ДМИТРО ПИСАРЕНКО. ІЗ ЗАБУТОГО АКТОРА В СЕКС-СИМВОЛ

Ніколи не знавши шаленої популярності, майже забутий, Дмитро Писаренко раптово опинився в центрі уваги молоді, кадри фільмів з його участю заповнили соціальні мережі. Хто він? У чому привабливість найвідомішого образу актора? Спробуємо розібратися.
Актор народився у Москві, 16-го травня 1959 року. Першу роль отримав у фільмі-виставі «Мамуре» у 1979-му році. У більшості спектаклів та кінострічках грав другорядні ролі, хоча й мав надзвичайний талант та співочий голос. Яскравою ілюстрацією є вистава «Зангезі», де Дмитро Писаренко в усій красі проявляє свої вокальні здібності. Проте, на жаль, глядачі не оцінили його достойно і останню свою кіно-роль чоловік зіграв у 2008-му році, у стрічці «Прозріння», після чого, майже повністю зник з кіно-радарів.
Але, у 2020-му все змінилося. З усіх 26-ти ролей у фільмографії актора, найбільше полюбилося молоді амплуа Федора Басманова з кінофільму «Іван Грозний» 91-го року. Хоча, через обмеженість бюджету, стрічці довелося не включати епічних бойових сцен з оригіналу – книги А. Толстого «Князь Срібний», де образ опричника розкривається, як чудового воїна, персонаж від цього не зіпсувався. Дмитро Писаренко досконало передав спокусливу, хитру й підступну частину його особистості. Глядач може фізично відчути магнетизм вроди і небезпеку Басманова, що так майстерно передані актором. Саме за ці риси характеру й привабливу зовнішність, Федор полюбився молоді. Меми та відео з участю Д. Писаренка в цій ролі стали з’являтися все частіше в соціальних мережах, різко збільшилася кількість фанфікшену за мотивами книги та фільму.
Щодо творчості прихильників, то вона є на будь-який смак. Від любительських творів і малюнків, до справді майстерно виконаних робіт. Прекрасним прикладом є книга Фелікса Лієвського «Царська чаша», яку автор ілюструє самостійно. Хоча ця робота ще не завершена, але її сміливо можна назвати найкращою серед фанатської літератури.
Що думає сам Дмитро про раптовий зріст своєї популярності та тисячі закоханих дівчат? Нажаль, невідомо. Шанувальники намагалися дізнатися думку актора про цю ситуацію, але він мовчить.
Отже, історія знову довела, що визнання приходить не одразу. Іноді потрібні десятиліття, щоб публіка визнала талант митця. Саме це сталося з Дмитром Писаренком, який отримав заслужену славу. Як нею розпорядитися – його вибір. Тож, побажаємо цій талановитій людині щастя й творчого успіху.