Огляд серіалу Неймовірне /// Unbelievable від Netflix
Майже кожен з нас дивився фільм, який заснований на книзі. Найчастіше люди кажуть, що роман або оповідання здалося їм більш цікавим. У кожного свої причини так відповідати та чи можливо зуміти передати десь 300 сторінок тексту за півтори години на екрані? Та не дивлячись на те, що текст може бути більш цікавим, люди все одно стали читати менше – великі за розміром тексти їм дуже важко вдаються. Тому вони переходять на статті, описи чи огляди якихось великих матеріалів та все більше дивляться серіали, хоча їх перегляд виходить набагато довшим за середню книгу. Так вийшло і з картиною Неймовірне.
Мене звуть Сашко, я дивлюсь СЕРІАЛ ЗА СЕРІАЛОМ та розповідаю про ті, на які вам варто витратити свій час.
Серіал зробили по статті в якій було трохи більше 10 тис. символів. Після публікації матеріалу, журналісти навіть отримали Пулітцерівську премію. Згодом, автори навіть пішли далі та написали книгу на подібну тему. Та Netflix зміг роздивитися в цій реальній історії величезну проблему, яка існує по всьому світу.
За сюжетом першої серії головна героїня картини прибуває до поліції і запевняє, що її зґвалтували у таборі для підлітків з важкою психікою. У відділку її допитують декілька разів. Потім дівчину допитує судмедекспертиза. Марі Адлер знов і знов розповідає свою історію, але з кожним новим повторюванням її свідчення потроху змінюються. Один з детективів починає підозрювати, що дівчини бреше, або щось наплутала.
У поліції втрачають інтерес до її розповіді та переконують саму дівчину в тому, що їй усе це примарилось і насправді ніякого зґвалтування не було. Через декілька днів Марі відкликає свою заяву до поліції. Та потім сама ж заявляє, що хотіла лише привернути увагу до себе, та своїх проблем. Після цього її близькі відвертаються від неї та вважають брехухою. Але питання про те, чи справді було зґвалтування чи вона все вигадала залишається відкритим. А поки її життя перетворюється в пекло, хоча і до цього моменту воно не було солодким.
Але глядачам не варто боятися першої серії та нешвидкого оповідання історії. Бо далі серіал ділиться на дві не зовсім рівні частини, які показують паралельно одна одній. У першій глядач має змогу стежити за життям Марі після походу до поліції. А ось у іншій нас відразу переносять на декілька років уперед і розповідають історію двох жінок-детективів, що розплутують клубок дуже подібних справ про зґвалтування.
У серіалі детективку Ґрейс Расмуссен грає Тоні Коллетт, ви можете знати її за роллю в фільмі Ножі наголо. Іншу офіцерку поліції Карен Дюваль зіграла маловідома Меррітт Вівер, і разом вони розслідують серію злочинів, які трохи схожі на випадок з Марі Адлер. До речі її грає Кейтлін Дівер. Незважаючи на беззастережну переконливість гри Коллетт і Уівер, вражає в першу чергу саме вона. Її героїня і її виконання становлять емоційний і розповідний стрижень всіх восьми епізодів, навіть тоді, коли історія Марі Адлер, здавалося б, залишається в тіні, поступаючи авансцену безпосередньо розслідуванню.
За ходом серіалу сумніву піддають лише перший випадок зі згвалтуванням. Далі детективки вже не мають сумніву у скоєному. Також копи з’ясовують, що пару місяців тому дещо подібне відбулося у сусідньому штаті. Тому вони об’єднують свої зусилля та починають розслідування всіх справ одразу, бо вважають, що їх скоїла одна і та ж людина.
Незважаючи на такий розвиток сюжету, серіал не скочується в чорно-білу вульгарність про поганих чоловіків і гарних жінок – навпаки, він демонструє світ, повний сірих відтінків, герої якого помиляються, сумніваються і, головне, визнають провину і вибачаються. Тут ніхто з героїв не штовхає патетичні промови про те, що жінок ніхто не слухає, а їх життя ще не скоро зміниться на краще. Відсутність моралей і сучасного погляду, який засуджує, на події десятирічної давності – великий плюс в скарбничку творців.
Ця драма зроблена доволі реалістично. Герої говорять дуже тихо і багато – як і повинні говорити люди, які годинами сидять на виснажливих допитах. Пошуки злочинця йдуть повільно, але від цього не стають нудними. Серіал майже повністю складається з діалогів і детально показує весь трудомісткий процес розслідування: вимушену бюрократію, багато годин, проведених за переглядом даних з камер спостереження, помилкові зачіпки, проблему людського фактору і неминучі похибки. Режисер серіалу Ліза Холоденко зуміла створити реалістичну картинку, яка буде зрозуміла кожному, хто хоч раз дивився кримінальні новини по телевізору.
