«Перші ластівки: Залежні»: ані кроку назад
Успіх серіалу «Перші ластівки» від «Нового каналу» — це маленька перемога для всіх нас, зокрема українського кінематографу. Попри все ще неідеальну гру акторів перший сезон серіалу був на диво переконливим, а теми, що висвітлювалися в сюжеті, виходили за, здавалося б, допустимі межі цензури на телебаченні.
Ви, напевно, чули про «синдром сиквелу» — на нього страждає безліч медіа, автори яких або не зрозуміли, чому споживачу сподобався оригінал, або ж вдалися до такої кількості експериментів, що змінили продовження до невпізнаваності. Словом, удосконалити вдалі рішення й позбавитися невдалих — справа непроста, тому чимало серіалів ми дивимося з думкою, що «краще б ви зупинилися на попередньому сезоні».
Автори «Перших ластівок» неодноразово розповідали в інтерв’ю, що «сюжетні лінії першого сезону були закритими», навіть попри те, що він полишив за собою відкритий фінал. Тож другий сезон мав стати цілковито новою історією з новими персонажами, однак залишивши частину старих акторів у касті та гостру соціальну тематику в сюжеті. Таким чином серіал пішов шляхом антології, де кожен сезон оповідає окремі історії, не пов’язані між собою. Такими були, наприклад, «Американська історія жахів» та «Чорне дзеркало». І насправді це чудовий спосіб хоча б трохи убезпечити себе від вірогідного синдрому сиквелу й заразом розв’язати сценаристам руки в роботі над продовженням.
Якщо перший сезон «Ластівок» асоціювався з американським серіалом «13 причин чому», то «Залежні» вже більше походить на «Ейфорію» — і відмінність ця разюча. Якими б талановитими та наполегливими не були актори, вони однаково не можуть виглядати органічно в ролі школярів, коли їм за двадцять. А от до образів студентів — жодних запитань. Разом з університетською повсякденністю другий сезон зайшов на поле ще доросліших тем, які ледь-ледь не перетинають межу рейтингу 18+.
Головні герої тут так само виступають знайомими архетипами, за плечима яких обов’язково ховається особиста драма. Наділяти героїв образами «обраних» — традиція, що лишилася з першого сезону. Не можна однозначно сказати, що вона шкодить, проте точно полегшує роботу сценаристам: працювати зі сталими архетипами простіше, аніж з «пересічними» персонажами, які нічим з-поміж інших не виділяються.
Ви неодмінно вже чули ці історії чи бачили схожих персонажів деінде, однак це не заважає їм виглядати в кадрі живими. Бо ж коли йдеться про соціально орієнтоване медіа, шукати для нього нових тем не доводиться — ми живемо саме в такій дійсності й потерпаємо саме від цих проблем; це наша сучасність, від якої ми поки що не втекли.
Льоша (Олександр Рудинський) — простий хороший хлопець із малозабезпеченої сім’ї, мати якого віддала останні гроші, аби він мав змогу вступити до університету. Олексій вирішує й сам заробляти гроші, проте не знаходить нічого кращого, аніж податися в кладмени й розвозити наркотики.
Назар (Максим Девізоров) — персонаж, життя якого складається з наркотиків, рейвів та дорогих речей. Він без упину марнує своє життя, утім з часом починає задумуватися, чи є в усьому цьому хоч якийсь сенс.
Ваня (Олег Гоцуляк) — загадковий і замкнутий хлопець, який заробляє чималі гроші, працюючи оглядачем фільмів. І хоч він направду розумний і наполегливий, Ваня приховує занадто багато подробиць свого життя.
Єва (Анастасія Рула) — дівчина з релігійної багатодітної сім’ї, яка намагається вирватися з-під жорсткого контролю батьків. Після чергової сварки з матір’ю і втечею з дому, дівчина починає шукати способи заробити й погоджується на пропозицію продати свою цноту.
Кіра (Вікторія Литвиненко) — журналістка, що потрапила в полон, висвітлюючи події на війні. У полоні вона отримала психологічну травму через те, що день-у-день переживала зґвалтування. Повернувшись додому, Кіра страждає від синдрому жертви й попри лікування не може його позбутися.
Незмінною між сезонами лишилася гіперболізація сетингу: надміру гнітюча драма в сірих фільтрах з першого сезону змінилася неоновими вечірками й позамежною кількістю сексу на відрізок часу. Таке зображення молодіжного життя ще більше змушує другий сезон скидатися на дітище американської культури — тож зовсім не здивуюся, якщо автори зрештою таки продадуть серіал на захід, тамтешній глядач почуватиметься в ньому доволі затишно. Постановники вочевидь гналися за красивою й стильною картинкою і аж ніяк не за суворим реалізмом столиці. На те що дія відбувається в Києві, натякають хіба що знайомі місця, тож автори збагачували історію українськими культурними кодами в дещо інакший спосіб. Скажімо, покликаннями на інші вітчизняні серіали, діалогами про мовне питання чи сценами на канонічному речовому ринку.
Окремо варто зауважити про мову: автори провели бездоганну роботу над помилками й змусили своїх персонажів заговорити українською. І — о диво! — виявляється, що чути українську без примішку такої величезної кількості суржику, яким виправдовували «органічну мову» в першому сезоні, значно приємніше. Відкритим питанням лишається добір саундтреку: до російськомовних українських артистів доєдналися російськомовні російські артисти, що совість не дозволяє назвати прийнятним. Схоже, «Новому каналу» треба трохи більше часу, щоб нагуглити безліч чудових українськомовних виконавців.
Формат антології дозволив змінити не лише історію, а й підхід до її подання. Так другий сезон «Ластівок» переріс у міцний детектив. Щоб набрати обертів, сюжету знадобиться трошки більше часу, та з кожним епізодом він заплутуватиметься дедалі лихіше, щоби вибухнути кульмінацією в останній серії. Власне, фінал інакше як «вибухом» і не назвеш: серіал звалює на глядача фантастичну кількість одкровень і сценарних твістів, розбиратися в яких доведеться з блокнотиком і кількома повторними переглядами. «Залежним» не завадила б іще одна серія, аби так сильно не колошматити мозок, та з огляду на якість усього сезону, такий сумбур можна пробачити.
Хвалити українські серіали й розповідати про них кожному зустрічному — надзвичайно приємно. Ще більше задоволення ця справа приносить, коли розхвалюєш їх не лише за те, що вони українські, а й за їхні видимі якісні характеристики. «Перші ластівки» став тим телевізійним проєктом, який не соромно дивитися, радити й обговорювати. Другий сезон зробив вагомий крок уперед не лише за рівнем продакшну, а у бік ще потужнішої провокативності й сміливості. Тож якщо ви скептично ставитеся до українського телевізійного продукту, ми вас в жодному разі не засуджуємо, однак радимо звернути увагу на «Перших ластівок» — це саме той випадок, коли один серіал виривається за межі всієї застояної телевізійної культури.
Дивіться другий сезон серіалу «Перші ластівки» ексклюзивно на SWEET.TV.
Усі зображення: «Новий канал»
