Три фільми Стенлі Кубрика, які вам варто подивитись.

Божевільний або геній – саме такі слова ви могли почути, якщо б запитали про Стенлі Кубрика ще за часу його життя. Режисер, який зробив неймовірний вплив на кінематограф і який за життя майже не отримав нагород, проте його фільми завжди робили одне: вражали та привертали увагу.

Здебільшого цей режисер відомий нам екранізацією культового роману С. Кінга “Сяйво”, науково фантастичним фільмом “2001: Космічна Одіссея”, “Суцільнометалевою оболонкою” чи “Механічним апельсином”. Попри це, багато направду достойних робіт режисера залишається поза увагою. То що ж дивитись, якщо хочете поринути у творчість режисера?

Баррі Ліндон (1975)

Для мене цей фільм – улюблений у творчості Кубрика. Тут його бажання розповісти не просто історію життя, а відтворити інший світ і захопити нас якоюсь ідеєю досягає апогею.

На момент зйомки С. Кубрик уже оселився у Британії. Він приступає до створення нового фільму і за основу бере далеко не найкращий роман В. Теккері “Щастя Беррі Ліндона”. Критики ще довго сперечались чому саме цей роман, а не щось з кращих творів. Дія роману та фільму відбувається у красивому і небезпечному XVIII ст.

Кубрик вирішує розповісти історію життя звичайного ірландця, який будучи неймовірної вдачі, у вирі долі проходить довгий шлях from rags to riches. На цьому шляху його зустрічають різні поневіряння і успіхи, фільм настільки цікавий і захопливий, що попри свій хронометраж історія Ліндона проходить на одному диханні. Тут ви спостерігатимете таку Оддісею, яку важко уявити. Пригоди Баррі захоплюють, лякають та розважають, а його життя може викликати як і захоплення, так і зневагу чи співчуття.

Чи людина є творцем своєї долі, чи доля творить людину?

Головне запитання, яке виникло при перегляді цього фільму звучало так.
Кіно є неймовірно красивим, заворожуючим, стилістично і композиційно вдалим. Окремої уваги заслуговують не лише костюми, декорації, а й музика, яку я впевнений, що після фільму захочеться переслухати.
Сам Мартін Скорсезе говорив, що з усіх фільмів Кубрика – цей вразив його найбільше. Тому якщо ви його не бачили – саме час подивитись (або передивитись). І хай хронометраж не лякає вас.
https://www.youtube.com/watch?v=RcLZU3_XNMo

Dr. Strangelove or: How I Learned to Stop Worrying and Love the Bomb (1964)

Уявіть собі, що зараз надворі панує Холодна війна: навкруги вороги-комуністи або капіталісти, суспільство поляризоване, радикальне і налякане. Уявили? А тепер додайте до цього закони військового часу, які дозволяють в разі потреби відправити бомбардирувальник з ядерною бомбою туди, куди заманеться командиру. Все це без узгодження з вищим керівництвом, президентом чи Господом Богом. Саме про це Кубрик і зняв своє кіно, але замість трагедії ми отримуємо чорну комедію, яку з роками все смішніше і смішніше дивитись. 

Щоб не плакать, я сміялась

В умовах Холодної війни така ситуація цілком могла статись, якщо б знайшлась персона готова віддати наказ. Тому Кубрик, будучи людиною доволі уважною, вирішив взяти за основу реально існуючі обставини і довести їх до абсурду шляхом комедії, а точніше – чорної комедії.

Тут ми отримуємо і божевільного генерала, який готовий пожертвувати всім, аби знищити комуністів, і радянського посла, який намагається сфотографувати все, що можна, і президента, який не розбирається у ситуації від слова взагалі, і недалекоглядне командування. Окремої уваги заслуговують концептуальні жарти типу: “Ніякої війни у військовій кімнаті” чи персона колишнього нацистського вченого, який виявляється далеко не колишнім і пропонує сеґреґацію американців. Завершує фільм швидше комічний, ніж трагічний початок кінця світу цього. 

Чому фільм варто поглянути? Дехто скромно вважає це найкращою комедією всіх часів. Майкл Манн сказав, що його бажання бути режисером породив саме цей фільм. А більшість з тих, кому я показував це кіно щиро реготали і додавали: “давно такої годноти не дивились”. Тому, гарного перегляду!

Вбивство (1956)

Напевно, ми б ніколи не дізнались про Стенлі Кубрика, якби не цей фільм. Здавалось би жанр нуар був популярним у якихось 1940-вих і віджив своє. Проте, тут є кілька важливих моментів. На цей час молодий і талановитий Кубрик знайомиться із продюсером Гаррісом. Разом вони створюють компанію “Harris-Kubrick”, яка в підсумку буде продюсувати наступні роботи режисера.
Першою спільною співпрацею стає фільм “Вбивство”.

Ну і чого тут такого?

В першу чергу варто сказати, що сценарна адаптація Кубрика дуже відрізнялась від усіх створених нуарів, які були і до, і після Кубрика. Сюжетна повістка є нестандартною, спершу ви взагалі не знаєте чому вам розповідають про всіх цих персонажів і яку роль вони відіграють у цій історії. Потроху все це сходиться до одного – пограбування. А далі фільм немов музика, відіграє довершену симфонію, яка завершується неочікуваним фіналом, який може розбити серденько (а потім знову поєднати).

Не менш цікавим є новаторські прийоми. Це і часткова відсутність студійних зйомок (так-так, у 1950-тих це було новаторсько), і наявність різних планів, віддаленої зйомки, а також документалістики, вдало імплементованої у кіно.

Попри всю прекрасність цього фільму, який отримав чудові відгуки від критиків і навіть був номінований BAFTA на фільм року – кіно не мало комерційного успіху. Знято на якихось 300 000$ доларів, кіно хоч і було вдало продумано, мало хороших і частково відомих акторів, було доволі касовим жанром, але у прокаті це не допомогло. 

Зрештою, цей фільм дозволив Кубрику та Гаррісу заявити про себе і Metro Goldwyn Mayer навіть запропонувала їм співпрацю. З цього по суті почався великий і неповторний Стенлі Кубрик, якого ми всі знаємо, любимо чи ненавидимо.