«Земля кочівників»: побачимось на дорозі
«Земля кочівників» (“Nomadland”) Хлої Чжао отримав «Золотого лева» на Венеційському міжнародному кінофестивалі, а нещодавно був показаний в Україні у рамках Київського тижня критики. Чому це кіно – справжнє, щире і ніжне, розповідає Костянтин Гуменний.
У 2011 році Сполучені Штати Америки переживали наслідки глобальної фінансової кризи 2008 року. У містечку Імпайр закрилась фабрика гіпсокартону, на якій були зайняті майже усі тамтешні мешканці. Ферн на цей час було 63 роки, до того ж вона нещодавно стала вдовою. Не маючи іншого виходу, Ферн сідає у свій мінівен та їде подорожувати американським середнім заходом, перебиваючись тимчасовими та сезонними роботами.
Естетика дороги давно присутня в американській культурі – згадати хоча б бітників і хіпі. У ситуації Ферн вибір життя в дорозі з одного боку вимушений – адже вона втратила роботу у своєму рідному місті. Але з іншого, це цілком свідомий вибір стати саме номадом.
Номади – це люди, які ведуть кочовий спосіб життя, постійно переміщаючись між містами та місцями. Слово походить від середньофранцузького nomade, що означало людину без постійного житла. На дорозі Ферн зустрічає різних номадів та дізнається їхні історії.
Важливим є той факт, що у фільмі тільки два головних актори, які є професіоналами. Це Френсіс Макдорманд, яка грає Ферн, і яку ви можете знати по 6 фільмах братів Коенів, або, наприклад, «Трьох білбордах на кордоні Еббінгу, штат Міссурі». Френсіс Макдорманд – володарка двох «Оскарів» та двох «Еммі». І її акторська гра у цьому фільмі — можливо, одна з кращих в її кар’єрі.
Інший професійний актор – Девід Стретейрн, який грає персонажа Девіда, що постійно зустрічає Ферн у різних містечках. Усі інші – непрофесіонали, справжні номади. Ця межа між ігровим та документальним кіно не може не захоплювати. Тим більше, що для Хлої Чжао це постійна практика.
“I’m not homeless”, – каже на початку фільму головна героїня. – “I’m just housless”. І в цих словах закладена філософія номадів, чиї історії ми й бачимо у фільмі. І фільм не зовсім глянцевий. Життя кочівників не показується перебільшено прекрасним. Хтось може захворіти, у когось зламається машина – це все складнощі, викликані їхнім власним рішенням. Але номади вірні своєму рішенню. До того ж це дуже згуртована спільнота. Як сказав один із кочівників до Ферн: «Прощатися немає сенсу. Ми всі ще побачимося на дорозі».
Фільм вийшов дійсно справжнім і ніжним, усі історії показано з особливою турботою. Усе разом – стиль режисерки Хлої Чжао, операторська робота, гра Френсіс Макдорманд – складає враження прямого занурення у цей світ. Окрім цього, перемоги на фестивалях дозволяють зробити припущення, що «Земля кочівників» ще побореться за «Оскар».
А от наступним фільмом Хлої Чжао буде кіно зі всесвіту Marvel. Подивимось, чи вдасться їй привнести дух своїх ранніх авторських робіт у світ блокбастерів. Подивимось.