Культура творів про маніяків якось раптово склалася так, що серійні вбивці стали головними героями і творцями, а їхні жертви – витратними матеріалами. «Неймовірне» намагається виправити це – не загострювати увагу на злочинах і не перетворювати насильство в порнографію. Злочини насильника практично не показані прямо, це короткі спалахи в спогадах жертв з мінімальної візуальної деталізацією, але з максимальною емпатією до тих страждань, які їм довелося пережити. А жертви тут – не просто епізодичні персонажі, яким належить трохи постраждати на камеру, – вони повноцінні особистості з повноцінними і добре показаними життями, які після зіткнення з маніяком вже ніколи не будуть такими ж.
Серіал тонко б’є у лоб і пояснює, що жінки уникають звернень до поліції після зґвалтування саме через те, що там їх не чекає тепла ванна та група психологів. Жінок будуть допитувати та роздягати, вони вимушені будуть терпіти публічні знущання лише заради того, щоб детективам було що написати у своїх звітах. При цьому, справедливість у таких випадках настає лише у 10-15 відсотках. Біля 30 відсотків зґвалтованих жінок не розповідають про це у перші декілька років після скоєного, бо лякаються публічного осуду і це статистика розвинених країн.
Зазначу, що Netflix дав сценаристам серіалу повну свободу дій, тому картина пронизана сценами, які дуже схожі на те, що відбувається з жінками у житті. Картина відверто показує, наскільки недолугими бувають копи та як сильно прогнила система. Звичайно, на цьому фоні дві детективки виглядають дещо неправдиво, але треба сподіватись, що система змінюється.
«Неймовірне» досліджує не стільки серію злочинів, скільки їх наслідки. Не смакуючи сам епізод насильства, стрічка наочно показує, який руйнівний ефект він має над подальшою долею постраждалої – і як згубно недбале поводження з травмою.
І якщо вам на хвилинку буде здаватися, що це якась феміністична калька на Справжнього детектива, то можете не хвилюватися, адже тут немає філософії та містики, лише факти прикрашені чудовими сценарними ходами. Хоча тут і справді ставлять чоловіків на другий, а то і третій план. Та особливо цього і не помічаєш при перегляді.
Також автори не додали у сюжет складні відносини детективок з керівництвом, адже багато робити робиться без будь-яких вказівок зверху і це трохи нереалістично, але це, як я гадаю, зроблено навмисно, аби не відволікатись від двох основних сюжетних гілок.
Незважаючи на велику кількість фактів і деталей конкретної справи, проблема, яку зачіпає «Неймовірне», куди ширше. Це серіал про те, в якій реальності живуть жінки навіть в просунутому XXI столітті. Ніяка презумпція невинуватості не працює щодо жертв насильства. Їх історія ніколи не залишається приватною: будь-яка справа виноситься напоказ, а дівчина стикається з тиском, презирством, скепсисом і вічними «ти сама винна». Це історія про те, як суспільство змушує жертв відчувати себе брудними, зіпсованими, знедоленими. Саме тому зґвалтовані жінки можуть роками зберігати в собі цю страшну таємницю, не ділячись не тільки з близькими, а й з органами правосуддя – щоб не зганьбити себе і сім’ю. Тому що зґвалтування – той вид злочину, де у чоловіків спокуса не повірити жертві занадто великий.
Неймовірне – серіал не стільки про злочини, як про жертв. Через що доводиться проходити жінкам, які стали жертвами зґвалтування. Скільки недовіри, упередженого ставлення, жорстокості вони мають пережити вже після страшних подій. Напевно, найтрагічніше – ставлення близьких, до жінок з якими це відбулось. Одні родичі не вірять в те, що сталося, інші намагаються заплющити на це очі і жити далі, ніби нічого і не було.
Але цей серіал також про протистояння поліції та злочинця. Він майстерно замітає сліди, не залишає ніяких зачіпок, і навіть коли робить помилку, далеко не відразу стає підозрюваним. І тут теж грають свою роль стереотипи.
Неймовірне – не “захоплююча детективна історія, з несподіваними сюжетними поворотами і непередбачуваним фіналом”. Це реальна історія, якраз з передбачуваним фіналом, яка наочно демонструє, чим може обернутися недбалість під час розслідування і елементарна людська дурість. Серіал засмоктує глядача і це найкраще, що може вам дати історія.
