Кіноекспресіонізм: хвороба в кадрі

Сучасний глядач вже не дивується появі на екрані чергового маньяка, привида або психічним розладам головного героя. Все це умовно називається «експресіонізмом» – перевагою внутрішнього над зовнішнім – і вітається в теперішньому «протестному» суспільстві. Але так було не завжди. Якщо зараз люди далекі від норми мають всі шанси на успіх, то раніше вони були перешкодою для мистецтва; вони були «хворими». Коли «хворі» митці отримали доступ до кінематографу, народився один з найцікавіших художніх напрямів в історії. 

Як експресіонізм потрапив у кіно?

Кіноекспресіонізм з’явився через надмірну кількість цензурних обмежень в Німеччині початку XX століття. Після Першої світової війни заборонили показ зарубіжних стрічок, а криза не дозволяла фінансувати власні фільми. Проблему «крихітного» бюджету доповнила післявоєнна депресія в країні. Результатом Першої світової війни були такі химерні стрічки, як «Кабінет лікаря Калігарі», «Втомлена смерть», «Носферату, симфонія жаху» та ін. 

Яким був герой кіноекспресіонізму? 

Автор книги «Від Калігарі до Гітлера» зазначає, що початок Другої світової війни можна було передбачити після появи німецького експресіонізму  – настільки самотніми, кинутими, дивакуватими були його герої. Втомлена смерть, яка викрадає людину і просить її врятувати живих; вбивця-лунатик, яким маніпулює директор психічної лікарні; перший і найстрашніший фільм про вампірів в історії. Такі майстерні сюжети користувалися попитом не тільки в Німеччині, а й в інших європейських країнах. Саме вони продемонстрували, що на виробництві фільмів можна заробляти. Ті, хто бачив фантастичних героїв в кінотеатрі відчували гіпнотичний катарсис після перегляду. Чи навпаки – вдавалися до саморефлексій і аналізу – те, про що мріяли автори. 

Якими методами користувалися? 

Для психоемоційного впливу використовували арсенал сучасного саспенсу та нейронаук. Автори керували увагою глядача за допомогою тіней, які стали художнім прийомом випадкого. В першій стрічці німецького експресіонізму «Кабінет лікаря Калігарі» був настільки малий бюджет, що їм не вистачало світла на знімальному майданчику. Другим вагомим засобом впливу на свідомість була химерна театральність гри акторів. Герої виглядали як персонажі мультфільму жахів: занадто емоційне сприйняття подій, «штучний» грим, незвична жестикуляція. Палітру ні на що не схожих вражень завершили «живі» декорації на майданчику. Художники використали багато діагональних ліній, щоб зруйнувати почуття стабільності та рівноваги в глядача.  

Як вплинув на сучасний кінематограф? 

Фантастичні та казкові сюжети німецького німого кіно започаткували такі сучасні жанри, як містичний трилер і горор. Позичивши засоби впливу на аудиторію та персонажів, теперішні митці все ж дотримуються логіки фантастичного сюжету. Наприклад, в більшості голлівудських стрічок є хеппі-енд, чіткий поділ персонажів на антагоністів та протагоністів. На відміну від німецького кіноекспресіонізму, який мав на меті змусити людину пережити хаос, в більшості сучасних стрічок глядач порівнює себе з героєм-переможцем.