You Died: 4 застарілих кіножанрів, що відродилися в ігровій формі
Зміна популярних жанрів з плином часу неминуча – еволюція мистецтва та риночок потурбувалися, щоб розвиток форм не зупинявся, сетінги не приїдалися, а нас завжди тішило щось нове. Але інколи це «нове» не здається таким вже й привабливим, хочеться повернутись до тих самих «застарілих» фільмів з несучасними тенденціями. Проте ти їх всіх бачив та переживав, що ж робити в такому випадку?
Саме для таких випадків у цій статті я розкажу про жанри, що вже пережили свій пік популярності у світі кіно, та проживають ренесанс у паралельному світі відеоігор. Попереджаю: ця підбірка скоріше для кіноманів, які відкриті до нових форм сприйняття, ніж для хардкорних геймерів (для вас я пишу списки в кінці кожного розділу).
Зомбі
Час признати, жанр зомбі-фільмів помер. Потім ожив, але зараз наче знову (нікуди) не рухається. Масова аудиторія втомилася від них, і до нашого часу дожили лише сиквели переосмислень. Проте у геймдеві люблять використовувати ходячих мерців у якості спритних та небезпечних цілей… і їх не шкода. Лише у цьому році виходять три високобюджетних блокбастери з ожилими мерцями, а ми згадаємо найбільш якісні та цікаві проєкти минулого.
Last of us
У ворожому постпандемічному світі, двоє виживших Джоел — холоднокровний контрабандист, що втрачає залишки моральних принципів та Еллі – загартований, але наївний підліток, що народилась після початку епідемії, мають вижити у подорожі крізь залишки США.
На перший погляд, здається що гра не має нічого оригінального. Геймплейно – це пригодницький стелс-шутер від третьої особи. Візуально сеттінг повторює стиль екологічного апокаліпсиса із «Життя після людей». Атмосфера та зав’язка з «Дитя Людського», ситуації з «28 днів потому», а на додачу зомбі… Але завдяки режисерському таланту Ніла Дракмана, саме в ігровій формі всі ці фактори отримали виграшну комбінацію. Та таку, що сколихнула ігрову індустрію: гра року (на думку більшості видань), більш ніж 17 (!) мільйонів проданих копій. Вплив видно й до сих пір – проєкт підняв планку якості опрацювання сюжетів лінійних пригодницьких екшенів на всі майбутні релізи. Гру, до речі, признали і поза геймерським колом – за серіальну адаптацію для HBO взявся Крейг Мезін. Загалом, Last of Us гарантовано дасть вам новий драматичний досвід зомбі-апокаліпису (навіть якщо за ходою мерця ви можете сказати до якого типу він належить та маєте план виживання на кожен з них). У цьому році виходить друга частина, яка продовжує історію Еллі та, скоріше всього, стане найближчим до Cyberpunk2077 конкурентом на звання кращої гри року.
Project Zomboid
Від дорогого лінійного ААА-проєкту, який розроблявся сотнями працівників, перейдемо до інді-гри, яку розробляє 15 людей та абсолютно не має сюжету. Дивне для кіноманів, та буденне для гравців явище – ігри-пісочниці. Поясню: наразі у гейдмев-просторі існує три думки щодо сюжету. Перша : ігри мають бути максимально кінематографічні та лінійні. Друга: іграм не завадить сюжет, але досліджувати та розвивати його – задача гравця. Третя: ігри — це незалежний (від інших) вид мистецтва, та має використовувати свою особливість (інтерактивність) по максимуму.
Саме по третій філософії виконаний Project Zomboid: на початку гри створюється свій персонаж, обираються його/її сильні та слабкі сторони, а після цього – ви вільні займатись усім, що заманеться (при зомбі апокаліпсисі). Можна тікати від зомбі, топтати зомбі, чавити зомбі на машині, мародерствувати, ̶п̶о̶в̶т̶о̶р̶ю̶в̶а̶т̶и̶ ̶с̶ц̶е̶н̶к̶и̶ ̶з̶ ̶х̶о̶д̶я̶ч̶и̶х̶ ̶м̶е̶р̶ц̶і̶в несвідомо створювати унікальні сюжетні моменти, а також тут є пермадез – тобто при смерті персонаж не воскресне, а буде повільно гнити, ну і, звісно, контролювати ви його більше не зможете. До речі, не звертайте уваги на спрощену ізометричну графіку, за нею криється найбільш детальний та реалістичний симулятор виживання у зомбі апокаліпсисі.
Де ще можна побоятись та повбивати зомбаків?
— Resident Evil 2 Remake – переробка-адаптація гри 1998 року, з міксом старих механік та додаванням інновативних рішень, одна з кращих ігор 2019 року. Рімейк третьої «Оселі Зла» недавно вийшов, проте за думкою критиків, не повторив успіх RE2
— The Walking Dead: The Game – серіал у форматі гри, гра у форматі серіалу, у якій вам доведеться робити важкі сюжетні рішення замість головних героїв. Виходила з квітня по листопад 2012 року та змінила уявлення гравців про сюжетно орієнтовані відеоігри. На відміну від Last of Us, гравець тут може впливати на сюжет, та, як ви вже здогадуєтесь з сеттінгу, найбільш трагічним чином
— DayZ – соціальний онлайн-експеримент, який симулює зомбі апокаліпсис (гірше, ніж Project Zomboid) в якому можна зустріти інших виживших – гравців. Доводить що в таких ситуаціях люди страшніше за зомбі
— Left 4 Dead – кооперативний шутер від першої особи, у якому орди зомбі із «28 днів потому» будуть намагатися з’їсти вас з друзями. Звучить просто, проте гру робили спільно з Valve, тому це революція в жанрі
— Dying Light – динамічний шутер у відкритому світі від першої особи, з елементами паркуру, гойданням на крюк-кішці, та майнкрафту(добування ресурсів). Світ схожий на «Я–Легенда» через поведінку зомбі, що залежить від дня та ночі
— The House of the Dead: Overkill – гра з геймплеєм з шутерних аркадних автоматів та режисурою B-movie (у найкращому сенсі)
Мюзикли
У другій половині 60-х років, через розвиток телебачення (а з ним – і музикальних кліпів), успіх рок-музики (з яким бродвейські мелодії не могли конкурувати), та низку невдалих рішень кінокомпаній (що безуспішно намагались повторити успіх «Звуків музики», адаптуючи всі бродвейські вистави підряд), мюзикли почали втрачати свою популярність. У «Новому Голлівуді», наповненому реалізмом, не знайшлось місця чарівним музичним сценам, проте знайшлось у культурному медіа, що намагається максимально далеко абстрагуватись від справжнього світу. І хоча недавно такі фільми як «Ла-ла ленд» та «Богемська рапсодія» номінувались на кращий фільм року, а Діснеївські лайв-екшн адаптації збирають чималу касу, мюзикли навряд чи повернуться до своєї слави часів Класичної ери Голлівуду.
Оскільки спільна риса що об’єднує мюзикли – це пісні, які використовуються як наративний інструмент, логічною адаптацією під ігри було використання пісень як геймплейного інструменту. Ритм-ігри — це окремий піджанр відеоігор, у якому основною геймплейною механікою є попадання в ритм. Отже, в яких відеоіграх музика використовується найбільш винахідливо?
Sayonara Wild Hearts
Пригадайте свої відчуття, коли вперше дивились сцену з валуном із «Пошуків втраченого ковчега». Відніміть стресовість, помножте всі інші відчуття на десять, додайте романтики й сюрреалістичних неонових ландшафтів та розтягніть все це на одну годину. Десь так грається Sayonara Wild Hearts. Перше, що ви помітите – тонну референсів на попкультурні елементи, від Сейлор Мун до Трону. Причому референси не зупиняються на кіномистецтві. Геймплейно – це дикий мікс олдскульних аркадних ігор: рівень починається як рейсинг з 80-х Outrun, потім перетворюється на шутер у стилі Space Harrier, а в кінці запускається простенька ритм-гра. Попри все це – у гри досить низький рівень входження, і пройти її зможе навіть той, хто ніколи не тримав джойстик у руках (реліз на iOS це підтверджує). Прекрасним мюзиклом цю гру робить спеціально під неї написаний поп-альбом (кожен трек якого відповідає окремому рівню гри), що не тільки задає динаміку та настрій, але й детальніше розкриває емоційні стани героїні у текстах пісень.
В цілому, ця відеогра-поп-альбом демонструє максимальну синергію музики, візуальної частини та геймплею , попутно балуючи вас незліченною кількістю референсів та милою історією героїні якій розбили серце
Elite Beat Agents
У 2005 році для портативної приставки Nintendo DS вийшла ритм-гра Osu! Tatakae! Ouendan, ексклюзивно для Японії. У ній гравець в ролі групи Ouendan (японської чоловічої групи підтримки) допомагає людям танцями. Після успіху на внутрішньому ринку, Nintendo вирішила адаптувати гру під європейський та американський ринки, та замінила Ouedan на суперагентів, а точніше – Elite Beat Agents. Гравець має попадати у ритм, що задається іконками на тачскріні приставки, а агенти, відповідно до цього, танцюють, підбадьорюючи персонажів. Шарму цій грі придає аніме естетика, веселі американські поп-пісні, кумедні дивні історії та персонажі (наприклад, в одній з історій агенти мають допомогти лейкоцитам – медсестрам з рожевим волоссям, здолати вірус у вигляді аніме суперзлодія). І ще, запатентоване Амелі відчуття радості від безкорисливої допомоги незнайомцям зашкалює після кожного вдало закінченого куплета
В цілому ця гра більше схожа на боллівудські мюзикли в яких змішується комедія, екшн, романтика та драма, ніж на звичні нам Голлівудські. До речі, розробники Sayonara Wild Hearts зазначили цю гру як одне з джерел натхнення.
Розвивати відчуття ритму можна також у:
— Beat Saber – одна з найпопулярніших зараз VR ігор, у якій ритм відбивається (жодних каламбурів не передбачалось) лазерними мечами;
— Guitar hero – популярна у нульових гра, в якій відомі рок-хіти грають на спеціальному гітарному аксесуарі, також ви могли чути про Rockband – кооперативну гру такого ж характеру, де грати можна групою;
— Crypt of the Necrodancer – roguelike гра, у якій протагоніст потрапляє на андерграунд вечірку (в прямому сенсі, у підземелля)зі скелетами, драконами та ін., всі вороги і головний ігровий персонаж мають рухатись та битися в ритм музики;
— Rhythm heaven – дуже мила гра з візуальним стилем Gumball схрещеного з аніме та хітовими піснями. Крихта унікальної японської дивності входить у комплект;
— osu! – безкоштовна адаптація Osu!Tatakae!Ouendan під ПК та смартфони, у якій можна створювати свої рівні. З впливом комьюніті перетворилась у мегахардкорну гру для дизайнерів (бо ніде крім як на графічних планшетах грати просто нереально!!);
— Thumper – ритм-хоррор з індастріал-нойз саундтреком та космічним візуальним стилем;
— Audiosurf – інді гра в якій основною фішкою є автоматичне створення рівнів під пісні гравця. Схрещує механіки футуристичних гонок з три-в-ряд
Just dance – якщо вам не хочеться сидіти на дивані і спостерігати як весь екшн відбувається з героями, а не з вами – то цей “танцювальний караоке” вас збадьорить.
Нуар
«Чоловік без майбутнього зустрічає жінку без минулого…» — народжений на початку 40-х років «темний фільм» втілював цинізм, параною та депресивні настрої США, спровокованих другою світовою війною. Тропи таких фільмів знають всі: чоловік з сумнівними принципами, спокуслива жінка з прихованими мотивами, темні вулиці, глухі кути, джаз… та таємниця, яку краще не чіпати. Втім, за двадцять років люди від цього втомились. Було презентоване кольорове кіно та телебачення. Реформований стиль називався нео-нуар, і він відносно популярний до сих пір (Nightcrawler, Drive, True Detective). Проте деякі ігри спромоглися відтворити присмак того самого, канонічного нуару.
L.A. Noire
Америка після другої світової війни. Ветеран морської піхоти Кол Фелпс повертається до своєї сім’ї у Лос Анджелес та влаштовується на роботу офіцером патрульної служби. Після успішного розкриття справи про вбивство, його підвищують до детектива та призначають у відділення наркотрафіку. Скоро він почне розуміти, що війна, через яку він пройшов, була набагато простішою за ту, що відбувається у темних провулках міста янголів.
