Share, , Google Plus, Pinterest,

Posted in:

Feeling Glad Inc: що в голові у автора Gorillaz Джеймі Г’юлетта

Він не щасливий, йому просто добре

Він — творець культового комікс-персонажа, якого можна назвати одним із символів 90-х. Також він автор культового музичного гурту, одного із символів епохи MTV (та пост-MTV). А ще він сценарист жахливої кіноадаптації власного твору, але про неї краще не згадувати. Він — це, звичайно, Джеймі Г’юлетт, хлопець, що лише хотів малювати комікси, а зараз має на власному рахунку музичний гурт, кілька персональних виставок, театральну постановку, фільм-про-який-ми-знову-згадали, олімпійські титри для каналу BBC та фірмову пляшку горілки Absolut.

У такій голові гріх не покопирсатися.

Батьки та діти

Джеймі Г’юлетт народився в англійському Честері у 1968 році. Батько працював м’ясником у родинному бізнесі, мати займалася гончарством і вишивкою. За ствердженням самого художника, його тато був чудовим мультиплікатором (чи картуністом, як забажаєте), проте у 16 років проміняв креативне життя на м’ясний ніж. Причина була простою — родина не дуже вірила в його успіх, то ж вмовила зайнятися більш прийнятною справою.

Як результат, сам Джеймі мав значно більше підтримки, коли почав малювати. Першим його комікс-досвідом стала власноруч намальована міні-історія у всесвіті «Зоряних війн», от тільки для нащадків вона не збереглась — батьки не надто переймались зберіганням дитячої творчості. Саме тому сам Г’юлетт так печеться щодо малюнків власних дітей — Денголма Свіні (на честь Свіні Тодда) й Роккі Серпіко, який «ненавидить власне середнє ім’я, проте коли доросте до того, щоб подивитися фільм, буде ним пишатися».

Поп-культура та натхнення

Першими джерелами, звідки малий Джеймі тягав ідеї, були мультфільми Чака Джонза — особливо про Даффі Дака, Валлі Койота та Дорожнього бігуна. Проте найбільшим інфлюенсером для художника виявився журнал MAD та французька «графічна біблія» Heavy Metal, де він вперше побачив роботи культового комікс-художника Мебіуса.

Що стосується фільмів, то за словами Г’юлетта, вдало пропущена школа познайомила його з роботами Хаяо Міядзакі (вплив особливо помітний за кліпом Feel Good Inc., де Нудл подорожує на летючому острові). Пізніше, у 1982 році хлопець потрапив на подвійний показ «Того, що біжить лезом» та французько-чеської анімації «Фантастична планета», які дуже вплинули на психіку 14-річного Джеймі. Не менше враження справив і «Екзорцист», завдяки якому Gorillaz довго переслідував демон Пазузу.

Любов художника до поп-культури дуже помітна як у його коміксах, так і візуальній стороні музичного гурту. На одязі та в оформленні студії Мердока і компанії можна знайти чимало відсилок до відомих фільмів, серіалів та відеоігр. Щоправда сам Г’юлетт запевняє, що з часом алюзій стало набагато менше. За його словами, такі «жарти» з’явилися через стислі терміни роботи над «Танкісткою». Оскільки комікс був важливий для видання, у якому публікувався, то здані в останній момент малюнки не редагувалися, що давало змогу загравати з читачами.

Комікси

Кар’єра Джеймі у індустрії графічних історій дуже незвична. Замість того, щоб напроситися до британського представництва DC чи Marvel чи прокласти шлях через класичну серію 2000 AD (для неї писали і малювали ледь не всі відомі британські комікс-сценаристи і художники), він разом з друзями в коледжі заснував журнал Atomtan. Незвичні роботи привернули увагу Бретта Юінса, який у цей час якраз шукав матеріал для свого новоствореного журналу Deadline. Що цікаво, другим співзасновником видання був Стів Діллон, який пізніше багато співпрацював з Гартом Еннісом, малювавши «Хеллблейзера», «Проповідника» і «Панішера».

Г’юлетт разом з компаньоном Аланом Мартіном погодились на співпрацю. Для Deadline вони створили невеличкий стріп про Танкістку — героїню, що живе у постапокаліптичній Австралії, їздить на танку, що розмовляє і має бойфренда-кенгуру.

Ми намагалися розповісти історію з жіночим персонажем, тому що в той момент навколо не було жодної цікавої чи сильної центральної героїні. Здавалося, що багатьох з них малювали чоловіки, які жодного разу не спілкувалися з протилежною статтю.

Танкістка стала світовим феноменом: вона надихала модну індустрію, вплинула на панківський рух, була куплена видавництвом DC comics, отримала екранізацію (про яку не можна говорити, але ми згадаємо її пізніше) і зробила Г’юлетта одним з найвпливовіших комікс-художників свого часу. Паралельно з Deadline він попрацював на Vertigo (намалював випуск Doom Patrol і створив кілька обкладинок для Shade, the Changing Man) і 2000 AD (малював «Суддю Дредда» і власну серію Hewligan’s Haircut у співпраці з Пітером Мілліганом), проте мейнстрім не затягнув Джеймі у свої обійми.

Після закриття Deadline він попрацював трохи на журнал The Face, створивши для них стріп Get the Freebies, а потім пішов у рекламу. І оселився в одній квартирі з Деймоном Албарном.

