Проблеми інопланетних біженців: чи варто дивитися серіал «Сонячні протилежності»
У стрімінга Hulu новий рекорд — анімаційний серіал «Сонячні протилежності» (Solar Opposites) став найпопулярнішою комедійною прем’єрою за весь час існування платформи. Також шоу посідає друге місце за кількістю переглядів у прем’єрний тиждень — всі вісім епізодів подивилося 40% користувачів платформи протягом двох днів після виходу.
Можливо, справа у тому, що перед нами шоу від співавтора «Ріка і Морті» Джастіна Ройланда, а можливе тому, що це актуальний і доволі легкий ситкомівський бінджвотч, якого всім нам, певно, бракувало на карантині.
В центрі сюжету не зовсім звичайна сім’я. Вони інопланетяни, що прибули на Землю (точніше — провінційне містечко в США), тікаючи від астероїду, що зруйнував їхню планету. Вже рік як Корво, Террі, їх юні нащадки (а точніше — молоді співмешканці) Юм’юлак і Джессі живуть в будинку, на чий дах впав їхній космічний корабель. Корво всіляко намагається полагодити судно аби покинути ненависну Землю, Террі дуже цікавить цей вид живих організмів, а малі ходять в школу і … колекціонують людей, яких зменшують до мурашиного розміру і тримають у власному тераріумі.
Розповідаємо, кому може сподобатися таке анімаційне шоу про інопланетне втручання.
Варто дивитись:
Якщо ви любите «Ріка і Морті». Очевидно, але факт — якщо ви дуже скучили за «Ріком і Морті» і існуючих серій вам явно недостатньо — «Сонячні протилежності» виглядають як фріланс, який взяли Джастін Ройланд і Майк Макмахен (один зі сценаристів «Ріка і Морті»). Стиль анімації прямо відсилає до улюбленого шоу та і загалом пригоди інопланетної сімейки могли би бути умовним серіалом на Міжгалактичному телебаченні. Голос Корво — ще один привід затриматися на «Сонячних протилежностях». Його озвучив сам Ройланд, тож дивне відчуття, що перед вами інопланетна версія Ріка Санчеза, не покидатиме. Втім, відмінність цих персонажів все ж значна — Корво на відміну від Ріка — не геній, і збагнути як покинути Землю він не може. Персонаж до того ж нічого не знає про людей — вони для нього — новий недосліджений вид. Тож Корво і Террі протягом всього серіалу не можуть визначитись, завоювати довіру людей чи просто силою їх підкорити. Авжеж, ця історія не така винахідлива за своєю структурою. По суті перед нами ситком, де персонажі у третій серії, до прикладу, не несуть відповідальності за свої дії у другому епізоді, конфлікт вичерпується в межах одного епізоду. Але гротескного насилля і жорсткого гумору тут вистачає, часом навіть більше, ніж в «Ріку і Морті».
Заради руйнування стереотипів. «Сонячні протилежності», здавалося б, зроблений за типовою схемою: в центрі сюжету сім’я, яка досліджує новий світ для себе. В сюжетні лінії закладені вже знайомі нам проблеми старшого та молодшого покоління. Втім, у шоу непомітно прокрадаються кілька міцних меседжів — головні герої вочевидь, неначе рослини і самі обирають собі стать. Умовність цієї сім’ї доволі дивна — навіть домашній улюбленець героїв — Пупа — страшне створіння (от побачите). Корво і Террі — не зовсім коханці, але все ж обирають жити по типовому укладу американської родини, тож стають партнерами. «Сонячні протилежності» несподівано можна вважати цілком ЛГБТ-френдлі серіалом. Ще один цікавий меседж — проблема біженців. Юм’юлака і Джессі постійно цькують в школі за інакшість, а Террі час від часу чує прокльони від сусідів «повертайтесь додому». Фактично Ройланд і Макмахен висміюють невігластво нетерпимих людей, які тут постають туповатими та не привабливими булерами — анімаційне шоу про бластери, клонування та чорні діри раптом стає трохи більш змістовним.
Не варто дивитись:
Якщо ви надто любите «Ріка і Морті». І це також правда. Фанатам «Ріка і Морті» тут дуже забракне Дена Хармона — ще одного співавтора культового шоу. Пригоди Ріка і Морті у різноманітних всесвітах подаються значно глибше як з точки зору розвитку сюжету, так і другорядних персонажів, не кажучи вже про цілком достовірні наукові факти, що часом прослизають в шоу. В «Сонячних протилежностях» закони фізики абсурдні і примітивні. Представниками позаземної цивілізації не цікавиться ні уряд, ні військові, ні люди в чорному чи хоча б міграційна служба. Вищезгадана ситкомовість не дозволяє Ройланду добре розвинути наскрізний сюжет. При тому що паралельно, в спальні Юм’юлака і Джессі протягом всього сезону розростається справжня апокаліптична драма зі зменшеним людьми і тим, як вони засновують власну цивілізацію (цьому присвячений окремий епізод — певно, найкращий). В результаті, співпереживаєш найбільше саме цим другорядним персонажам, а не протагоністом.
Ройланд відтворює знайомі нам по «Ріку і Морті» апокаліптичні сюжети, але у доволі олдскульному ключі (та сама відсутність наслідків дій для персонажів). Виходить, що співавтор «Ріка і Морті» не може достатньо дистанціюватись від свого дітища аби створити самобутній твір, до того ж явно програє без творчого партнера Хармона, який дійсно вміє працювати з наративом, висміюючи його самотужки перш ніж це зроблять критики.
Шукаєте оригінальний контент. Навіть якщо опустити факт схожості з «Ріком і Морті», «Сонячні протилежності» перегукуються буквально з кожини другим більш менш відомими sci-fi ситкомом, як анімаційним так і художнім. Візьміть «Альфа», «Гріффінів» «Футураму» та «Американського тата» і отримаєте шоу Ройланда, приправлене сучаснішим гумором. Часом серіал іронізує над «Сімпсонами», де у Пупи вистачає власних непомітних для дорослих пригод, десь так само, як у Меггі. До того ж ось цей прийом «не вписуватися в суспільство і не зчитувати загальноприйняті коди» — доволі розповсюджений навіть не в sci-fi, а в гіківських комедіях типу «Теорія великого вибуху» чи «IT Crowd». Автори намагають обігрувати у вигляді пародій фільми Кроненберга, Карпентера чи Нолана, але відсилки ці розіграні не так винахідливо як це вже встигли зробити у «Ріку і Морті».
«Сонячні протилежності» все ж мають свій потенціал і вже продовжені на другий сезон. А ми сподіваємося, що а) протагоністи отримають кращий розвиток б) історія про зменшених людей в тераріумі не завершилась.
