Епізод 6: «Rick & Morty’s Thanksploitation Spectacular»
У шостій серії «Рік і Морті» вирішив влаштувати День подяки в середині літа. Незрозуміло, чи серія мала вийти в листопаді (День подяки відзначається в четвертий четвер місця), але затрималася, чи сценаристи просто вирішили віддати данину одному з класично американських свят. Власне, і серія вийшла дуже «американською», більше схожою на «Південний парк», ніж на «Ріка і Морті». Попри це в ній знайшлося місце для численних попкультурних посилань, які ми й розглянемо.
На відміну від майже всіх інших серій мультсеріалу, цього разу назва не обігрує якийсь конкретний твір. Натомість вона обігрує традицію спеціальних випусків, які готують серіали чи комікси до свят. Що саме означає частина «експлуатації» в назві, однозначно сказати важко. По-перше, це може бути посиланням на «експлуатаційні» фільми, які намагаються за невеликі кошти хайпонути на якійсь популярній темі. Один з найвідоміших різновидів такого кіно: «блексплуатація», популярна в Америці 70-их років. По-друге, це може бути коментарем до самого свята, яке відзначає експлуатацію корінного населення озброєними переселенцями. Як показує серія, таку сучаснішу думку про свято поділяє Саммер. По-третє, це може бути спостереженням про те, як медіа експлуатує святкову тему для того, щоб бути привабливішим для покупця.
Серія починається з омажу на «Скарб нації» — фільм з Ніколасом Кейджем, де він полює на оригінал декларації незалежності США. Ріка і Морті, щоправда, цікавить не декларація, а конституція. На ній, стверджує дідусь, намальована секретна мапа скарбів.
Коли Морті випадково знищує конституцію (і випускає на Нью-Йорк велетенського кілера, прихованого у статуї Свободи), уряд вирішує нарешті розібратися з капосним науковцем і оточує будинок Смітів анти-портальним мерехтінням (shimmer). Це посилання на фільм «Анігіляція» Алекса Ґарленда, знятого за романом Джеффа ВандерМіра. У ньому група науковиць вирушає досліджувати аномалію, оточену мерехтінням, яке й дає їй назву. Всередині цього мерехтіння не працюють засоби зв’язку, тому логічно припустити, що й міжвимірні портали теж не функціонуватимуть. Джеррі переживає, що мерехтіння може негативно вплинути на його простату. Це не безпідставний страх: одна з теорій тлумачить «Анігіляцію» як алегорію раку.
Коли солдати вирішують штурмувати будинок, Рік кидає в них рослину, що миттєво їх з’їдає. Подібну рослину-людожера можна зустріти в «Крамничці жахів» (Little Shop of Horrors). Це фільм 1960 року, який через 20 років отримав друге життя як мюзикл (та кіноекранізація мюзиклу 1986 року). Слова та музику до мюзиклу написали Говард Ешман та Алан Менкен, які після успіху «Крамнички жахів» почнуть «Ренесанс Disney» 90-х років.
Одразу після цього президент погрожує Ріку покаранням, добре відомим усім фанатам Супермена: відправити злочинця у Фантомну зону, повісивши на нього криптоніт. У Фантомній зоні тримали своїх в’язнів мешканці планети Криптон, вразливі до криптоніту. Як правило, саме звідти тікає злочинний генерал Зод: і у «Супермені 2» 1980 року, і у «Людині зі сталі» 2013 року.
Після цього «Рік і Морті» остаточно завалюється на територію «Південного парку», критикуючи культуру білої американської глибинки: з музикою кантрі, пікапами, гонками NASCAR, завжди вагітними жінками та ура-патріотизмом. Звісно, чути згадку Доктора Хто з вуст такого персонажа трохи дивно, але хтозна, може, у цьому вимірі навіть реднеки дивляться британські науково-фантастичні серіали.
Поки одні військові перетворювалися на індичок, інші намагалися схопити Ріка та Морті біля будинку. Для цього вони використали «ящик Девіда Блейна»: прозорий ящик з плексигласу, схожий на прямокутний акваріум. У 2003 році американський фокусник Девід Блейн провів 44 дні без їжі в такому ящику над Темзою.
Солдатів, яких підмінили Рік і Морті, звуть Фінчер і Родріґес. Імовірно, це посилання на режисерів Девіда Фінчера та Роберта Родріґеса. Трохи пізніше президент якраз згадує один з найвідоміших фільмів Фінчера, «Бійцівський клуб», у відповідь на антидержавницьку тираду Ріка. Стрічка відома своїм «поп-анархізмом» та критикою західного суспільства споживання (хоча тепер частіше можна зустріти думку, що екранізація Фінчера — скоріше сатира, ніж контркультурний маніфест).
Коли президент Індик захоплює владу й наказує заарештувати «терористів», Рік вигукує «Уперед, лазерні кулаки Санчеса» (Go, go Sanchez laser fists). Саме так у мультсеріалі «Інспектор Гаджет» головний герой викликає всі свої численні застосунки: механічні руки, ноги на пружинах чи кувалди в капелюхах.
Поки президент вечеряє разом із родиною Смітів, по телевізору показують цікаву екранізацію: «Чарівника країни Оз» від Чарлі Кауфмана. У ній Дороті Сміт намагається зрозуміти, чому один з її друзів, Боягузливий Лев, хоче попросити у чарівника рису характеру (сміливість), а двоє інших, Страшила та Залізний Дроворуб, — справжні органи (мозок і серце). Але спроба деконструкції твору — не єдина ознака того, що до фільму доклався Чарлі Кауфман. Як нам показують пізніше, справжнім сценаристом стрічки виявляється Страшила, якому потрібен мозок для того, щоб дописати сценарій.
Це посилання на фільм «Адаптація», незаслужено забуту перлину в доробку Кауфмана. У ньому Ніколас Кейдж грає подвійну роль — Чарлі Кауфмана (головного героя стрічки) та його вигаданого брата-близнюка Дональда. Сюжет стрічки розповідає про те, як Чарлі Кауфман намагається адаптувати книжку, але не знає, як підступитися до сюжету. Йому на допомогу приходить брат, і разом вони пишуть сценарій до того фільму, який ми бачимо. Коли фільм номінували на «Оскар» за найкращий сценарій, Чарлі Кауфман наполіг, щоб вигаданий Дональд теж отримав номінацію як співавтор сценарію. Словом, якщо цей сезон «Ріка і Морті» не тішить вас заплутаними сюжетними структурами, обов’язково подивіться «Адаптацію».
Також вдруге за останні три тижні у приціл сценаристів мультсеріалу потрапив «День незалежності». Як і минулого разу, причиною став президент, а якщо точніше, то його промова. Кульмінаційним моментом стрічки Рональда Еммеріха є промова президента США (у виконанні Білла Пуллмана), який пафосно каже, що людство «не піде тихо в ніч» і «не здасться без бою». Надміру пафосна, але майже беззмістовна промова президента Кертіса (у цій серії нам нарешті повідомляють ім’я персонажа) іронізує саме над твором Еммеріха.
Звісно, серія «Ріка і Морті» буде неповноцінною без згадки «Зоряних війн». Цього разу посилаються на величезні крокоходи АТ-АТ, що вперше з’являються в п’ятому епізоді. Виявляється, різні покоління глядачів по-різному вимовляють їхню назву: «ет-ет» у старшого покоління і «ей-ті-ей-ті» у молодшого. Якщо вам цікаво, яка ж вимова «правильна», то будь-яка. У каноні саги персонажі послуговуються як першим, так і другим варіантом вимови. Але трохи «правильнішим» є все-таки «ет-ет» — він з’явився раніше і використовується частіше.
Щоб зупинити заколот індичок, президент Кертіс пробуджує давні інопланетні раси пілігримів та індіанців. Виявляється, це давні вороги, які заключили мир, щоб здолати величезних хижих індиків, що правили Америкою до їхнього прибуття. Дизайн цих інопланетян нагадує прибульців з фільмів «Чужий» та «Хижак». Пілігрими мають щелепи, схожі на яутжа (так називається раса прибульців з фільмів «Хижак»), а індіанці — видовжені черепи, подібні до ксеноморфів.
Епізод, коли лідер «пілігримів» кидає президенту Кертісу мушкет — посилання на стрічку «Хижак 2», де наприкінці один з інопланетян кидає герою Денні Ґловера старий пістолет, датований 1715 роком. У серії «Ріка і Морті» персонаж каже, що отримав цей мушкет від Хижака.
Коли президент Кертіс ледве рятується від вибуху, у нього в голові пролинають найяскравіші моменти життя. У них, крім усіх поколінь ігрової приставки PlayStation, є ще й згадка про фільм «Закоханий Шекспір». Стрічка Джона Меддена часто згадується як один з найбільш несподіваних і найменш заслужених переможців «Оскара». На церемонії 1999 року «Закоханий Шекспір» був визнаний найкращим фільмом, «вкравши» нагороду у «Врятувати рядового Раяна». Схоже, президент Кертіс так і не зміг пробачити Академії цю несправедливість.
Сцена після титрів пропонує не тільки соціальний коментар (солдата позбавили обіцяної медичної страховки, бо «треба будувати ракети»), але й нагадує про інший оскароносний фільм, «Володар бурі» Кетрін Біґелоу. У ньому головний герой — теж солдат, який носить такі самі окуляри, як і Куп. Проте схожі вони не тільки зовні, але й тим, що не можуть залишити війну в минулому. Запитання дружини про те, які їм узяти пластівці, відсилає до однієї з останніх сцен «Володаря бурі». У ній герой Джеремі Реннера стоїть у супермаркеті та не може визначитися, який сорт пластівців йому вибрати, усвідомлюючи, що на рідній землі він почувається набагато розгубленішим, ніж у зоні бойових дій.
