Ігрові світи на карантині: у що пограти, якщо вам мало світової пандемії

Апокаліпсис, зомбі, страшні смертельні віруси — теми абсолютно не нові в ігровій індустрії, які до того ж вкрай рідко отримують дійсно свіжі й цікаві переосмислення. Утім, навіть сценарії, сповнені багаторічними запліснявілими кліше, можуть вдало працювати в ігровому форматі. І тут все просто: відеогра не лише аудіовізуально демонструє вигаданий всесвіт, а ще й селить туди гравця на тривалий час, дає йому інструменти впливу на оточення і тим самим збільшує ефект занурення. Саме тому якісні сучасні ремейки Resident Evil отримують купу позитивних відгуків, навіть попри невигадливий сюжет, який критики обережно сварили ще в 1996 році.

Тож якщо ви раптом зібралися грати в пандемію на максималках і прагнете ще більшого поглиблення в тему, ось добірка ігор, які свого часу дуже вдало й по-різному змалювали карантинні жахіття у віртуальних світах.

Класика зомбі-горору в Resident Evil

Безумовно гігантська японська франшиза Resident Evil, яка наразі налічує кілька десятків відеоігор, фільмів, книг, коміксів і бозна-чого ще, народилася 1996 року. Тоді ж вийшла перша гра серії — Resident Evil, що стала проривом не лише для видавця Capcom, а й для всієї індустрії загалом. Вона остаточно сформувала й узвичаїла жанр survival horror (виживання серед жаху), де персонажі опиняються у вирі моторошних подій і мусять вижити за всяку ціну.

Сюжет Resident Evil дуже стисло можна описати одним реченням: герої борються проти лихої фармацевтичної корпорації «Амбрелла», що розробила Т-вірус, який перетворює людей на зомбі. З цього опису витікає як простота сюжету (навіть за мірками кінця минулого століття), так і феномен, що став визначальним для успіху гри. Кожна гра серії не лише розширює всесвіт, додаючи все більше жахних подробиць, а ще й дозволяє поглянути на конфлікт та взяти в ньому безпосередню участь із боку різних персонажів. Коп-новобранець, боєць-спецпризначенець, його сестра, таємний агент корпорації та безліч інших персонажів, що з’являлися в ігровому серіалі за його тривалий час існування, розвивалися й рухали франшизу в усіх видимих напрямах, хоча й не завжди вдало.

Щодо самого Т-вірусу, то маски й анистептик нікому не допомогли. З лабораторії вірус дуже швидко прорвався до горезвісного Раккун-Сіті, а тоді обернувся глобальною пандемією. Те, що покликано було створити непереможних суперсолдатів, на додачу заповнило планету божевільними зомбі та іншими жаскими тварюками різного ступеня мутації.

Наслідки немитих рук у Tom Clancy’s The Division

Мультиплеєрний проєкт від Ubisoft свого часу був зустрітий неоднозначно. Купа технічних проблем, знаменитий даунгрейд та поганецький ендгейм змусили гравців покинути The Division у досить короткий строк. Утім, за сюжетну роботу розробників аж ніяк потурати не доводиться. Гра дуже докладно описує епідемію так званої «Доларової хвороби» й украй правдоподібно відтворює її наслідки — без зомбі, суперпотвор та іншої фантастичної нечисті.

На Чорну п’ятницю, у день найбільшої кількості закупівель, у кількох магазинах по всьому Нью-Йорку терористами була запущена в ужиток готівка, заражена генетично модифікованим супервірусом на основі віспи. Швидкими темпами вірус розповсюджується через руки та поверхні, потрапляючи до організму людини. Навіть перебуваючи в короткому інкубаційному періоді, вірус передається повітряно-крапельним шляхом, тож люди без жодних симптомів заражали тих, хто їх оточує. Ба більше, перші симптоми нагадують звичайний грип, і спершу ніхто не розпізнав глобальну епідемію смертельного вірусу, допоки не стало запізно.

Переповнені лікарні, формування великих карантинних зон, зникнення електрики, водопостачання, продовольчих товарів — настання всеохопного апокаліпсису. Десь посередині цього нью-йоркського кошмару гравцю передають керування агентом Дивізії, призначення якої навести хоч якийсь лад в місті та дізнатися все про походження вірусу.

Сезон грибів у The Last of Us

Ще одна епідемія здійнялася у світі гри The Last of Us, щоправда, не вірусна, а грибкова. Гриб кордицепс мутував і заразив спорами понад 60% населення планети. Внаслідок цього Земля перетворилася на руїну, яку заполонили страхітливі монстри, спотворені грибковими наростами. Решта ж людей розселилася по карантинних зонах під пильним наглядом поліційного режиму. Ліки, звісно, ніхто розробити не встиг. Лише крихітний вогник надії загорівся в особі дівчинки Еллі, яка начебто має імунітет до спорів та може стати ключем до вакцини та порятунку людства.

Змальовані в грі наслідки пандемії все ж ближче до фантастичних, адже гриб кордицепс хоча й існує в реальному світі, проте здатен поселитися хіба що в тілі комахи. Утім, його паразитичний вплив на організм живої істоти справді вражає: гриб буквально скоряє комаху своїй волі, змушує її знайти найбільш сприятливе місце та проростає крізь її тіло, формуючи мішечки зі спорами для подальшого розмноження. Саме ці хажи живої природи надихнули розробників із Naughty Dog на створення The Last of Us, яку зараз називають найкращою грою минулого десятиліття.

А наприкінці травня цього року мало б вийти продовження, The Last of Us: Частина ІІ, але реліз гри тимчасово скасували через всесвітню пандемію коронавірусу. Ось така іронія.

Пророчий дар творця
Death Stranding

І хоча творіння легендарного японського геймдизайнера Хідео Коджіми зовсім не про віруси й епідемії, Death Stranding неймовірно влучно описує наше сьогодення. Меседжі, які гра подає в абстрактній формі, нині набувають буквального значення.

Світ потерпає від загадкової природної катастрофи, яку охрестили «викидом смерті». Залишки людства на межі вимирання, Північна Америка розділена на невеликі міста, вузли, між якими лиш безкрая, сповнена небезпек пустка. Люди ізольовані в містах, де живуть і працюють, або ж у власних бункерах. Назовні не виходить ніхто, окрім кур’єрів, на плечі яких звалилася доля всього світу. Вони доставляють провізію, матеріали, будують мости, зводять укриття та ще й за нагоди можуть надавати місцевим поганцям. Справжні супергерої, одним словом.

Та на кур’єрах і самоізоляції пророча фантазія Коджіми не обмежується. Через гаптофобію, страх перед дотиками, головний герой зводить нанівець усі фізичні контакти з людьми. Метафоричною ниткою крізь усю сценарну геніальність проходить ідея того, що наш кур’єр змушений будувати нові зв’язки, не маючи при цьому змоги навіть потиснути руку. Переконаний, що в реальному світі йому б взагалі нічого не загрожувало.

***

У всій цій ситуації з новим коронавірусом тішить лиш те, що зараз сидять десь сценаристи й пишуть пілот нового серіалу для «Нетфліксу» про пандемію ХХІ сторіччя, кінокомпанії, не гаючи часу, дронами фільмують мертві європейські вулиці, а ігрові розробники створюють новий симулятор життя на карантині. Індустрія розваг з усього вичавить вигоду, немає жодних сумнівів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: