Дивна історія Доктора Стренджа

На екрани вийшов черговий фільм кіновиміру Marvel – «Доктор Стрендж». У ньому глядачі зможуть познайомитися з одним із найстаріших персонажів компанії Marvel Comics та побачити іншу, дивнішу частину її світу. Навіть зараз факт створення цього фільму видається дивом, особливо зважаючи на специфічність матеріалу та неабияку нерішучість і тенденційність продукції кіностудії. Але вже перші огляди розвіюють всі перестороги – на глядачів чекає справжній Doctor Strange Experience (щоправда, з паскудним саундтреком). У цій статті я розповім вам про Доктора, його пригоди та історію походження.

Доктор Стрендж – один із когорти так званих «класичних» персонажів Marvel, серед яких є Фантастична Четвірка, Залізна Людина, Неймовірний Галк, Людина-Мураха та Людина-павук. Стрендж не був типовим супергероєм. Він був виваженою, бувалою дорослою людиною, яка бачила багато всякого за своє життя, не поспішає робити передчасні висновки та вміє робити деякі штуки. Навіть зараз такий типаж виглядає дещо аномально.

Створений в 1963-му році неперевершеним Стівом Дітко за «беззаперечної» участі Стена Лі («разом» вони також «створили» Людину-Павука, питання рівня залученості у цей процес Лі відкрите), «Доктор Стрендж» був дуже сміливим експериментом у добу, коли метод «кидати об стіну та дивитися, що прилипне» було промисловим стандартом. Він ніколи не досягав рівня популярності навіть Залізної Людини, але довкола нього завжди був невеличкий культ, який тримав його серії на плаву впродовж років.

З його появою в світі Marvel з’явилася справжня магія. До цього, наприклад, в коміксах про Тора, більша частина очевидно магічних явищ пояснювалася високими технологіями (закон Кларка, все ж таки). З тих пір у всесвіті Marvel немов гриби почали плодитися магічні артефакти, серед яких і Камені Незкінченності, довкола яких побудований сучасний кіновимір.

Хто такий Доктор Стрендж?

Доктор Стівен Стрендж – відомий нейрохірург, дуже багатий, вкрай пихатий (десь так само як Тоні Старк чи Генк Пім). Одного разу він потрапив у автокатастрофу та переламав свої дорогоцінні пальці, а з ними й роги (натяк на пихатість — прим. редакції). Після цього його кар’єра була офіційно завершена. Але визнавати поразку було надто соромно, тому Стівен почав шукати як себе вилікувати та повернутися з апломбом. Після дуже тривалих безрезультатних зусиль, на рештки заощаджень він вирушив в Гімалаї шукати напівлегендарного мудреця відомого як Давній, бо він все знає та може допомогти. Але Давній відмовився лікувати Стренджа, вважаючи його жадібним та таким, що думає лише про себе. Через деякий час на Давнього скоїв напад його колишній учень Барон Мордо. Стрендж спробував захистити його, але був знешкоджений чарами Мордо. Вражений поведінкою Стренджа, Давній пропонує йому вивчати магію. Стрендж погоджується та починає боротися проти істот з різних вимірів та радити людям з надприродніх питань. З часом він збирає цілий арсенал магічного приладдя. Серед найвідоміших гаджетів – Плащ Левітації, захисне Око Агамот та гримуар Книга Вішанті.

Перша історія про Доктора Стренджа з’явилася в журналі Strange Tales #110 (звідси й ім’я Доктора, журнал також відомий як дім самостійних пригод іншого славного персонажа – Ніка Ф’юрі, директора ЩИТА). На початках це був доволі типовий надприродній детектив. Стрендж звався «майстром чорної магії» та допомагав людям, які зіштовхувалися з надприроднім. З цього Стренджа потім виріс Джон Константин Алана Мура. Після кількох пробних оповідок Стрендж почав обростати деталями, змінив титул на «Майстра містичних мистецтва» та остаточно відокремився від решти героїв Marvel.

Особливістю оригінального Доктора Стренджа (випуски 114-146) є те, що цей комікс був випробувальним полігоном для Стіва Дітко. У більшості випадків сюжет не мав принципового значення. Він був, але все було закладено в неймовірні зображення, нові способи відображення – пейзажів, істот, ефектів чаклування. (До слова, експресивна жестикуляція та супровідні спецефекти від чар дуже схожі на ті, які використовувалися у фільмі Роджера Кормана «Ворон». Але про це далі). В загальних рисах каденція Дітко оповідає історію трансформації Стівена Стренджа з чванливого лікаря в справжнього героя, його подорожі іншими світами та зустрічі з потойбічними істотами. Уявіть, як таке читати в дитинстві? Еге ж.

