Tetiana Petrushkina
Tetiana
Petrushkina

Відгук на серіал “Люцифер” | “Lucifer” (поки триває перерва у 5 сезоні)

Я довго ігнорила цей серіал, бо дивилась “Надприродне” (15 років, уявляєте?), а там свій Люцифер і зовсім інша концепція янголів. Але “Надприроне” закінчилося, а реальність все ще інколи така, що треба кудись втекти… І я відкрила для себе новий захоплюючий серіальний всесвіт, трохи казковий, багато в чому смішний і багато в чому зворушливий — всесвіт серіалу “Люцифер”. Перший сезон вийшов у 2016 році, потім після 3-х сезонів його закрили, а потім Netflix викупив його у Fox і це пішло на користь — не тільки тому, що серіал про Володаря потойбіччя власне повернули з того світу (зацінили гру слів, правда?), а й тому, що стало більше гумору та більше напівголого Тома Елліса, але про це згодом.

Том Елліс в ролі Люцифера

Серіал заснований на коміксах Ніла Ґеймана та Майка Кері “Піщана людина”, де Люцифер є другорядним персонажем. Потім з’явився комікс “Люцифер”, але атмосфера там більш похмура за серіальну, як кажуть.

Отже, сюжет. Люцифер, якого грає валлійський актор Том Елліс, замахався правити пеклом і прилетів на землю у відпустку. Став власником нічного клубу в Лос-Анджелесі та почав робити людям послуги (вимагаючи навзаєм інших послуг, а не душі). Одну з його знайомих вбили на порозі його клубу і розслідувати цю справу приїхала детектив Хлоя Декер (Лорен Герман). Отак вони познайомилися, потім подружилися, кілька разів посварилися, а потім (нарешті!) переспали. І це не спойлер, це закон жанру, або кліше (називайте, як хочете).

Щодо жанру. Офіційно це міське фентезі, поліцейський процедуал та драмеді. Але я б ще додала щось типу жіночого роману. Головні герої кожної серії розслідують чергове вбивство. Хлоя — детектив, Люцифер — цивільний консультант. Типу як “Касл”, але більше психології + надприродні елементи. Але дивитися цей серіал власне як детективний не варто, бо неймовірна кількість уваги приділяється стосункам героїв та їхньому внутрішньому світу. Отут уже йде драма — бо Люцифер нагадує дорослого синочка заможних батьків, у якого є все, але він не знає, що з цим усім робити. Або що робити зі своїм власним життям. Він ображений на батька, ховає біль за веселощами і загалом поводиться як бунтівний підліток. Персонаж смішний, повернутий на сексі та задоволеннях, але нічого не тямить у коханні та дружбі. І коли нарешті стикається з цими проявами людського, то змушений піти до психолога, щоб йому пояснили що до чого. Диявол на дивані психолога! Точніше, психологині (Рейчел Гарріс). Це дуже весело, а ще доволі цікаво і може замінити прочитання купи книжок з саморозвитку. Бо сцен із психологинею багато і вона доволі класно розкладає по поличках людські взаємини.

Щодо жіночого роману, то ви взагалі бачили Тома Елліса без рубашки? Для тих, хто не бачив, а хотів би, зняли тизер серіалу, який не залишив байдужою жодну фанатку. А коли Люцифер нарешті розуміє, що закохався, то з’являються дуже красиві сцени, ніжні і зворушливі.

Творці серіалу подумали і про чоловічу аудиторію — в клубі головного героя мало не в кожній серії є стиптизерки та дівчата в коротких сукнях.
До речі, в серіалі багато натяків на секс та й відкритих розмов про нього. Але ніякого сексу! Ніяких цицьок, пенісів, самого процесу, ніякого трешу типу кров-кишки. Хіба що кілька симпатичних дуп. Віковий рейтинг першого сезону 14+. І це дуже круто, бо зараз багато фантастичних серіалів змагається кількістю відвертих чи кровавих сцен.

Що ще?.. Увесь серіал — це концентрований гумор у багатьох його формах. Від банальної ржаки (штани для оргій на роботі) до іронії (диявол, що ходить до психолога). Є хороші музичні сцени. Люцифер грає на піаніно і співає. А його дует зі священником у 1х09 “Заходить якось священник в бар” — це… це просто красиво. В цій же серії є монолог головного героя, що пробирає до кісток.

So what does it take to please You? Break Your rules, and you fall. Follow them, and you still lose! Doesn’t matter whether you’re a sinner! Doesn’t matter whether you’re a saint! Nobody can win, so what’s the point? What’s the bloody point?

Взагалі Том Елліс — хороший актор. Його персонаж багато посміхається, що саме по собі красиво, але драматичні моменти він теж витягує, як мені здається. Взагалі велика частина аудиторії, особливо жіночої, тримається якраз на ньому.

Також варто зауважити, що Люцифер — не такий вже й невразливий та сильний, як може здатися. Поряд з Хлоєю він стає смертним і його можуть убити (оце вже був спойлер, звиняйте), а ще є сильніші за нього істоти — його мати (богиня усього), брати (особливо засранець Михаїл) та, звісно, батько. Бог з’явився в останній сцені останньої серії перед перервою і цей чортів кліфгенгер не дає фанатам спокійно жити. До фізичної вразливості я б ще додала вразливість психологічну — інколи головного героя хочеться пожаліти і приголубити у чисто дружньому смислі цього слова, так він заплутався у власному житті.

Дивитись серіал краще в оригіналі, якщо рівень англійської дозволяє. У головного героя шикарнючий британський акцент і красивий голос. І оце його “Hello, detective!” — це щось.

Звісно, без недоліків не обійшлося. Інколи сюжетні дірки просвічують так, ніби крізь них пробивається божественне світло. Від першого до п’ятого сезону концепція серіалу дуже змінилася — від драми до комедії з тупуватими елементами. Детективна складова інколи не дуже. А якщо замислитись, то стає очевидним, що у героїв немає єдиної епічної мети, до якої б вони прагнули увесь час. Але це серіал, де над таким замислюватись не варто — це ж не оскарівська драма чи артхаус.

Підбиваючи підсумки. 9/10. Але якщо вам сподобався мій відгук і ви вирішили глянути цей серіал, зважайте на те, що я люблю ескапізм і чим далі серіальний всесвіт від реальності — тим краще. Тут всесвіт дуууууже далекий. Думаю, трохи наївний. Але красивий та естетично-витончений. Поціновувачам натуралізму, реалізму та постмодерну не зайде.

Драматична складова є не тільки у головного героя. Майже кожен герой серіалу проходить через якесь випробування чи розбирається у собі. Навіть демониця Мейз (Леслі-Енн Брандт) страждає через відсутність душі та факту, що мати покинула її в дитинстві. І в деяких випадках аж плакати хочеться — разом з героями серіалу чи за них.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: