«Темні матерії» від HBO: огляд сьомої серії
Шоу імені місіс Коултер
Слухайте, я ж не сперечаюсь – Рут Вілсон справді неймовірно талановита акторка, та й персонаж місіс Коултер часом набагато цікавіший за всіх балакаючих ведмедів. Але мене все ще дивує той факт, що сценаристи розкривають мотивацію мати Ліри набагато краще, ніж, наприклад, хід думок та характер самої протагоністки. Часом складається враження, що шоуранери просто не дуже люблять дітей – у них вони переважно грають роль дрібних, неповоротких та трохи менш цікавих дорослих.
Сьома серія починається з жахливого, беззвучного крику місіс Коултер – антагоністка зрозуміла, що її план провалився, а Ліра безслідно втекла. Намагаючись дізнатись хоч щось про доньку та її рятівників, героїня Рут Вілсон починає агресивно допитувати сестру Клару (Морфідд Кларк) – одну з «обрізаних» медсестер, які працювали у медичному центрі. Клара не реагує на запитання навіть тоді, коли Коулсон її з усіх сил душить. Цікаво, що героїня Вілсон дивиться на сонну, апатичну дівчину з відвертою огидою – здається, вона їй вчергове нагадує про недоліки експериментів та власні невдачі. На жаль, Магістеріум теж вже знає, що місія їх колеги провалилась, але жінка вмовляє Батька МакФейла дати їй ще один шанс.
Тим часом, інші працівники Магістеріуму (а саме – зловісний лорд Бореал) намагаються з’ясувати, що ж трапилось з батьком Вілла та що було у його листах дружині. Судячи з усього, вже в наступному епізоді ми дізнаємося, чи живий герой Ендрю Скотта та як йому вдалося подорожувати між світами.
Бій ведмедів
Випавши з повітряної кулі Лі Скорсбі, Ліра (Дафна Кін) потрапила у полон до білих ведмедів, якими править впертий та гордий Йофур. Знаючи, що правитель ведмедів шалено хоче отримати власного деймона, Ліра його дурить – переконує Йофура в тому, що вона є не людиною, а душею Йорека Бірнісона. Річ у тім, що Йорек та Йофур – давні вороги, і, побачивши суперника біля брами ведмежого міста, король би просто наказав його знищити. Тому Ліри треба було хоч якось переконати узурпатора в тому, що йому вигідно впустити знайомого в місто та викликати його на чесний двобій.
План Ліри спрацював. Йофур повірив у те, що місіс Коултер його надурила, і що дівчинка – деймон, якого він зможе забрати собі, щойно переможе Йорека. Якби ведмідь був не таким гордим та аж так не хотів стати людиною, ця брехня ніколи б не спрацювала, адже вважається, що неможливо обхитрити панцербьорне.
І тут, коли вже здавалось, що серіал трохи реабілітувався після дивних попередніх серій, нас знову розчарували – ведмежий двобій виявився аж занадто швидким, безглуздим та нелогічним з точки зору світа Пулмана. Ну добре, ще можна зрозуміти, чому нам не показали фінал битви – навряд би сцена того, як один ведмідь вириває іншому щелепу, увійшла у «дитячий» серіал. Але чому бійка відбувалась у темній маленькій залі, де майже не було свідків? І головне – чому ведмеді були без своєї броні? Це ж не просто обладунок, це буквально їх душа, без неї вони слабкі, психологічно надломлені та вразливі.
Зустріч з батьком
Здавалось би, зустріч з лордом Азріелем (Джеймс МакЕвой) мала б бути щасливим моментом для багатостраждальної Ліри. Вона не лише нарешті зустріла знайому людину, а й вперше побачила батька з того моменту, як взагалі дізналась, що він її тато, а не дядько. Але щось явно не так – побачивши доньку, герой Джеймса МакЕвоя впускає свої нотатки, блідне та розгублено вигукує, що не хотів тут її бачити. Вже це мало б викликати у Ліри якісь підозри, але далі відбувається щось ще більш зловісне. Лорд Азріель випадково помічає Роджера та відрізу заспокоюється. Більше того – він навіть більше радіє цьому незнайомому хлопцеві, ніж власній доньці. Здається, у фінальному епізоді нас чекають якісь дуже драматичні події.
Загалом, я досі не можу вирішити, чи Джеймс МакЕвой добре вписався у роль лорда Азріеля – у тих сценах, які вже показали, він виглядає аж надто мелодраматичним. Але може нас чекає трохи більш емоційна інтерпретація цього героя. Побачимо вже у фінальній серії!
Прев'ю наступної серії:
