Саундтрек до «Чорної пантери»: cтворюючи музичний ландшафт Ваканди
«Чорна пантера» ще до виходу стала каталізатором дискурсу про афро-американську культуру та її спадок. Обережність та ретельність, з котрою режисер картини Раян Куглер підійшов до свого дебюту у кіновсесвіті Marvel так і просить розібрати картину на сотні деталей. Тут і афрофутуризм, і теорія «what if?..» про колоніальне минуле континенту, і локальна мода, і поєднання технологій з традиціями… І, звичайно, музика. Адже музика народилась в Африці, а у фільмі про Африку без належного саундтреку не обійтись. Для створення музичного супроводу Куглер покликав Людвіга Горанссона — свого старого колегу, композитора його попередніх фільмів «Крід» (2015) і «Станція Фрутвейл» (2013), а також саундпродюсера Childish Gambino.
У пошуках звуків вигаданої країни
Горанссон знає Куглера близько 10 років — шведський композитор писав музику ще для його короткометражок. Режисер відсилав сирі напрацювання музиканту і той одразу починав шукати музичний настрій сцен. У випадку з «Чорною пантерою» це було неможливо, у розпорядженні Людвіг мав лиш сценарій і комікси. В цьому полягав найбільший челлендж для композитора — створити автентичне звучання вигаданої країни.
В Африці чи не кожне плем’я має свій інструмент, діалект та ритмічні малюнки, а завданням Людвіга було не тільки підібрати нове, відмінне звучання Ваканди, а і показати її повагу до традицій разом з технологічною довершеністю. До того ж, «Чорна пантера», не дивлячись на всю свою відмінність від інших фільмів студії, лишається частиною епосу Marvel — а значить, африканська самобутність має поступатись і героїчним оркестровкам. Виникла проблема побудови музичного ряду до фільму — кожне додавання скрипок чи духових інструментів руйнувало усю ідентичність звучання.
Людвіг вирушив до Африки на пошуки Ваканди. Тобто на пошуки відповідного звучання для Ваканди, подорожуючи місяць селами Західної Африки разом з Баабою Маалем — відомим Сенегальским гітаристом та композитором. Окрім туру з Баабою, Горанссон відвідав Міжнародну бібліотеку Африканської музики у Грейамстауні, де зберігаються звукозаписи пісень сотень племен, пояснення текстів та інструменти. Окрему увагу композитор приділив прослуховуванню гріотів — африканських оповідачів народних історій та легенд.
Після місяця досліджень, композитор визначився з напрямком роботи — замість того, щоб створити звучання неіснуючого племені, він пішов шляхом гріота — перепопів за допомогою музики міф про героїв.
Як барабан розповів легенду про Т’Чаллу
Подорож з Баабою Маалем надихнула композитора на ідею — прив’язати саундтрек до персонажів, а не локації. Саме співом африканського музиканта супроводжується прибуття Т’Чалли додому. Народна пісня розповідає про старого помираючого слона і символізує смерть короля, місце котрого має хтось зайняти. Ідея для музичного портрету молодого принца також виникла під враженням від виступів Бааби та його музикантів. У гурті Маала був «розмовляючий барабан» — перший різновид телефону на континенті та інструмент, котрий змінює тональність залежно від того, як сильно ти його стискаєш. У нього характерне дзвінке звучання, а метод гри дозволяє «промовляти» слова завдяки м’яким переходам між ударами.
«Розмовляючий барабан» став ключовим інструментом стрічки. Три короткі удари на одному диханні співзвучні з іменем принца і супроводжують Т’Чаллу у всіх сценах за його участі. Навколо нього будується решта саундтреку: наприклад, «королівська» версія композиції має одразу 7 «розмовляючих барабанів» і живий оркестровий супровід — вона грає в моменти тріумфу та перемоги персонажа. Рідкісний момент проходить без супроводу ударних, котрі в залежності від напруження сцени то скаженіють разом з пульсом, то моментами розрізають тишу між діалогами.
Т’Чалла — не єдиний, хто отримав власну музичну легенду. На відміну від живого супроводу принца «розмовляючим барабаном», в сценах з антагоністом фільму, Кіллмонгером, грає електронний біт, а його власним інструментом став тамбін — різновид флейти і національний інструмент у Західній Африці. Виконавця — Амаду — для теми злодія Людвіг також знайшов через Баабу. Композитор розповів флейтисту про персонажа Кіллмонгера, його емоційний портрет та наміри, і той передав його особистість через агресивні відривчасті партії. Якщо уважно прислухатись до флейти в композиціях, можна почути, як беручи дихання, виконавець швидко промовляє ім’я антагоніста (особливо чітко чутно у титрах). Народний африканський інструмент і західний біт на диво добре поєднуються і описують його персонажа — вакандієць американського походження. Та в ключовій сцені з Кіллмонгером ми чуємо ту саму музичну тему, під котру з життя йшов попередній король Ваканди.
А що Кендрік?
Спродюсований Кендріком Ламаром альбом до «Чорної пантери» вийшов за тиждень до прем’єри. Це перший оригінальний саундтрек від студії Marvel, записаний спеціально для фільму. Сам Кендрік співає від імені персонажів Т’Чалли та Кіллмонгера, додаючи політичного контексту наших реалій через монологи персонажів. Навіть альбомна версія пісні Stars відрізняється від версії синглу — відсутній куплет SZA з відсилками до її дебютного альбому. Втім лише три композиції знайшли своє місце у фільмі. Не дивлячись на це, Black Panther: The Album не менш важливий, ніж саундтрек Горанссона. Як і сам фільм, альбом від Кендріка слугує ще одним месседжем про афро-американську культуру та її різномаїття. В релізі безліч виконавців, від популярних Вінса Стейплса і The Weeknd, до маловідомих DaBoii і Babes Wodumo, кожен з яких розкривається у типовому для них стилі. Африканські мотиви гармонійно вплітаються в альбом і підкреслюють повідомлення, котре він несе: «Чорна пантера» та її складові — не просто черговий атракціон від Marvel, а ретельно підготовлений культурний маніфест, в котрому кожен елемент є вираженням самобутності та сміливості.
Детальний розбір саундтреку до «Чорної пантери» від Кендріка Ламара читайте на музичному ресурсі Comma