Кіно та телеадаптації

Обидва досвіди перенесення його робіт на екран стали для Г’юлетта травмою. Прем’єрний показ «Танкістки» в 1995 році відбив у нього будь-яке бажання працювати в комікс-індустрії, а пілот серіалу Phoo Action (за мотивами Get the Freebies) на BBC Three отримав надто малу аудиторію і не переріс у повноцінний серіал.

Моя найбільша згадка про всю цю аферу — прем’єра на Голлівудському Бульварі. Там були прожектори, гелікоптери, танк з фільму, що їздив вулицями і величезний натовп, посеред якого стояв ведучий, що оголошував людей на червоній доріжці. «Гей, це ж Девід з «Рятувальників Малібуууууу!». Мені було так соромно, коли я потрапив на килим. «Та це ж Джеймі Г’юлетт, творець Танкістки! Гей, Джеймі, як справи?» Все, що я зміг витиснути з себе посеред натовпу було «Емм, мені треба в туалет». Після цього я всівся позаду Ice T і його свити. Люди проходили повз і щось говорили, проте все, що я чув, було «Йоу, Айс, круто виглядаєш в костюмі кенгуру!». А коли фільм закінчився і увімкнулося світло, то всі — абсолютно усі — дивилися на мене. Найбільш принизливий досвід у моєму житті. Жахливо. Але мені було лише 26! То ж я чомусь таки навчився. Не повторю більше цих помилок.

Хоч Джеймі і не любить згадувати про фільм, головною причиною провалу стали постійні вимоги студії до скорочення витрат, що призвели до зміни сюжету. Коли з 25 мільйонів залишається 6, важко зробити щось хороше, навіть коли головні ролі грають Наомі Уоттс, Ice T та Малкольм Макдауел. Коротше кажучи, екранізацію усі захейтили (навіть камео Іггі Попа не врятувало), тож ми більше про неї не згадаємо.

Деймон Албарн і Gorillaz

Ви напевно усе знаєте. Одна квартира на двох, кинуті дівчатами екс-селебріті у світі коміксів та втомлений від усього соліст Blur, диван і цілодобове MTV. Хто ж міг подумати, що це закінчиться віртуальним гуртом, який стане феноменом? Сам Г’юлетт зізнається, що створити Gorillaz вони вирішили, тому що усі поп-бенди того часу були страшенно нудними, а вигадані давали можливість вигадати щось абсолютно дике й неймовірне.

То ж лідером і басистом гурту став зеленошкірий сатаніст Мердок Ніккалз, народжений шостого червня 1966 року. У клавішника і соліста Стюарта Пота (також відомого як 2D) пошкоджені обидва ока (завдяки Мердоку), у барабанщика Рассела в голові душі мертвих друзів (пам’ятаєте Clint Eastwood?), а гітаристка Нудл — створена японським урядом суперсолдатка.

У 2007 році дует пішов ще далі й вирішив екранізувати класичну китайську історію про Сунь-Укуня «Мандрівка на Захід». Щоправда, оскільки один — музикант, а інший — художник, то вони не знайшли кращого виходу, як створити театральну постановку. Албарн написав музику, Г’юлетт створив декорації та оформлення. Разом вони адаптували історію, а режисером став Чен Ши-Жень («ми називали його Сюзан», — казав Джеймі). П’єса отримала хороші відгуки і регулярно виконується у містах по всьому світу. Проте навіть ця незвична затія не змогла відірвати художника від Gorillaz.

Багато хто про це не задумується, але четвірка героїв допомогла Джеймі випробувати абсолютно новий вид сторітеллінгу. Він створював історію Мердока, 2D, Рассела та Нудл за допомогою кліпів, інтерв’ю, матеріалів у виданнях та інших нехарактерних інструментів. Г’юлетт став першим комікс-автором, що зміг перенести власних персонажів у реальний світ. Як вам це, Алан Мур та Ніл Гейман?

Попри те, що виникли Gorillaz у якості сатиричної пародії, подальший розвиток гурту перетворив їх на дзеркало життів Деймона та Джеймі. За словами художника, майже всі історії, які переживають віртуальні музиканти, засновані на реальних подіях. Щоправда якщо між Албарном і Мердоком Г’юлетт легко проводить паралелі, то про власне відображення мовчить.

Зате розповідає, що робота з музичним бендом не дає нудьгувати:

Я можу малювати що завгодно. Немає нічого, що б я мав робити чи люди хотіли б побачити, то ж я можу постійно експериментувати. Якщо ти відомий по Blur, аудиторія чекає чогось визначеного. З Gorillaz ми можемо робити що завгодно, ми вільні і не зобов’язані ні перед ким звітувати.

Джеймі активно користується тим фактом, що історія гурту створюється on-demand. В трирічну паузу між альбомами Demon Days та Plastic Beach він вписав знищення студії гурту, мандрівку Мердока до Пекла й назад в пошуках Нудл і створення її кібер-копії. П’ятирічна перерва, що виникла через сварку Албарна і Г’юлетта теж була швидко заповнена історією мандрів гурту світом, яку можно було дізнатися в інстаграмі Gorillaz. Останнє, на що наважився художник — посадити Мердока у в’язницю (поспілкуватися з ним можна було через Facebook Messenger) та тимчасово замінити його на другорядного антагоніста «Суперкрихіток» Еша. Це стало причиною зміни музичного настрою у новому альбомі The Now Now, адже позбувшись гніту зеленого лідера гурту, 2D (відомий також як Стюарт Пот) отримав можливість вплинути на музику бенду.

Щоправда перед київським концертом 25 липня Мердок якраз утік. Тож, можливо, нова глава життя віртуальних музикантів розпочнеться саме на наших очах.