Дерев’яні лицарі і камасутра: чи варто дивитися анімаційний серіал «Схрестивши мечі»
Варто дивитися заради:
Продуманного сетингу. В центрі сюжету лицар Патрік (Ніколас Голт), який мріє служити в рядах королівської армії. Буквально в першій же серії свою мрію він втілює, проте одразу дізнається, що при королівському дворі не все так благородно та чесно: король Мерріман (Люк Еванс) марить тортурами, аби підкорити власний народ, а королева Тьюліп (Аланна Убак) облаштувала власний БДСМ-підвал для сексуальних втіх із підданими.
Анімаційне шоу виконане в подібній до «Робоципа» техніці, щоправда герої більше схожі на ігрові фігурки Lego, а жарти тут значно доросліші та відверто хтиві, про що говорить навіть сама назва шоу, як евфемізм секс-позиції. Але на відміну від попереднього серіалу Гарватіна та Рута, це не набір рандомних скетчів на тему попкультури, а сюжетний фентезі-серіал зі сталими персонажами. Команда експлуатує середньовічний сетинг для впізнаваних зачинів: лицарські ігри, ярмарки, піратство, збір данини й публічні кари державних зрадників. Усе це так чи інакше вже обігрувалося в фентезі, міфах, легендах і просто історичних романах на тему середньовіччя. Водночас автори свідомо відмовляються від спокусливої перспективи процитувати відомі твори на цю тему. Так у «Схрестивши мечі» за великого бажання можна знайти паралелі як із розповіддю «Межовий лицар» Джорджа Р. Р. Мартіна, так і з прохідним кіно «Історія лицаря» з Гітом Леджером. Втім, шоу береться розвивати власний сюжет, у якому в Патріка є доволі загадкові родичі: сестра-піратка Корал (Тара Стронг), брат-Робін Гуд Рубен (Адам Рей) і ще один брат-клоун Блерні (Тоні Гейл). Часом шоу виглядає не гірше, аніж «Лего. Фільм» з відточеним екшном і розмахом спецефектів, незважаючи на підкреслений мінімалізм анімації.
Дорослого гумору. Світ «Схерстивши мечі» надзвичайно піддатливий для актуальних обігрувань, тому жарти про «фотки в мережі» опиняються ремаркою про реальні портрети на павутинні у кутку, а боротьба за народну любов місцевих «месників» аж надто схожа на передвиборчу президентську кампанію. З точки зору сценарію тут трапляються доволі милі сюжети, незважаючи на постійні жарти про гонорею чи оргію. Але майте на увазі, що чимала кількість жартів і комедійних сцен серіалу часом відверто наївні, що навіть суперечить дорослому змісту шоу з насильством, оголенням і пробою сатири на суспільно-політичні теми та явища.
Не варто дивитися через:
Передбачуваність та неоригінальність. Уже на середині сезону ви зрозумієте, яким чином будується сюжет серіалу, і зможете передбачити буквально кожну інтригу. У спробі побудувати комплексний світ середньовіччя, автори не надто піклуються про те, як рухати наратив. Настільки, що навіть фінальний твіст з особистістю таємного вбивці вгадати буде дуже просто. Тоді як другорядні персонажі навіть промальовуються ідентично, отже не викликають ніякої симпатії, у головних героїв по-наївному настільки інвестують, що будь-яка інтрига щодо їхньої долі зникає. Яким би пеклом із трупами не було це королівство, ніхто з протагоністів, авжеж, не загине.
Незважаючи на дорослий візуальний контент, лайку і безперервні жарти про секс, нам пропонують дуже дитячий і беззубий сюжет. Цілком імовірно, що вже на десятому приколі про член вам захочеться увімкнути інший серіал. У такому разі мимоволі думаєш, чи виглядав би «Схрестивши мечі» так само оригінально, якби не був стоп-моушен анімацією з дерев’яними фігурками? Тому що фентезі-сатиру худо-бідно вже обіграло шоу Мета Ґроунінґа «Розчарування», а за якісними ляльковою анімацією краще звернутися до захопливого «Темного кристалу: Епохи опору».
