«Ori and the willow of the wisps»: мистецтво платформера

(Автори: Мирослав Алексєєв і Олена Юрчук)

Цьогорічний березень був досить плідний на голосні ігрові прем’єри. Інтернет потріскує від кількості стримів Half-life:Alyx, а вихід в один день найстрашнішої та наймилішої гри, Doom та Animal Crossing, породив стільки жартів та мемів, що, мабуть, тільки лінивий їх ще не бачив (фанати просто мріють про створення кросоверу). Та серед цього шуму можна не помітити не менш якісну і важливу новинку — Ori and the will of the wisps від австрійської компанії Moon Studios, неймовірно красиву і музичну гру, в якій історія та мистецькі рішення так само важливі, як платформінг й випробування.

Ori and the will of the wisps є продовженням гри Ori and the blind forest, за яку розробники Moon Studios у 2016 році отримали нагороду «Найкращий дебют» від Game Developers Choice Awards. Сама ж гра була нагороджена премією BAFTA в області відеоігор за «Найкращі художні рішення», обігнавши при цьому третього «Відьмака». Після такої успішної заявки про себе, було очевидно, що гра матиме продовження. Тим паче, що попередня частина має досить відкритий фінал.

Важлива кожна деталь

Повернення до роботи над цим фентезійним світом Moon Studios пов’язує не лише з потребою продовжити історію. Розробники ще мали що сказати стосовно платформерів та двовимірних ігор, які зараз переживають не найкращі часи в галузі.

Головна філософія студії полягає у тому, що маленькі деталі можуть формувати великі враження. Можливо, в процесі гри, це не так легко зафіксувати, наприклад, як рухаються гілки дерев під час урагану чи як прогнеться гриб, якщо на нього стрибнути, але в загальному погляді це формує важливе відчуття присутності та об’ємності, тим паче в іграх з 2D зображеннями.

Особливим фактором є музичне оформлення гри. Саундтреки ніби додатково розмальовують історію, роблячи її більш емоційно наповненою. Композитор Гарет Кукер, який написав музику до гри, каже, що вони намагалися працювати за принципами старої школи Діснею, коли музика є важливою частиною оповіді історії. В грі майже постійно є музичний супровід і майже ніколи не буває абсолютної тиші. Кукер акцентує на тому, що погравши трохи, музика буде фактично провідником гравця, допомагаючи оцінити локації та геймплей.

В пошуках Орі

Отож, Ori and the will of the wisps розпочинається фактично з того, на чому скінчилася попередня гра. Орі і його сім’я отримали нового члена — пташеня Ку. Разом з уже відомими нам персонажами Нару та Ґумо, Орі виховує пташеня та допомагає у дорослішанні. Саме під час навчального польоту, Орі з Ку втрапили у вихор з урагану і випадково перенеслися з лісу Нібель на сусідній острів. Завдяки такому елегантному рішенню розробники відкрили нам нову локацію та почали зовсім нову історію.

Загалом ключовою сюжетною постаттю, як і в минулій грі, є Орі. Ми дізнаємося більше про сутність Орі (щось більше за те, що він лісовий дух), знайомимося з легендами, що пов’язані з видом духів, до яких він належить, та в ході гри шукаємо відповіді про призначення Орі в існуванні магічного світу.

Починає свою подорож Орі з нульовим запасом вмінь, які протягом гри збільшуються і розвиваються. В арсеналі присутні як нові механіки, так і старі, що вже відомі гравцям першої частини (біг із пришвидшенням, стрибок з води, політ з пір’їною та інші). Як ми вже згадували, нова частина, відкриває іншу локацію, а в ній зовсім інакші ігрові біоми, наприклад, пустельний. В ньому є цікава механіка переміщення і стрибки через пісок, що кидає виклик спритності гравця. 

Розробники дають можливість вам самим створювати набори навичок залежно від ігрової ситуації, підлаштовуючи колесо вмінь під свої потреби. Наприклад, якщо ви новачок, то можете вибрати вміння з якими Орі буде легко приліпитися до стін для вертикального переміщення, а впевнений у собі гравець буде набирати й вкладати вміння для боротьби з суперниками й босами.

Майже безкінечна подорож

Гра продовжує традицію емоційного платформінгу, який потроху завойовує серця геймерів: милу та зворушливу історію поєднують разом з класичними випробуваннями й загадками платформерів. Ori and the will of the wisps належить до піджанру платформерів — метроідванія. Це різновид ігор, які мають одну велику зв’язану локацію, в якій можуть бути різноманітні таємні місця захищені дверима, загадками або ж недостатньою інформацією чи вміннями. Особливість такого жанру, що ви подорожуєте самостійно по світу, обираєте куди йти та коли саме — деякі частини локацій можуть відкриватися лише в кінці, а деякі лише при наявності певного багажу вмінь та предметів у персонажа.

Одним з однозначних плюсів цієї частини є поява хаб-локації, в якій живе багато персонажів і які охоче діляться своїми історіями з Орі. Для тих хто захоче затриматися в грі довше, хаб-локацію можна облаштовувати. В цьому допоможуть різні колекційні предмети, які в інших іграх часто бувають абсолютно непотрібні. Так, наприклад, рідкісний метал може стати сировиною для побудови домівок для маленьких звірят мокі, що своєю чергою дадуть змогу виконати інші завдання. А збір насіння для місцевого ботаніка, допоможе змінити хаб, відкрити нові рослинні шляхи для пошуку бонусів й ресурсів.

Не дивлячись на те, що як і в будь-якій метроідванії, персонаж має постійно ходити туди назад по локаціях, бектрекінг не набридає. Адже розробники додали побічних завдань, які полегшують прогулянки по вже дослідженим тропам. Гра загалом стала більше. З’явився цілий блок додаткових завдань, що розкривають лор гри й розповідають інколи доволі сумні історії через другорядних персонажів. В цілому другорядні персонажі допомагають не тільки розбавити головну сюжетну лінію, але й зробити її більш об’ємною та цікавішою завдяки таким мікроісторіям.

Тож що ми маємо на виході? Перед нами якісна й дуже красива метроідванія із досить складними завданнями та випробуваннями. Наповнена меланхолійна історія дарує емоційне задоволення та абсолютне занурення у фентезійний світ гри. Ну а персонаж Орі, по своїй прихильності та любові фанатів, потрапляє в одну лінію до таких гігантів як Реймон і Маріо.