Комікс-жахи: Nameless від Гранта Моррісона та Кріса Бернема
Комікс-видавництво Image зробило собі ім’я на ризику. Колись інді-видавництво, а тепер третій за розміром гравець на ринку американських коміксів завжди розважав читачів тим, що давав перспективним авторам повну творчу свободу для реалізації найбільш амбіційних ідей.
Але деяким авторам небезпечно давати повну творчу свободу. Завдяки цій творчій свободі вони надто часто пускаються берега, перетворюючи життя читачів на вічний пошук відповідей, який часто закінчується звичайним «Фе», оскільки в авдиторії немає часу на детальний розбір улюблених тем письменника. Першим серед таких авторів є Грант Моррісон — фанат оккультизму, містичних наук та вірний послідовник ідей Алана Мура, який, щоправда виглядає повною протилежністю свого духовного наставника.
В 2015 році Image випадково все ж дозволили Гранту робити все, що йому заманеться і він зробив Nameless — космічний горор, для розуміння якого вам доведеться прочитати набагато більше, ніж 6 випусків коміксу.
Якщо спробувати описати сюжет, то вийде наступне: до Землі прямує астероїд, який, цілком можливо, викликав хвилю жахливих вбивств на планеті і через кілька тижнів готується до зіткнення. Науковці, які його досліджують, називають цей шматок дивної каменюки Шибальба, підозрюють містичні сили і збирають групу талановитих окультистів, щоб ті врятували всіх. Такий собі «Армагеддон» для фанатів містики, міфів та релігії.
Все що відбувається далі, словами не пояснити. Грант Моррісон бере всі свої знання про світові релігійні течії, змішує в один коктейлі, взбовтує, змішує, пропускає крізь блендер і вивалює на глядача. Більшість читачів, які втратили будь-яке уявлення про те, що ж відбувається на сторінках коміксу ще в другому випуску (Грант дуже любить комбінувати реальність та сон, не проводячи між ними межу), сподівалися, що у фіналі все стане зрозуміло. Та де там — сценарист зовсім забув про масову авдиторію. Деякі фанати Моррісона розраховували, що він дасть розгорнуте пояснення подій коміксу в повному виданні, але сценарист вирішив піти іншим шляхом, залишивши для прихильників п’ять сторінок натяків на те, з яких джерел він черпав натхнення для Nameless.
Десь на цьому місці ви можете остаточно зневіритися у доцільності цього матеріалу, запитавши мене «Навіщо взагалі брати в руки такий комікс?». По-перше, через малюнок Кріса Бернема. Складно уявити яким чином він налаштувався на мозкові хвилі Моррісона і які жахи йому снилися після цього, але візуальна складова коміксу ідеально доповнює його окультний зміст. При цьому в Бернема окультизм вийшов дуже стильним — не здивуюся, якщо його робота тепер служить натхненням для тату-майстрів.
По-друге, через атмосферу. Малюнок дозволяє триматися хоча б якоїсь загальної канви сюжету, візуалізуючи сюрреалістичну подорож героїв, тоді як незрозумілі окультні ритуали та боді-горор, який їх супроводжує, створює у читача відчуття жаху, яке не очікуєш від друкованого твору. Все ж сама тематика невідомо чого з космосу, що невідворотно збирається знищити все живе, та ще й при цьому зводить всіх з розуму, майже одразу підштовхує читача до відповідних очікувань.
Можна було б порівняти Nameless з роботами Лавкрафта — Моррісон був би в захваті. Але якщо старий расист Говард зазвичай лякав людей жахами, які неможливо описати, то завдяки малюнку Бернема, жахи Гранта тут непогано описані, хоч і незрозумілі. Але від цього стає ще більш незатишно.
Попри все, привабливість та унікальність Nameless саме в його складності. Ті, хто змогли розшифрувати складне полотно Гранта, стверджують, що комікс чи не ідеально викладає історію з грандіозним фіналом. Що ж, у вас є шанс долучитися до касти обраних.
