Між історичною драмою та абсурдною комедією: чи варто дивитися серіал «Велика» від Hulu
15 травня на Hulu стартував новий проект Тоні МакНамари – оскароносного сценариста «Фаворитки» Йоргоса Лантімоса. Вже перші трейлери «Великої» обіцяли захоплюючу та стильну, хоч і не надто достовірну історичну трагікомедію. У них юна Катерина ІІ (Ель Фаннінг) налякано знайомилась з російськими звичаями, а її чоловік-тиран (Ніколас Голт) бив келихи, маніакально стріляв кроликів та виступав на фоні повішених придворних. І все це – під балалайки. Ми нарешті подивилися серіал, і вирішили розповісти, кому варто звернути на нього увагу, а кому краще обходити його стороною.
Варто дивитись, якщо:
Вам сподобалась «Фаворитка». Або ви просто любите костюмовані драми.
Так, величезна частина шарму «Фаворитки» – неповторний режисерський стиль Йоргоса Лантімоса, але «Велика» чудово ілюструє те, наскільки важливим для фільму був сценарій Тоні МакНамари. Попри те, що дія «Великої» відбувається у іншому місці та в інший час, і головні ролі тут виконують інші актори, в ній миттєво відчувається ДНК «Фаворитки». Абсурдистський гумор, під яким ховаються цілком сучасні моральні дилеми, плітки та вигадливі жарти, неочікувана анахроністика, складні жіночі персонажі та неприхована, грайлива сексуальність – усі елементи історії на місці.
При цьому, МакНамару не можна звинуватити у тому, що він просто захотів механічно відтворити успішну формулу – у сценарії відчувається щирий інтерес до людської природи, захоплене протиставлення ідеалізму та холодних реалій життя. Крім цього, тонально ці історії доволі відмінні – «Фаворитка» поєднувала грайливість з меланхолією, а «Велика», навпаки, шукає оптимізм у найскладніших історичних подіях. Катерина ІІ у виконанні Ель Фаннінг – різностороння, жива дівчина, яка поступово проходить шлях від наївності до майже фанатичної вірності своїй ідеї. Тут відчувається вплив контраверсійного, але по-своєму культового байопіку Софії Копполи про Марію Антуанетту – та теж намагалась зобразити свою протагоністку не холодною історичною фігурою, а звичайною дівчиною-підлітком. Ось тільки якщо героїня Кірстен Данст пасивно змирилась зі своєю долею, то Катерина спробувала взяти справу в свої руки.
В результаті ми отримуємо запаморочливий серіал, повний контрастів навіть на візуальному рівні – пастельні тістечка та розкішні костюми ділять кадр з вбитими тваринами, екскрементами та однорукими закривавленими солдатами. І якраз у такі моменти «Велика» реалізує свій потенціал – так, це смішна та красива фантазія, але у ній вистачає реальної жорстокості та жахіть.
Не варто дивитись, якщо:
Ви очікуєте на серйозний історичний серіал.
Напевне, з цього варто було почати – «Велика» навіть не претендує на хоч якусь історичну достовірність. Так, формально новий проект сценариста та шоураннра Тоні Макнамари нібито розповідає історію російської правительки Катерини ІІ. Але навіть титри серіалу наголошують на тому, що сюжет лише частково правдивий, і слово «частково» тут ключове. В теорії, Ніколас Голт мав би грати Петра ІІІ – саме він був чоловіком Катерини ІІ, але в серіалі вона чомусь одружена з Петром ІІ, сином Петра І. У петербурзьких придворних дивакуваті імена на кшталт «Маріал» чи «граф Орло», а деякі герої названі на честь випадкових російських культурних діячів чи літературних персонажів – тут є і саркастичний лікар Чехов, і граф Роскольніков. Навіть сама Катерина стає німкенею – хоча в реальному житті вона народилась в Пруссії.
Переворот, організований майбутньою імператрицею, теж зображено доволі неточно – не будемо спойлерити деталі сюжету, але правдивого там мало. І все ж, якщо сприймати «Велику» як фантазію на історичну тему, то серіал справді дуже вдалий – він стильний, з діалогами, які відразу хочеться цитувати, і з неоднозначними героями, за якими цікаво спостерігати аж до фіналу.
Вам загалом не подобається ідея Катерини ІІ як ідеалізованої протагоністки.
Будемо відверті – попри те що Катерина ІІ зробила для Російської імперії багато хорошого (наприклад, вона справді переймалась питаннями освіти та провела масову вакцинацію населення), вона точно не була настільки ліберальною та добросердною, як її змальовує МакНамара. Українським глядачам взагалі трохи абсурдно спостерігати за тим, як серіал намагається ледь не канонізувати правительку, яка вела дуже агресивну політику щодо України, скасувала гетьманство та спалила бібліотеку Києво-Могилянської Академії.
Можна спробувати розділити реальну історичну особистість та героїню Ель Фаннінг – зрештою, навіть шоураннер серіалу відкрито визнає, що достовірності в його сюжеті мало. Але навіть в цьому випадку це не зовсім невинні фантазії в сеттінгу XVIII століття – це відбілювання репутації політичної діячки, міцно пов’язаної з нашою історією.