L.A. Noire – найближча за атмосферою та стилем до класичних нуарних детективів гра, яка надихалась такими фільмами як Sweet Smell of Success, The Naked City та Chinatown, джазом 50-х років та американською детективною літературою. Елементи жанру присутні також в тропах сторітелінгу – минулі військові події головного героя поступово розповідаються у флешбеках, а кожен новий розділ зачитується закадровим голосом (який точно знає більше, ніж каже в слух). У грі відтворюються типові для фільмів детективні сцени – з погонями, переслідуваннями на машинах, перестрілками, пошуком доказів на місці злочину та допитами. На останніх хотілося би зробити особливий акцент – у L.A. Noir використовується спеціальна технологія захоплення міміки обличчя, що додає новий рівень занурення та реалізму, і відкриває можливість проявити ваші здібності розрізняння брехні (що так важливі у цьому підступному світі).
Grim Fandango
Події гри розгортаються у Землях Мерців, куди душі людей відправляються після смерті. Мануель «Менні» Калавера – жнець (Death reaper) та торговий агент з продажу путівок до Земель Вічного Спокою – кінцевого місця призначення всіх душ. Через корупційні схеми підступного начальства, ідеальна клієнтка не отримує від Менні можливість безпечного трансферу туди та зникає. Менні розуміє, що зобов’язаний знайти її – це єдиний його шанс на спокуту.
Цей переповнений цікавими ідеями та персонажами квест (який більше «Таємниці Коко» схожий на класичні піксарівські мультфільми) є справжнім постмодерністським твором : джерела натхнення розробників простягаються від Касабланки та мексиканських ляльок-скелетів калака до старого значка фірми Адідас (його можна вгледіти у бровах головного героя). Перлиною цієї історії є головний герой Менні – саркастичний, винахідливий мертвяк, який завжди намагається з кимось конкурувати. На початку своєї подорожі він не намагався бути добрим і використовує усі доступні методи для досягнення своїх цілей, втім чим далі він заходить у землі мертвих, тим чуйнішим до інших ув’язнених душ він стає.
Загалом, ця гра є чудовим прикладом відеоігор в якості медіа для розповідання захоплюючих історій та втілення неймовірних світів.
Стильно палити без шкоди здоров’ю можна також у:
— Max Payne – культова гра про детектива, який втратив сім’ю. Вразила всіх у 2001 році своєю депресивністю, глибиною сюжету та буллет таймом. Уваги варта також друга та третя частини;
— Wolfs Among Us – ігровий пріквел до серії коміксів Fables Білла Віллінгама. Поєднує у собі неоновий нуар та урбан фентезі;
— Control успадкував більше візуальних характеристик нуару, проте атмосфера недовіри та скептицизму тут також присутня. Демонструє паранормальний світ у стилі SCP/The Lost Room та дає можливість зрозуміти що в ньому коїться;
— Hotel Dusk: Room 215 — point-and-click гра для DS. Розповідає про детектива, що шукає зниклого партнера у дуже загадковому готелі;
— Hotline Miami – культова інді-гра, що сколихнула індустрію у 2011 році та дала можливість поглянути на насилля з нового ракурсу. Поєднує у собі динамічний геймплей, сюрреалістичний сюжет та саундтрек що популяризував ретровейв (одну пісню якого референсили у “Мої думки тихі). Вважається непрямою адаптацією рефнівського «Драйва»;
— Discworld Noir – пригодницька гра по світу Террі Пратчетта, що одночасно успішно реалізує та пародіює нуар;
— Disco Elysium – дуже поетична та меланхолійна РПГ. Розповідає про розслідування поліцейського-алкоголіка у вигаданому місті Ревашоль. Сприймається як інтерактивний важкий літературний твір із естетичним стилем графіки та шикарними діалогами.
Вестерни
Вестерни були крутими. Пустинне оточення, брутальні герої, ковбойські дуелі за дверима салунів – для американців це була частина їх історії, а для всього іншого світу – незвичне, чуже, проте дуже цікаве середовище. Звісно, вестерни були цікаві не тільки цим. Теми, які вони досліджували напряму пов’язані з умовами тих часів: поняття справедливості, зіткнення дикого та цивілізованого, опір змінам. Однак, після 60-х їх популярність почала спадати. Можливо, на це посприяла трилогія Серджо Леоне, або просто люди перестали розуміти та зівставляти себе героям, та зараз фільми про Дикий Захід виходять набагато рідше.
В іграх, цей антураж сприятливий через велику кількість екшн моментів (що створює геймплей) та цікавих історій (що можуть народитись тільки у таких умовах жаркого клімату).
Red Dead Redemption
Америка, 1911 рік. Дикій Захід помирає. Коли федеральні агенти погрожують його сім’ї, колишній злочинець Джон Марстон змушений знову взятися за зброю та вполювати банду грабіжників, яких колись називав друзями.
Бойовик від Rockstar – найбільш достовірний до класичних фільмів, інтерактивний вестерн. У 2010 році розробники відомої серії ігор GTA спробували, та успішно створили автентичний кінематографічний експіріенс, у якому можна робити все, що ви хотіли повторити з часів “Хорошого, поганого, злого”.
Історія головного героя робить його достатньо зрозумілим та довершеним персонажем, проте водночас і додає простір для ваших дій. Наприклад, ви можете за своїм бажанням пограбувати поїзд чи банк, або навпаки – якщо побачите грабіжників, спіймати їх та притягти до шерифа за викуп. У ваших руках всі знаряддя для відіграшу будь-якого персонажу з вищезгаданого фільму.
Для кращого розуміння концепції варто зазначити – що це та сама гра з якої Джонатан Нолан черпав натхнення при створенні Westworld.
Fallout: New Vegas
Переживши вистріл у голову, Кур’єр Шість перетинає пост-апокаліптичну пустелю Мохаве щоб знати людей, що йому зашкодили Нью Вегас відходить від типового поняття вестерну, додаючи до нього постапокаліптичні sci-fi елементи всесвіту Fallout. Це всесвіт, у якому в ретро-футуристичному 2077 році, кінець світу спричинила ядерна війна між США та Китаєм, а ті хто врятувались – ховалися у спеціальних сховищах (Vault). Тоді ж беззаконня і повернулося на простори Невади, восрешаючи усі тропи вестернів. Єдиний обов’язковий квест головного героя – знайти кривдників, що кинули його помирати посеред пустелі, та помститися.
Проте більше часу гравці приділяють другорядним завданням – протагоніст приходить у життя інших людей, змінюючи його на краще чи гірше(що нагадує поведінку персонажа Клінта Іствуда із «Доларової трилогії»). Окрім цих примарних обрисів кіножанру, тут є більш очевидні – ковбойські шляпи, шестизарядні револьвери, закинуті шахти, багато динаміту, велика рогата (двоголова) худоба, і тд
Загалом, ця частина Фоллаут дасть вам знайомий, та водночас новий досвід виживання у пильній пустелі.
Відновити справедливість у цьому богом забутому місті можна також у:
— Red dead redemption 2 – сиквел до описаної вище першої частини, що розвиває її ідеї у новій історії;
— Call of Juarez – серія лінійних шутерів від першої особи з непоганою механікою стрільби та імплементацією вестернівських тропів у геймплей;
— Red steel 2 – шутер від першої особи на wii, що рівнозначно позичає західний вестернівський сеттінг та східний самурайський. Запам’ятався інновативною імітацією перестрілок на револьверах та боїв на катанах: завдяки motion-керуванню wii ви стріляєте, буквально цілячись контроллером у ворогів та б’єте, замахуючись ним же;
— Hard West – покрокова тактична гра, з геймплеєм у стилі XCOM:Enemy Unknown та сеттінгом піджанру Weird west;
— West of Loathing – комедійна інді-рпг, у якій за дуже простим та трохи дурнуватим візуальним та комедійним стилем ховається відполірована геймплейна частина, та кепкування з ігрових та вестернівських кліше.
***
Як бачимо, відеоігри вже показали свою зрілість, та все менше асоціюються з забавами-тільки-для-дітей. Вони можуть розказувати складні історії та піднімати важливі теми – це і споріднює їх з кіно. Та до того ж вони дають змогу самому контролювати героїв та впливати на уявні світи, що робить ігри унікальною формою мистецтва