Починаючи з випуску #116 Дітко почав окреслювати цілу космогонію довкола персонажа. Кожен випуск додавав новий елемент. Зв’ялися вищі істоти Вішанті (Агамотто, Оштук, Гоггот), які наділяють магічними силами персонажів. З’явилися демони – Іконн, Раггадорр, Ватумб, уособлення страху Жахіття. Барон Мордо перетворився на ще небезпечнішого супротивника – рівного силою та розумом Стренджу. Потім з усіх сторін на Землю почали нападати лихі створіння з інших вимірів. Стрендж по-тихеньку боровся з ними. Все натякало на те, що найгірше попереду. Почали зв’являтися натяки на велике зло Дормамму з Темного Виміру, який не зупиниться ні перед чим, поки не підкорить абсолютно все сутнє. Саме він відправляв всіх тих створінь на правах посланців. Аби не опинитися в позиції Люка в Хмарному Місті, Стрендж вирушив в паралельний вимір шукати допомогу в свідомості всесвіту на ймення Вічність. Але та сказала, що він вже дорослий і сам може розібратися.

Тому Стрендж вирушив в Темний Вимір та викликав Дормамму на бій. Їх сутичка припинилася після того, як армія Безглуздих вирвалася на волю. Стрендж допоміг Дормамму зупинити їх, а в обмін на це Дормамму пообіцяв не чіпати Землю, хоча так і не зміг змиритися з тим, що йому довелося просити в Стренджа допомоги приборкати своїх підлеглих. Пізніше він надав Барону Мордо сили, аби допікати Стренджу. Потім виявилося, що Барон Мордо передбачив появу Стренджа багато років тому та всіляко псував йому життя, аж до доленосної катастрофи. Тим часом, Дормамму вирішив самоствердитися, подолавши вічність… Далі читайте самі, я й так забагато розповів.

Перша історія про Доктора Стренджа з’явилася в журналі Strange Tales #110 (звідси й ім’я Доктора, журнал також відомий як дім самостійних пригод іншого славного персонажа – Ніка Ф’юрі, директора ЩИТА).

strange_1

006

В 1940-му році DC Comics презентували ще одного персонажа-чарівника – Доктора Долю. Доктор Доля є безпосереднім естетичним джерелом для Доктора Стренджа. Починаючи від поз на обкладинках, завершуючи функціоналом магічного приладдя та чаклунськими спецефектами.

Звідки пішов Доктор Стрендж?

Очевидно, Доктор Стрендж не виник на порожньому місці. Фактично Доктор Стрендж став останнім відголоском про супергероїв Золотого віку коміксів. Від нього віє необов’язковістю, але якщо ти слідуєш за ним – на тебе очікують неймовірні пригоди. Далі я трохи розповім про те, на що опирався Дітко під час формування персонажа.

Перш за все, варто згадати про книгу «Магія та містика Тибету» Александри Девід-Ніл. Опублікована у 1931-му році, книга оповідає про перебування авторки в Тибеті, її вивчення різних містичних практик та пізнання тибетської культури. Завдяки простій мові та захоплюючій (як у пригодницьких романах) манері оповіді, ця науково-популярна книга здобула неймовірний успіх у очах читачів і стала одним із джерел (фактично фундаментом) для зображення магії в художніх творах. У ній доволі розлого описуються практики левітації, телепатії, астральної проекції та контактів з безтілесними духами.

Іншим очевидним джерелом натхнення став радіосеріал «Шанду, чарівник» Гаррі Ерншоу та Реймоннда Моргана. Розпочатий у 1932-му році, серіал змальовува пригоди Френка Чандлера, який навчився таємничим практикам в йога в Індії, а згодом прийняв ім’я Шанду та вирішив боротися зі злом. Особливістю цього серіалу стала вельми творча інтерпретація того, що відбувалося. Барвисті звукові ефекти та неймовірно соковиті описи мимоволі змушують уяву створювати чудернацькі картини. І в цьому можна помітити витоки барвистих пейзажів раннього Доктора Стренджа.

Найбільшим джерелом, фактично попередником, Доктора Стренджа є комікс «Мандрейк Чарівник». Створений Лі Фальком в 1934 році (Фальк також створив персонажа Фантома, який неабияк надихнув Фінгера та Кейна на створення такої собі Людини-Кажана), Мандрейк також відомий як перший супергерой в сучасному розумінні. Він не мав уніформи чи суперсил. Він був дуже винахідливим. Фактично Мандрейк був гібридом Шерлока Голмса та Гаррі Гудіні. Його немезидою був Реверс-флеш, тобто … Кйерднам (такий самий як Мандрейк, тільки лихий). Основною зброєю чарівника був гіпноз (дуже модне вміння на той час), завдяки якому він міг переконати людей в тому, що вони бачать щось неймовірне або з ними щось відбувається. А ще таким чином він міг зробити себе чи щось інше невидимим.

Популярність Мандрейка породила багатьох калькових персонажів. Серед них серія оповідань про Норгіла Чарівника. Створений в 1937-му році Волтером Гібсоном (який до того створив такого собі персонажа на ймення Тінь, який став джерелом натхнення такого собі Бетмена, все складно). Норгіл не володів гіпнозом та користувався різноманітними методами утворення оптичних ілюзій. Іншим, набагато відомішим клоном став Затара Чарівник (це тенденція). Джон Затара вперше з’явився на сторінках найважливішого коміксу всіх часів Action Comics #1 (поряд з таким собі Суперменом). Він виглядав так само, як Мандрейк, але якщо Мандрейк користувався гіпнозом, то Затара володів повноцінними чарами. Його метод був простий – чари накладалися через команди, сказані в зворотньому порядку. Наприклад, КЙАЛ ШИВАТСОП ИТ. Донька Затари – Затанна нині є однією з найпопулярніших чарівниць DC Comics.

Згодом, в 1940-му році DC Comics презентували ще одного персонажа-чарівника – Доктора Долю. Створений Гарднером Фоксом та Говардом Шерманом, Доктор Доля є безпосереднім естетичним джерелом для Доктора Стренджа. Починаючи від поз на обкладинках, завершуючи функціоналом магічного приладдя та чаклунськими спецефектами.

Іншим цікавим джерелом є роман 1933-го року випуску «Загублений обрій» Джеймса Гілтона. У ньому оповідається історія Роберта Конвея, чоловіка середніх літ, дипломата та письменника, який внаслідок авіакатастрофи потрапляє в невідому країну Шангрі-Ла, де всюди дива, панує лад та спокій, і взагалі всьо чітко. Там він знайомиться з Вищим Ламою, який повідав герою про те, що прикра авіакатастрофа зовсім не була випадковою. Бо його доля – зайняти місце Вищого Лами. Через деякий час він полишає Шангрі-Ла, але лише для того, аби повернутися та зайняти місце Лами. Цей роман більш відомий за екранізацією Френка Капри, яка вийшла в 1937-му році та вважається класикою Золотого віку Голівуду.

Попередні екранізації

Сучасна адаптація 2016-го року – не перший фільм про Доктора. Окрім безлічі нереалізованих проектів (наприклад, в одному хотіли Дей-Льюіса на головну роль), існують дві повнометражні адаптації пригод Стренджа.

Першою є телефільм 1978-го року. Він був пілотним епізоду серіалу, який не запустили у виробництво. Нині має мало не скандальну репутацію через надміру вільне поводження з матеріалом. Для прикладу, замість традиційного Барона Мордо проти Стренджа виступає чарівниця під іменем Морган Ле Фей (яка є персонажем типажа «жагуча пані середніх літ»). Іншою проблемою цього фільму є низька якість виконання. Спецефекти виглядають потворно, декорації нагадують те, що могли б зробити діти, а актори (особливо виконавець головної ролі) всім своїм виглядом дають зрозуміти, що в них не було вибору.

Набагато цікавішою є ерзац-адаптація 1992-го року «Доктор Мордрід» від славнозвісного майстра малобюджетного кіна Чарльза Бенда (Трансери, Лялькар та багато іншого). Історія створення така: у 80-ті Бенд придбав права на екранізацію. Але поки руки дійшли до проекту – строк опціону був вичерпаний та права повернулися до Marvel. Замість того, щоб повністю відмовитися від проекту, Бенд поміняв кілька елементів (прибрав вуса та червоний плащ, якщо бути точним) та зробив свій фільм про чарівника та завдання, з блекджеком та хвойдами. Там, де недобирають спецефекти, добирають актори, які їдять сценарій так, ніби їх більше нічим не годували. Аби нам не здалося мало, в ролі ерзац-Доктора не менш славний ветеран кінематографічної Лавкрафтіани Джефрі Комбз (він міг би зіграти дуже кошерного Барона Мордо і Морбо з Футурами теж). Сам фільм оповідає типову історію «хороші проти поганих на три акти». І це справді дуже хороший фільм. Спойлер: кращий за новий (думка автора може не співпадати з думкою редакції. І, ймовірно, так і буде — прим. редактора).

Наостанок

Доктору дуже пощастило, адже його оповідь була розказана його автором. Випуски Дітко повністю окреслюють персонажа, довершують світ довкола нього. Фактично все, що відбувалося після випуску Strange Tales #146, є апокрифічним стосовно персонажа. Він змінився – поборов своїх демонів, подолав свої обмеження, навчився жертвувати всім заради інших. Він завершив свій шлях як персонаж. Далі можливі лише міфи та легенди.

Деякі з наступних авторів грали на цьому моменті, більшість наступних авторів намагалася імітувати Дітко. Але так само, як і у випадку «Фатального патруля», перевірені формули не працюють на Докторі, спрацьовує лише політ фантазії. Це залишає персонажа в доволі незручній позиції в контексті всесвіту Marvel. Його залучають до великих історій, але участь має здебільшого косметичні наслідки. Деякі персонажі просто мають йти в нікуди.

P.S.: Перехід Доктора Стренджа в кінематограф виглядає як дуже гарна ідея для оповіді. Дуже мета-оповіді. Це ж логічний крок для того, хто мандрує між вимірами.

Набагато цікавішою є ерзац-адаптація 1992-го року «Доктор Мордрід» від славнозвісного майстра малобюджетного кіна Чарльза Бенда (Трансери, Лялькар та багато іншого).

Володимир Білик

Дурисвіт. Має суперздібність маніпулювати словами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: