Епізод 5: «Ми освітлюємо шлях»
Ласкаво просимо назад до Вестеросу! Ми встигли подивитися вже п’ятий епізод першого сезону «Дім Дракона» – спін-офу «Гри престолів» від HBO та екранізації книги «Вогонь і кров» Джорджа Мартіна. Попри те, що наші прогнози вчергове не справдилися, і в цій серії серіалу знову не було стрибка в майбутнє та зміни акторського складу (та й бідолашний Візеріс продовжив стояти однією ногою в могилі), епізод аж ніяк не розчарував. Більше того – цього разу нам показали весілля, яке за драматичністю могло би посперечатися з легендарним «Червоним весіллям» з оригінального серіалу (хоч цього разу і обійшлося меншою кількістю загиблих), а знать Вестероса нарешті чітко розділилася на окремі фракції.
Розповідаємо детальніше про події п’ятого епізоду, будуємо теорії щодо подальшого розвитку подій, та детально розбираємо, де серіал дотримується першоджерела, а де йде всупереч твору Мартіна (і, зазвичай, лише виграє від цього).
Подкаст-обговорення п'ятої серії
Одні весілля і декілька похоронів
Чи є у Вестеросі більш небезпечні події за весілля? Так вже повелося, що у світі Джорджа Мартіна для створення нової родинної пари зазвичай потрібні не лише декількагодинні бенкети, п’яні гості та нестримні танці, але й хоч одна-дві порізані горлянки. Цього разу ледь не до кінця серії здається, що, попри зростання напруги з усіх сторін та навіть прямого звинувачення одного з гостей в убивстві власної дружини, цього разу конфлікти між гостями залишаться лише на словах, і шлюбна церемонія Рейніри обійдеться без кровопролиття. Але ні: зазвичай лагідний, мудрий та відданий своїм ідеалам сір Крістан Коул втрачає самоконтроль та буквально забиває надзвичайно важливого гостя – а як ще назвати коханця нареченого? – насмерть.
Бідолашний Джоффрі Лонмаут (так, хлопцю і з іменем не пощастило) – не єдиний герой, який в цьому епізоді уперше з’являється на екрані, але встигає загинути ще до фінальних титрів. Дружині Деймона щастить ще менше – зрадливий чоловік розбиває їй череп каменюкою ще в перших хвилинах серії. І ось ця смерть щиро дивує: леді Рея виявляється геть не такою, як нам її описував герой Метта Смітта. Це смілива, красива молода жінка, гостра на язик та вправна на коні – здавалося б, саме такі героїні приваблюють Деймона Тарґарієна. Але, схоже, головного антигероя серіалу скоріше цікавлять власні амбіції, ніж плотські утіхи чи кохання – нам вже не перший раз натякають на те, що в нього регулярно бувають проблеми в ліжку, і що він використовує секс як інструмент впливу та маніпуляцій.
Леді Елісент виходить на шлях війни
Одна з головних відмінностей між серіалом та першоджерелом – те, наскільки важливу роль тут грає стара дружба між леді Елісент та принцесою Рейнірою. Власне, у першоджерелі героїні не були близькими подругами чи навіть однолітками, тож їх протистояння було цілком прямолінійним. В серіалі їх динаміка виходить набагато складнішою – ми бачимо, що дівчата були давніми подругами, і що навіть зараз, попри періодичні конфлікти, вони намагаються захищати та підтримувати одна одну. Тож коли Елісент дізнається, що Рейніра збрехала їй про свої нічні пригоди з Деймоном, вона не просто ображена, що їй збрехала принцеса, а відчуває розчарування та лють. Зрештою, Елісент довіряла Рейнірі більше, ніж власному батькові, і виправдовувала її перед королем, чудово розуміючи, що це напевне коштуватиме лорду Отто його кар’єри, а може навіть наражатиме її родину на небезпеку.
Тож після розмови з батьком (який, здається, трохи наляканий довірливістю та наївністю доньки) та повної натяків зустрічі з Ларісом Стронґом (сином нового Правиці), Елісент приймає рішення стати не на бік Тарґарієнів, а на бік власної родини. Уперше за декілька епізодів вона з’являється на важливій події не в червоно-чорних тонах, а в зеленій сукні, яка кольором нагадує «запалені сигнальні вежі родини Гайтавер». Що ж, перший (принаймні, привселюдний) удар нанесено. Цікаво, якою буде відповідь Рейніри?
Політичний шлюб
Мені було справді цікаво, як сценаристи серіалу дадуть раду сюжетній лінії Рейніри та Лейнора, з яким героїня заручилася попри те, що в колах вестероської знаті давно ходили чутки, що син Веларіона надає перевагу чоловікам. Схожі сюжетні лінії (власне, як у випадку з Маргери Тайрел з оригінального серіалу) занадто часто подають як щось, що має шокувати глядачів, як несподіваний сюжетний поворот, який нібито додає історії трохи скандальності. На щастя, тут сценаристи зробили історію союзу двох дружніх одне до одного, але безсилих молодих осіб тим, чим вона й мала бути – цілком життєвою та навіть милю, але життєвою драмою. Чи шкода нам, що Лейнор не має права одружуватися з людиною, яку він справді кохає? Абсолютно. Чи шкода нам Рейніру, яку використовують як безвольного політичного пішака, якого треба віддати родині з найбільшою кількістю ресурсів? Так. Але принаймні ця історія не перетворюється в якийсь вульгарний скандал, а Лейнор та Рейніра мають шанс стати подружжям, яке має вдосталь взаємопідтримки, поваги та відкритості. Як для Вестеросу, то це вже непогано.
Але якщо оглядачам хочеться вболівати за такий союз, то сір Крістан Коул, який занепастив свої ідеали заради кохання до Рейніри, переповнений люті та суму. Він остаточно втрачає самоконтроль прямісінько посеред весільних танців, та привселюдно вбиває коханця Лейнора. І ось тут у мене є багато запитань. Наприклад, чому сір Крістан відразу не отримав по голові сокирою від когось із інших присутніх лицарів? Яким чином йому взагалі вдалося вийти з бенкетної зали живим та спокійнісінько спробувати накласти на себе руки? Що ж, на це питання ми напрям отримаємо відповіді, а ось на запитання «що нам чекати від союзу Крістана та Елісент?» я готова відповісти хоч зараз: нічого доброго. Принаймні, для Рейніри та її прибічників.
