Зараз на наших екранах: Агата Крісті
Цьогоріч виповнюється 130 років з дня народження Агати Крісті. Але це ще не все: на 2020-й випадає столітній ювілей публікації першого роману письменниці – «Загадкова пригода в Стайлзі» (що заразом знаменує і століття знайомства з Еркюлем Пуаро). І хоча у Британії цю книгу не дуже-то поспішали видавати (у 1920-му її було опубліковано тільки у США, а на батьківщині письменниці це сталося трохи пізніше), зараз Королівський монетний двір із задоволенням презентує 2-фунтову монету «100 years of mystery». Toss a coin to the Queen of Crime, так би мовити.
І поки ми чекаємо на нове пришестя детектива-бельгійця у виконанні сера Кеннета Брани (на момент написання цього тексту «Смерть на Нілі», здається, витримує драматичну паузу, перш ніж явити світу якісь промо-матеріали, але ми почекаємо, куди нам діватися), на BBC One щойно закінчився показ двосерійного «The Pale Horse» («Блідий кінь») — екранізації одного з пізніх творів письменниці.
Для більшості глядачів світ Агати Крісті залізно асоціюється з нескінченним міжвоєнним періодом. Це світ міс Марпл та Еркюля Пуаро, які, в принципі, можуть жити і до, і після проміжку часу, окресленого двома світовими війнами, але це не має значення, адже вони є продуктами саме тієї епохи. Втім, у «Блідому коні» немає ані цих хрестоматійних персонажів, ані хронологічних рамок, до яких ми так призвичаїлися. На початку оригінального роману головний герой навіть роздумує про те, наскільки він не у своїй тарілці, перебуваючи у цьому часі. Так еспресо-машина під час роботи видає якісь інфернальні звуки, а сучасні дівчата виглядають неохайними настільки, що головне бажання, яке вони викликають – це кинути їх у гарячу ванну та добряче вимити.
Але під час перегляду цієї версії «Блідого коня», чесно кажучи, краще не надто зациклюватися на першоджерелі. Взагалі, Сара Фелпс, що нині спеціалізується на адаптаціях творів Агати Крісті для BBC, робить це з неабиякою часткою творчого підходу, тож переказувати сюжети романів письменниці ґрунтуючись тільки на серіалах, я б не радила (хоча на BBC бувають екранізації, які можна назвати практично буквальними).
Тож, «Блідий кінь». Тут перед нами початок 1960-х з відповідною пасторальністю та детективною інтригою, зав’язаною на архаїчній відьомській містиці. Красиві будинки, красиві інтер’єри, красиві сукні – і ледь помітна гниль, що ховається десь у кутку, на периферії сприйняття. Наче солодкуватий запах розкладання, який раптово починаєш відчувати, сидячи у дорогій вітальні. Не так сильно, як це було у, скажімо, «Гострих предметах», але теж достатньо виразно. Саспенс поступово, протягом 1,5 серій, наростає – а потім все якось надто швидко закінчується. Отак «Блідий кінь» викликає легке здивування та бажання передивитися «Темне місто» Алекса Прояса – там для героя Руфуса С’юела неприємності теж починаються з виявлення тіла молодої жінки. Ще одна очевидна асоціація – «Джонатан Стрендж та містер Норрелл» від BBC, де герой Берті Карвела теж може розповісти щось про магію. Але, чесне слово, аби побачити, що франтуватий джентльмен Джонатан Стрендж та тремтячий Захарія Осборн – це один і той самий актор, треба мати неабияку фантазію (так, Берті Карвел – це геній перевтілення, про якого знають півтори людини). Не те, щоб «Блідий кінь» був поганим результатом, ан6ле до ідеалу теж далеченько.
Заводячи мову про даму Агату на сучасному британському ТБ, не чесно було би не пригадати нові фільми виробництва Channel 5. На сьогодні їх два – «Агата і правда про вбивство» («Agatha and the Truth of Murder») та «Агата і прокляття Іштар» («Agatha and the Curse of Ishtar»). Перший фільм, прем’єра якого відбулася напередодні Різдва 2018 року, став однією з найпопулярніших програм каналу за рік, а пізніше був багаторазово придбаний для трансляцій в інших країнах. Сюжетно він зупиняється на загадковій сторінці біографії місіс Крісті – 11-денному зникненні письменниці у 1926 році. До цієї теми вже неодноразово зверталися кіношники, пропонуючи свої версії (навіть «Доктор Хто» епохи Десятого Доктора відмітився), і тут, у «Агата і правда про вбивство», це історія приватного детективного розслідування та ескапізму. Втім, важко позбутися думки, що ця історія, певною мірою, є фанфікшеном про Агату Крісті.
Другий фільм, «Агата і прокляття Іштар», прем’єра якого відбулася декілька місяців тому, тільки підсилює це враження. Тут місіс Крісті (у виконанні іншої акторки, до слова) опиняється у Іраку, де їй знову доводиться розслідувати загадковий злочин та вирішувати певні приватні питання (для тих, хто знайомий з основними віхами життя письменниці, принаймні одна з сюжетних ліній не стане несподіванкою, але, про всяк випадок, не буду спойлерити). Обидва фільми не те щоб геніальні драматичні детективи, але є досить милими та атмосферними кожен у свій спосіб.
Попереду ще третій фільм із назвою «Agatha and the Death of X», який, за логікою, має вийти у грудні 2020 року. Там, до слова, головну роль знову виконує інакша акторка, та і весь каст новенький. Наступний крок, здається, це комікс про Агату Крісті. Або комп’ютерна гра, чому б ні? І якщо комікси та ігри ще питанням, то сумніватися у тому, що британське телебачення ще неодноразово згадає про Агату Крісті та її творчість, не доводиться.
