Share, , Google Plus, Pinterest,

Posted in:

Комікси українською: огляд «Катанги» Фаб’єна Нюрі

Криваві події у Конго

Так склалось, що графічна проза у нас асоціюється з трьома речами: американською поп-культурою, ідеалізованими персонажами, а головне – певною наївною дитячістю чи підлітковим максималізмом. Похмурі історії на кшталт «Вартових» Алана Мура сприймаються скоріше як виняток із правил, і це не дивно – «дорослих» графічних романів у нас видають настільки мало, що у книгарнях усі комікси автоматично опиняються на дитячих полицях.

«Катанга» різко не вписується у це стереотипне уявлення. По-перше, попри візуальну схожість, це не американський комікс, а французький графічний альбом. По-друге, сценарист «Катанги» Фаб’єн Нюрі – автор минулорічного хіта «Смерті Сталіна», тож тут ви не знайдете жодного персонажа, якого можна було б вважати ідеалізованим (чи навіть симпатичним). По-третє, у центрі історії Конголезька політична криза – надзвичайно кривавий політичний конфлікт, що тривав протягом 1960-1965 років. Хоч автори «Катанги» зазначають, що їх історія заснована на припущеннях та вигадках, і вони не претендують на історичну достовірність, твір рішуче знайомить нас із реаліями війни. Холоднокровні вбивства, катування, згвалтування, винищення населення за етнічною ознакою та утворення безпринципних союзів – таким є життя найманців у провінції Катанга. Погодьтесь, такий альбом точно не варто ставити на полицю з дитячою літературою, та й на ньому стоїть чіткий маркер – це твір для вікової групи 18+.

Отож, 30 червня 1960 року Конго проголошує незалежність від бельгійських колонізаторів. 11 липня того самого року гірничодобувна провінція Катанга оголошує про відокремлення від новоствореної республіки. Можливо, за цим стоїть «Гірничий союз Верхньої Катанги» – бельгійська компанія, яка не хоче втратити контроль над районом, де видобувають діаманти. Для «захисту» Катанги починається вербування найманців: колишніх військових, кровожерливих екс-есесівців та убивць із сумнівним минулим. Формально вони всі працюватимуть як мирні члени «Гірничого союзу Верхньої Катанги», а на практиці – відстоюватимуть інтереси бельгійської компанії усіма методами, які спадуть їм на думку. Спойлер: переважно за допомогою масових убивств.

Історія Фаб’єна Нюрі водночас відразлива та захоплююча – ми стежимо за буденним життям чоловіків, які без задньої думки готові зарізати будь-кого, лише би їм за це заплатили. Тут багато гіперболізованого насилля, але вистачає і специфічного гумору, який не дозволяє «Катанзі» перетворитись на монотону та депресивну лекцію про абсурдність війни. Як і у вже культовій «Смерті Сталіна», сценарист зосереджується на дрібних подіях та рішеннях, з яких у результаті і формується масштабна оповідь про геополітику та владу. Звісно, можна сказати, що, на відміну від оповіді про СССР, «Катанга» розповідає про далеку країну та незрозуміле нам суспільство, тож чому зараз вирішили перекласти українською саме її? Але, якщо придивитись трохи ближче, актуальність графічного альбому про найманців у Конго стане очевидною – озброєний конфлікт у африканській провінції часом аж надто нагадує події на Сході.

Малюнок Сільвена Валлє безумовно вражає своєю кінематографічністю: тут і трохи розмиті пекельні бойові сцени, і яскраві екзотичні пейзажі і чорно-білі флешбеки. У той же час, самі протагоністи намальовані аж надто карикатурно, особливо – коли мова йде про темношкірих персонажів. Гіперболізовано великі червоні губи, понурі очі, хижі гримаси та гострі зуби – усе це нагадує відверто расистські малюнки початку минулого століття.

Утім, це лише мої суб’єктивні асоціації. Вони виникають, у першу чергу, через те, що в сучасних американських коміксах такий стиль малюнку навряд чи був би допустимим – навіть Дженді Тартаковськи нещодавно критикували за те, що його «Кейдж!» занадто багато запозичував у жанру «блексплойтейшн». І все ж, чомусь складається враження, ніби більшість другорядних темношкірих персонажів Валлє малював як карикатуру на репера Джей-Зі.

Загалом, чудово, що окрім коміксів про супергероїв та поодиноких культових творів, на український ринок виходить також менш відома європейська доросла графічна проза. До перекладу особливих претензій немає – хіба що у двох місцях проскакують доволі неочікувані русизми. Але перші видання рідко бувають ідеальними, тож сподіваюсь, що у подальших передруках ці нюанси підправлять.

Share, , Google Plus, Pinterest,