Вампіри та загадки: чи варто дивитись «Дракулу» від творців «Шерлока»
Четвертого січня на стрімінг-платформі Netflix з’явився міні-серіал за мотивами «Дракули» Брема Стокера. Чергова екранізація класичного горор-роману навряд би звернула нашу увагу, але цього разу шоуранерами виступили Марк Гетіс та Стівен Моффат – творці надзвичайно популярного «Шерлока». Розповідаємо, чи вдалось британцям створити новий хіт та з’ясовуємо, кому точно сподобається осучаснена версія історії про легендарного вампіра.
Варто дивитись через:
Вдале використання горор-прийомів. Сценарист Марк Гетіс встиг попрацювати над епізодами «Доктора Хто», «Шерлока» та «Пуаро», але його справжня пристрасть – класичні фільми жахів. У 2010 році Гетіс навіть створив для Бі-Бі-Сі документальний міні-серіал, в якому дослідив історію горорів з різних куточків світу. Тож шоураннер «Дракули» напевне дуже зрадів можливості погратися з одним з найбільш упізнаваних готичних сюжетів світової літератури.
Перший з трьох епізодів міні-серіалу взагалі скидається на оммаж старим фільмам студії Hammer – британської кінокомпанії, яка у 1940-х – 1970-х спеціалізувалась на драматичних фільмах жахів про монстрів на кшталт Мумії, Чудовиська Франкенштейна та Дракули. Утім, якщо класичні чорно-білі британські картини зараз навряд когось налякають, то серіал Маффата та Гетіса ефективно запозичує елементи боді-горору та не боїться шокувати глядача відразливими спецефектами.
Класа Банга в ролі графа Дракули. Бела Лугоші, Крістофер Лі, Девід Нівен, Клаус Кінскі, Гарі Олдман – немало видатних акторів зіграли зловісного трансильванського вампіра. У 2020 році до цього списку приєднався Клас Банг – данський актор, найбільш відомий за роллю Крістіана в «Квадраті» Рубена Естлунда. Поки важко сказати, чи принесе «Дракула» таку ж популярність Бангу, як «Шерлок» – Бенедикту Камбербетчу, але хотілося б. Головний антагоніст (чи антигерой?) серіалу вийшов харизматичним, загадковим та справді лячним – він блискавично перемикається між грайливістю та кровожерливістю. Здавалось би, складно якось по-новому інтерпретувати персонажа, який існує вже більше ста років, але сценаристам це вдається. Щоправда, часом це змушує історію відходити від першоджерела – Моффат та Гетіс перекручують сюжетні лінії «Дракули» Брема Стокера, а в третьому епізоді навіть переносять дію серіалу в сучасність.
Гумор та сексуальний підтекст Якщо ви дивились «Шерлока», то напевне пам’ятаєте кількість фанатських теорій про стосунки головного героя та його архиворога – ексцентричного злочинця Моріарті. В «Дракулі» сценаристи навіть не змушують глядачів сумніватись у своїх здогадках – між трансильванським графом та його противницею, саркастичною сестрою Агатою Ван Хельсинг (Доллі Уеллс) очевидна сексуальна напруга. Наприклад, в одній зі сцен першої серії героїня Доллі Уеллс просто дражнить голодного та голого вампіра, який повзає біля стін монастиря та намагається злизати з її рук краплі крові. Так, не заперечуємо – часом це нагадує дешевий експлуатаційний горор з хорошими декораціями та талановитими акторами.
Але якщо прихована еротика завжди була невід’ємною частиною готичних горорів, то жартівливий Дракула – вже інновація британських сценаристів. Події серіалу складно назвати гумористичними чи веселими, але іронічні діалоги персонажів осучаснюють вікторіанську історію та додають персонажам людяності. Навіть граф Дракула не такий вже страшний, коли зізнається, що навчився користуватися скайпом та не може знайти пароль від вай-фаю.
Не варто дивитись, якщо:
Ви не любите мелодраматичні сюжетні повороти. Якщо ви ледь додивились «Шерлока» через неправдоподібні та занадто заплутані розв’язки, то в нас погані новини – «Дракула» не надто відрізняється від попереднього проекту Моффата та Гетіса. У персонажів спонтанно з’являються родичі з ідентичною зовнішністю, герої до останнього не можуть розгадати весь хитрий план антагоніста, і не все, що нам показують на екрані, виявляється правдою. І якщо «Шерлок» хоч приблизно спирався на продумане першоджерело Артура Конан Дойля, то в тексті Брема Стокера мало простору для інтелектуальних ігор – а отже сценаристи починають ускладнювати сюжет та додумувати власні загадки.
Часом виходить інтригуюче – як, наприклад, у клаустрофобному другому епізоді, де дія відбувається на кораблі. Але третя серія майже повністю відмовляється від готичних традицій та нагадує трохи більш кривавий епізод «Доктора Хто» – протагоністи намагаються вистежити вампіра, що живе у Лондоні, та врятувати від нього легковажну Люсі Вестенру.
