«Обі-Ван Кенобі»: Частина 1/Частина 2

Коли проєкт роками перебуває у виробничому пеклі, потім перетворюється з фільму на серіал і при цьому все одно тягне з випуском кілька років, то й очікування відповідні. «Обі-Вана» фанати чекали ще з анонсу нової трилогії — 10 років тому історія про героя МакГрегора здавалася найкращим варіянтом для того, щоб потішити авдиторію.

Минуло 10 років, ми побачили 6 фільмів у всесвіті «Зоряних війн», кілька серіалів, а «Обі-Ван» все розроблявся і розроблявся. Дочекалися. І знаєте що? Схоже, що чекали ми його не даремно.

На відміну від «Мандалорця» чи «Бобби Фетта», серіал про Кенобі встановлює суттєві рамки для сценаристів. Сцена визначена, обов’язки героя прописані, перетворення на Алека Ґіннеса неминуче. Але поки виглядає все так, ніби Джобі Гаролд (шоураннер) і Дебора Чоу (режисерка) знайшли той підхід, який зацікавить глядачів. Як виявляється, всього лишень потрібно було бути послідовними.

Я розумію, що без Татуїна обійтися не могли, але як же набридла ця клята піщана пустка. Навряд чи ви знайдете іншу планету, на яку глядачі навідувалися таку кількість разів і цього раз нічого не змінюється — хіба постапокаліптичні поганці екс-імперці змінилися на справжніх імперців. Та ще й не абихто, а справжні Інквізитори! Хоча серйозно, Сун Кан в його дивному гримі та шапці виглядає так, ніби для втечі з сім’ї Домініка Тореттор смерті не достатньо, треба сховатися у далекій-далекій галактиці.

Попри це все, дивитися на динаміку світу, в якому є активне протистояння джедаїв та ситхів як мінімум приємно. Особливо, коли Верховного Інквізитора грає Руперт Френд у лисій шапці, а йому протистоїть Бенні Сафді, більш відомий як режисер «Хороших часів» та «Необроблених коштовностей». Схоже, ця франшиза знімається не лише для того, щоб заробити, але й щоб виконати дитячу мрію колег по цеху.

Так чи інакше, але за 10 років, які пройшли з часів «Помсти ситхів», Обі-Ван нітрохи не став схожий на Алека Ґіннеса, зате носить Люку вінтажні іграшки та побиває себе за ситуацію з Енакіном і наслідками дій свого учня. Знаєте, наказ 66, вбивства юнлінгів, падіння Республіки, ось це все — є з чого підмонтувати картинку для нічних кошмарів.

Неочікувано, повернутися із небуття доводиться не через загрозу Люку чи не через Вейдера, який неочікувано постав на порозі старої печери, а через Флі! Хто б міг подумати, що Red Hot Chili Peppers нароблять такої біди принцесі Леї. Хоча маю відмітити, ідея для сюжету вибрана дуже вдало, адже одразу пояснює, звідки сенаторка Органа на початку четвертої частини знала про старого відлюдника на Татуїні.

Незважаючи на експозиційність першого епізоду, він грамотно та динамічно вводить нас в курс подій у галактиці і навіть не надто напрягає піском. Можливо, тому що широких планів безкрайніх дюн тут набагато менше, ніж зазвичай. Лею викрали і тільки Обі-Ван може її врятувати, хоч сенатор Органа навіть знає, де знаходяться викрадачі! Але нехай, початок вже непоганий.

Не знаю, кому потрібно бути вдячним за те, що нас забрали з Татуїна, але я їм вдячний безмежно. Тим більше, що в пошуках Леї Обі-Ван прибуває не на чергову «планету-вставте природне явище», а на урбанізовану планету Даію! Вперше з другого епізоду події відбуваються в сучасному місті, а не десь.

Тим часом, слова про дитячі мрії колег по цеху продовжують підтверджуватися — тепер лже-джедая грає Кумал Нанджіані. Цікаво, чи традиція «новий епізод — новий відомий актор» буде підтверджуватися і надалі. Найцікавіше у доволі стандартній бесіді героїв — це той факт, що Обі-Ван користується бластером! Зброєю, яку він так не поважав у «Помсті ситхів» і, судячи з якості стрільби, не надто вміє тримати в руках. Схоже, що легендарний момент з витяганням світлового меча прибережуть на потім, поки Кенобі дуже обережно використовує джедайські навички. Тим більше, що вони, судячи зі сцени з падаючою Леєю, трохи припали пилюкою.

Але як би цікаво не було спостерігати за милою динамікою джедая і принцеси, нам паралельно підкидають цікавіших подій. Якщо у першому епізоді агресивний характер Третьої сестри лише натякав на можливі проблеми, то тут він грає центральну роль в сюжеті. По-перше, ми дізнаємося, що у інквізиторів існує певна ієрархія, якої дотримується Верховний інквізитор. По-друге, для нього вона вже не актуальна, оскільки роль Руперта Френда виявилася набагато коротша, ніж того очікувалося.

Наостанок варто згадати реакцію Обі-Вана на новину про те, що Скайвокер вижив. Чи то новини по Імперії ходять повільно, чи то Кенобі зовсім не слідкував за подіями поза Зовнішнім кільцем, але за десять років жодного разу не почути про Дарта Вейдера — це досягнення. Особливо враховуючи те, що про інквізиторів герой МакГрегора чув!