Дау? Про головний скандал Берлінале-2020
Нещодавно завершився ювілейний 70-й Берлінський кінофестиваль. Переможці обрані, нагороди вручені, але ніяк не вщухає гучний скандал навколо грандіозного проєкту «Дау» російського режисера Іллі Хржановського. На Берлінале було показано два його фільми — в основному конкурсі «Дау. Наташа» та поза конкурсом «Дау. Дегенерація».
Взагалі, «Дау» — скоріше арт-проєкт, аніж кіно. Розмах величезний: майже п’ятнадцять років виробництва, 700 годин відзнятого матеріалу, 14 кінофільмів на виході. Для зйомок у Харкові було побудовано деталізовані декорації «інституту», головної локації фільму. Майже всі ролі виконують непрофесійні актори. «Дау» мав бути біографічною стрічкою про фізика Льва Ландау (якого зіграв диригент Теодор Курентзіс), але щось пішло не так — про сценарій було забуто, і Хржановський перетворив фільм на експеримент над людьми. Зйомки мали безперервний характер: «актори» постійно жили в декораціях 30-х років, а знімальна група могла зайти в будь-яке приміщення в будь-який момент і почати фільмування. Розповсюдженню чуток про «Дау» сприяло мовчання учасників — всі вони підписали угоду про нерозголошення.
Презентація проєкту відбулася у форматі виставки в Парижі на початку 2019 року. Тоді у Театрі Шатле та Театрі де ля Віль протягом кількох тижнів демонструвалися відзняті матеріали, були виставлені деякі декорації, відвідувачі мали змогу поспілкуватися з учасниками.
Так чому ж «Дау» так сколихнув громадськість? Фільм «Дау. Наташа» розповідає про двох буфетниць: молодшу Олю та старшу, власне, Наташу. Це історія про знущання — спочатку Наташа глузує над юною колегою, а потім і сама потрапляє до рук КДБшника, який ґвалтує її пляшкою. Особливо шокуючі подробиці на екрані, з огляду на те, що всі сцени у фільмі — і сексу, і бійок, і насилля — реальні і натуралістичні.
Другий фільм Хржановського на фестивалі — «Дау. Дегенерація». Шестигодинна картина розповідає про знищення самого «інституту». Директором стає вже згаданий раніше співробітник КДБ, який наказує знищити заклад і всіх його співробітників. Наказ виконує група «молодих вчених», роль одного з них виконує російський неонацист «Тесак». Всіх робітників інституту вбивають (не насправді). Також у кадрі вбивають свиню (вже по-справжньому) — спочатку малюють на ній зірку Давида, а потім ріжуть.
Методи роботи режисера викликають багато питань. Критики «Дау» наполягають на тому, що обстановка, в якій знімалися фільми була жорстокою, а актори — стали жертвами насилля. Режисера звинувачують у зверхньому ставленні до його ж «акторів». Він реалізовує свої власні амбіції та ніби грає у бога — обирає позицію «стороннього спостерігача». Хржановський та команда не втручалися навіть у критичних ситуаціях на майданчику. Актори по-справжньому напивалися в кадрі, по-справжньому сварилися, билися, по-справжньому займалися сексом. Чи виправдано це? Що хотів сказати режисер? Якщо припустити, що загальний лейтмотив це засудження насильства та радянського строю, то виникає справедливе питання: чи потрібне реальне знущання в кадрі для його осуду? Наскільки ця ідея новаторська, і чи насправді в 2020 році комусь потрібно пояснювати, що насилля — це погано.
В неприємному становищі опинився і новий директор Берлінале Карло Чатріан. Група російських журналістів звернулись до нього з приводу включення «Дау. Наташа» до основної конкурсної програми.
Чому в дні вироку Харві Вайнштейну, в епоху боротьби з культурою насильства і зловживаннями владою в кіноіндустрії, Берлінський фестиваль не бачить етичної проблеми у включенні в основний конкурс фільму, що містить сцени несимульованого психологічного і фізичного насильства за участю непрофесійної акторки, а також сцени сексу людей, які знаходяться в стані алкогольного сп’яніння?
Variety звернулися до Чатріана за коментарем щодо листа, але він відповів максимально невиразно:
Ми поцікавились процесом виробництва і нам сказали, що звинувачення не виправдані. Акторки підтвердили це на прес-конференції.
І справді, команда заперечує закиди щодо неетичності зйомок. Оператор фільму (Юрген Юргес, працював із Ханеке та Фассбіндером) запевняв, що на майданчику був спеціальний сигнал — погляд в камеру і зйомки завершувалися. Юргес, до речі, отримав в Берліні нагороду «За особистий художній внесок» за роботу над «Дау».
Головний етичний вибір, як завжди, залишається за глядачем. Саме він обирає: дивитися фільм чи ні, обговорювати його, сперечатися, протестувати проти нього, продовжуючи тим самим життя проєкту, чи залишити, не приймаючи участі у його існуванні.
