Interactive film games: втомився дивитися кіно — грай в нього
Серія Black Mirror: Bandersnatch, в якій автори серіалу подарували глядачам можливість робити інколи вибір замість героїв, знайшла серйозний відгук навіть у найприскіпливіших фанів. Влада над персонажами, вибір напрямку й певних деталей наративу — хто проти такого встоїть. І якщо кіно нас лише пробує дивувати такими експериментами, то розробники ігор вже пішли далеко в дослідженні жанру interactive film games, або ж інтерактивного фільму.
Жанр інтерактивного фільму — це такий різновид ігор, в яких ви не маєте єдиний сценарій для всіх. По факту, ви досліджуєте історії, виконуючи певні дії відповідно до ваших уявлень про цей, або ж вигаданий, світ. Вам пропонують зробити вибір, наприклад, допомогти, або покинути напризволяще персонажа. Роблячи його, ви відкриваєте наступну гілку сюжету, таким чином промальовуючи зв’язок від кожного вашого ігрового рішення до кінця. Деякі такі ігри можуть мати до 15 різноманітних кінцівок, які потім будете досліджувати в епілогах. Ви можете вбити усіх головних персонажів, відпустити злочинця в детективній історії чи звинуватити іншого у заворушеннях, наприклад. Таке залучення гравця до побудови наративу вражає і захоплює навіть тих, хто дуже холодно ставиться до відео ігор.
Вважається, що першою грою в жанрі інтерактивного фільму була гра Dragon’s Lair випущена вже в далекому 1983 році. Тоді для неї випустили окремий ігровий автомат. Ви мали грати за головного персонажа Лицаря та, очевидно, пройти велику кількість випробувань, перемогти Дракона, тим самим врятувавши Принцесу. Вони використовували новітню на той час технологію запису на лазерні диски, що серйозно розширювало об’єм можливих ігрових даних. На дисках були вже записані підготовлені короткі послідовності мультфільму, які відкривалися в залежності від того, які кнопки натискав гравець на автоматі.
З того часу технології серйозно змінилися та й граємо ми вже не на аркадних автоматах, а на нових консолях чи комп’ютерах. Однозначно королями (хоча б для мене) жанру інтерактивного кіно є французька ігрова компанія – QuanticDream. Сколихнувши світ у 2005 році своєю грою Fahrenheit, вони вже 15 років розвивають жанр від проєкту до проєкту, додаючи все більше можливостей і створюючи графіку персонажів максимально реалістичною.
Остання гра, яку вони випустили — Detroit: became human (2018). В ній підіймається складне етичне питання, яке напевно в нашому майбутньому може стати досить реальним: чи може андроїд розвинутися до людини чи ж бути людиною. Загалом, це питання вже досить знайоме нам завдяки попкультурі — дякуємо Філіпу Діку і його механічним вівцям, або ж Рідлі Скоту і «Той, що біжить лезом», якщо ви більше любите кіноверсію. Та вас поглинає ця гра і ви сумніваєтесь в усьому, що бачите. Майже всю історію ви маєте в першу чергу вирішити для себе, чию сторону ви займаєте — робите світ без дискримінацій за принципом «комп’ютерного чипа» чи все ж продовжуєте людиноцентристську ідеологію та теорію вторинності андроїдів. Складна філософська тема, як на мій погляд. Гра має три головні сюжетні лінії з центральними персонажами, яких ви маєте провести до кінця історії (або ж ні, знову ж таки, все залежить від вас). Все це в атмосфері оновленого Детройта, який став центром експериментальних дослідницьких проєктів та використання андроїдів в сучасному світі.
Для поціновувачів класичних трилерів рекомендую звернути увагу на гру Heavy Rain, видану у 2010 році. Тут все згідно з каноном: серійний вбивця з нестандартним прізвиськом (Майстер Оригамі); психотравма; головний герой, що робить все для порятунку останньої жертви; приватний детектив; ну і конкуренція між ФБР-івцем та копом. Варто розуміти, що сюжет потребує абсолютної зосередженості, логіки та вміння аналізувати деталі, бо саме вам самостійно розслідувати діло. Ви можете усіх врятувати, або зробити так, що серійний вбивця піде поміж людей далі під дощем. З власного досвіду скажу, що морально це дуже некомфортно, особливо, коли всіх інших ти випадково вбиваєш в останній главі, бо ґеймпадом користуєшся так собі.
Найкращим моментом в інтерактивних фільмах є те, як сильно інколи впливає на ваші сюжетні структури дуже незначні для гри рішення, по принципу ефекту метелика — всміхнутися чи ні, вибачитися чи залишити як є. Інколи ці вибори можуть врятувати життя персонажа. І це захопливо.
Тому, навіть, якщо ви людина, що досить поверхнево знає ігровий світ і його сучасні тенденції, жанр інтерактивного фільму може стати для вас улюбленим, тим паче, якщо ви цінуєте якісні історії, сміливі теми та маєте бажання досліджувати наративи самостійно.
