Епізод 5: «Amortycan Grickfitti»
У п’ятій серії п’ятого сезону «Рік і Морті» заходить на територію окультизму. Вперше в мультсеріалі Рік знімає з полички коробку з написом «Окультні речі», і ми поринаємо у світ фільмів про пекло та, у паралельному сюжеті, підліткових комедій про друзів, які вирішують трохи покататися. На відміну від багатьох попередніх серій, два сюжети «Amortycan Grickfitti» взагалі не перетинаються. Перший розповідає про дивний спільний вечір Ріка, Джеррі та Бет у компанії демонів-сенобітів, а другий — про спроби Саммер і Морті вразити новенького учня. У цій серії ми знайшли більше референсів, ніж у будь-якій попередній, тому перейдімо одразу до суті.
П’ята серія завдячує назвою стрічці «Американське графіті» Джорджа Лукаса. Це його другий повнометражний фільм. Після нього в режисерській кар’єрі Лукаса будуть тільки «Зоряні війни». «Американське графіті» — підліткова комедія про друзів, які от-от закінчать школу, і показує їхні останні дні разом. Більшість часу герої катаються на машинах, а кульмінаційною сценою стають перегони між персонажами Гаррісона Форда та Пола Ле Мата.
Основне джерело натхнення для сюжету з пригодами Ріка та Джеррі — серія горорів «Повсталий з пекла» (Hellraiser). Головними її персонажами є сенобіти — пекельні демони-садисти. Щоб їх викликати, людина повинна зібрати головоломку, яка обіцяє найвищу насолоду тому, хто це зробить. Саме таку коробочку і використовує Джеррі в серії. Проте обіцяна найвища насолода межує з найвищим болем, звідси й садистські схильності демонів.
Власне, ця нескінченна діалектика болю та насолоди стає одним з головних джерел жартів для серії: якщо комусь погано, то це боляче, а якщо боляче, то це добре, і так далі по колу. Своїх жертв сенобіти чіпляють на гаки, які стають своєрідною чеховською рушницею цієї серії — Рік продав їм браковані гаки, які розвалилися, коли його самого на них повісили.
Готуючись до вечері із сенобітами, Рік перебирає коробку з назвою «Окультні речі». Один з предметів, який він звідти дістає — зелена рука без одного пальця. Вірогідно, що це є натяком на мультсеріал Disney «Зоряна принцеса проти сил зла» (Star vs. the Forces of Evil) — підліткове фентезі про Стар Баттерфлай, принцесу з казкового паралельного всесвіту, яку батьки покарали, відправивши на Землю. Одним з головних антагоністів серіалу є Тоффі (його неперевершено озвучує сам «Декстер» Майкл Сі Голл), зелений людиноподібний крокодил. На його правій руці немає середнього пальця — так само, як і на руці, яку дістав Рік. До речі, одну з ролей в «Зоряній принцесі проти сил зла» озвучив Джастін Ройланд.
На зустріч із сенобітами Рік і Джеррі приходять через «фірмовий» круглий зелений портал, і, як не дивно, але це перша поява такого порталу в цьому сезоні. Ще кілька внутрішньосеріальних спостережень: перед тим, як залишити дітей самих вдома, Бет просить їх не телепортувати будинок. Саме це сталося в останній серії першого сезону, коли Саммер і Морті залишили вдома на дідуся. А в одній зі сцен на екрані телевізора можна побачити рекламу «Поїзда історій» (Story Train). Саме на такому каталися Рік і Морті в минулому сезоні. А коли Саммер вмовляє машину відкритися, вона нагадує їй про команду «Тримай Саммер у безпеці», яку Рік дав у шостій серії другого сезону, коли відправився у мікросвіт акумулятора.
Бар, у який Джеррі запрошує сенобітів, просто переповнений різними написами на задньому плані, але це не стільки референси, скільки каламбури та жарти. Наприклад, напис «Слава сатину» (Hail Satin) замість більш поширеного «Слава Сатані» (Hail Satan). Або наліпка «Hi-IQ», схожа на логотип американського соку «Hi-C», з приписом You Gotta Have One (Треба такий мати). Це данина мему про те, що треба мати високий рівень IQ, щоб справді розуміти «Ріка та Морті».
Намагаючись розважити сенобітів, Джеррі з акцентом каже, що Бет — його дружина (my wife). Це одна з фірмових фраз Бората, персонажа Саші Барона Коена зі скетчів та однойменних фільмів. За свідченнями американців, у нульові роки ця фраза настільки міцно увійшла в лексикон людей, які намагалися бути дотепними, що дуже швидко перестала викликати сміх. Власне, цим і пояснюється реакція Ріка, яка так потішила сенобітів. Це не одразу помітно, але вони починають світитися фіолетовим не тоді, коли Джеррі скаже якийсь дурний жарт, а тоді, коли Рік на нього відреагує. Причину сенобіти пояснюють наприкінці серії, коли кажуть, що у кожного «крінжового» моменту має бути свідок.
Коли вони хапають Джеррі й тягнуть його в портал (схожий на вагіну), Рік каже, що «ніколи не можна слідувати за пекельними демонами в наступну локацію». Це покликання на серіал «30 потрясінь», або ж «Студія 30», або ж «Рокфеллер Плаза, 30», або ж просто «30 Rock». Там в одній з серій герой Алека Болдвіна, телепродюсер, повчає сценаристку, що «ніколи не можна слідувати за хіпі в наступну локацію». Хіпі в тій серії, до речі, грала Керрі Фішер.
У пеклі, де опиняються Рік і Бет, на задньому плані можна побачити химерних тварин з довжелезними ногами. Дуже схожі тварини, ще й на подібному жовтогарячому тлі, зображені на картині іспанського сюрреаліста Сальвадора Далі «Слони».
Також у пеклі можна побачити надгробок з написом «Емметт Браун» та датою смерті 7 вересня 1885 року. Саме такий був у фільмі «Назад у майбутнє 3». Вкотре нагадаємо, що док Браун з франшизи «Назад у майбутнє» — прямий прототип Ріка Санчеса.
Щоб вдати із себе сенобіта, Рік проштрикає себе рибою марліном. Дуже ймовірно, що це покликання на комедію Hook, Line & Sinker 1969 року з Джеррі Льюїсом у головній ролі. Один з її найбільш пам’ятних ґеґів — фінал, де головного героя так само проштрикає велетенський марлін. Оскільки Рік — людина немолода, цілком можливо, що свою молодість він провів якраз під акомпанемент комедій Джеррі Льюїса.
Видає вік Ріка Санчеса і згадка «Родини Адамсів». Адже франшиза стала популярною в 60-х роках після виходу однойменного ситкому. Особливість химерної сімейки в тому, що вони отримують задоволення від моторошних речей: їдять гнилу їжу, насолоджуються смертю тощо. У принципі, не дуже відрізняються від сенобітів. Тільки віковий рейтинг фільмів інший.
Другий сюжет «Amortycan Grickfitti» теж приховує чимало посилань, які починаються з «Парку Юрського періоду». Саме на нього посилається голограма Ріка, яка забороняє дітям чіпати його речі. Такими ж словами реагує комп’ютер Недрі, коли герой Семюела Л. Джексона намагається отримати доступ до системи.
Коли діти нарешті сідають у машину, на фоні починає грати пісня «Oh Yeah» гурту Yello (у караоке-виконанні Джеррі). Саме вона грала у фільмі «Ферріс Б’юллер бере вихідний» у сцені, де головні герої беруть покататися таткову «Феррарі». Сцена стала настільки популярною, що «Oh Yeah» з її «чіка-чіка» та «дей бау бау» міцно закріпилася в попкультурі.
Звісно, серія була неповноцінною без згадки про «Зоряні війни». Під час прогулянки космосом Саммер, Морті та Брюс Чатбек зустрічають інопланетянина, літальний апарат якого дуже схожий на под, яким керував юний Енакін Скайвокер у першому епізоді саги. Але це «Рік та Морті», тому і пілот, і його космічний корабель схожі на яєчка.
Коли ж керування перехоплює машина, вона вирішує спіймати Ґалактуса з коміксів Marvel. Або, принаймні, його місцевий відповідник. Так само, як і наймогутніший ворог Фантастичної четвірки, це створіння харчується планетами, тому в якості приманки машина Ріка використовує цілу сонячну систему.
Але найбільше покликань у цьому сюжеті присвячено «Трансформерам». Серія не маскує алюзії, лише трохи змінюючи їхню назву: на «чейнджформерів». Так само, як і у прототипів, у них на грудях зображені логотипи. Проте самим тільки зовнішнім виглядом персонажів референси не обмежуються. Діти та машина зупиняються в закладі під назвою Al’s Park (тобто «Парк Ела»), яка лише зовсім трохи відрізняється від Allspark — Всеіскри з франшизи про трансформерів, могутнього артефакту, на який полює Мегатрон.
Втім, звання «найбільш історичного референсу сезону» отримує репліка одного чейнджформера після того, як машина увімкнула вогнемет. Помираючи, він викрикує: «Oh, the changeformity!» Це алюзія на катастрофу дирижабля «Гінденбург» 1937 року. Коли він спалахнув та почав падати на землю, американський журналіст Герберт Моррісон, який вів пряму трансляцію цієї події, вигукнув: «Oh, the humanity!», що стало одним з найвідоміших аудіокоментарів в історії.
