Токсичні месники
«Загін самогубців» 2016 року був гучною, хаотичною стрічкою з постійними перепадами тональності, приголомшливою кількістю маловідомих центральних персонажів, вульгарними жартами та надмірно стилізованим насильством. «Загін самогубців» 2021 року – ще одна гучна, хаотична стрічка з постійними перепадами тональності, приголомшливою кількістю маловідомих центральних персонажів, вульгарними жартами та надмірно стилізованим насильством. Ось тільки цього разу це аж ніяк не заважає історії супергероїв-покидьків стати найкращою стрічкою в арсеналі DC.
Як і його славнозвісно невдалий попередник, новий «Загін самогубців» починається із простого, майже мінімалістичного сетапу: є жахлива небезпека, є жменька надзвичайно обдарованих маніяків, які гниють у в’язниці, і є цинічна Аманда Волер, яка використовує поганців, аби здихатися небезпеки. Представлення антигероїв – драматична промова про те, що в череп кожного з них вмонтована бомба на дистанційному управлінні – крута сцена, як вони йдуть назустріч камері під гучну музику – декілька жартів від Гарлі Квінн… Приблизно перші три хвилини перезапуску нагадують лаконічний, трішки жорсткіший переказ фільму Джеймса Еєра. Але вже на четвертій хвилині екран запливає кривавими титрами та вогнем напалму, і стає очевидним, що цього разу на нас чекає абсолютно інша історія.
Тож у чому секрет успіху цього дивного майже-сиквела-майже-ремейка? Два слова: Джеймс Ґанн. Постановник, який протягом усієї кар’єри віртуозно балансує на межі між амплуа скандального проповідника поганого смаку та улюбленця масового глядача, виявився ідеальним режисером стрічки про схиблених, огидних та кровожерливих комікс-героїв. Хоча для більшості любителів кінокоміксів Ґанн насамперед відомий як творець екранізацій «Вартових галактики» та, можливо, як сценарист «Світанку мерців» Зака Снайдера, його фільмографія набагато більш екстравагантна.
- Оригінальна назва
- The Suicide Squad
- Тривалість
- 132 хв
- Прем’єра
- 05 Серпня 2021
- Жанр
- Бойовик
- Режисер
- Джеймс Ганн
- Актори
- Марго Роббі, Ідріс Ельба, Тайка Вайтіті, Джон Сіна
Новий «Загін самогубців» змінює настрій та естетику та швидко, що якщо ви раптом захочете на хвильку вибігти за ще однією порцією попкорну, то ризикуєте повернутися на геть інший фільм.
Перша повноцінна робота Ґанна як сценариста – трансгресивна пародія на «Ромео та Джульєтту» Шекспіра, написана для легендарної (у певних колах) незалежної кіностудії Troma Entertainment. Аби справді зрозуміти збочене почуття гумору режисера, раджу подивитися «Тромео та Джульєтту», але ось вам короткий тизер: в одній із сцен цієї адаптації безсмертного творіння Барда головна героїня перетворюється на монструозного бика з велетенським статевим органом. І це, повірте, ще не найгірша наруга над класичною британською літературою, на яку Ґанн наважився під час роботи над сценарієм. Гаразд, багато хто з цілком пристойних постановників починав свою кар’єру з сумнівних проєктів – ось геніальний Френсіс Форд Коппола свого часу заробляв на життя монтажем дешевеньких порнофільмів. Але Ґанн анітрохи не цурається свого експлуатаційного минулого, навіть навпаки – він сміливо протягує провокацію, чорний гумор та напрочуд огидне насильство у свій найдорожчий студійний проєкт. І робить це з таким щирим ентузіазмом, що нам залишається хіба що розчулено посміхатися та захоплено хитати головою: «оце він навіжений збоченець, бережи його Бог!».
Попри те, що Гарлі (як завжди харизматична Марґо Роббі), Аманда Вокер (Віола Дейвіс) та Рік Флеґ (Джоель Кіннаман) отримують ще один шанс сподобатися глядачам, решта Загону самогубців складається з нових персонажів. І цього разу трейлери не брешуть – це справді страшні, огидні та трагічні диваки, які без жодних вагань вбивають всіх навколо надзвичайно креативним чином, підставляють один одного та до останнього відмовляються бути героями. Принаймі, усі крім персонажа Джона Сіни – його фанатично-республіканська версія Капітана Америки відкрито заявляє, що заради свободи та миру готовий вирізати натовпи дітей та жінок.
Новий «Загін самогубців» змінює настрій та естетику та швидко, що якщо ви раптом захочете на хвильку вибігти за ще однією порцією попкорну, то ризикуєте повернутися на геть інший фільм. Вогняний оммаж бойовикам про війну у В’єтнамі перетворюється на політичний трилер, а потім – на цілком милу історію про дружбу диваків, а ще за пару хвилин – на боді-горор з лавкрафтіанськими підтекстами. І це не просто стилізація заради стилізації, і не спроба додати супергероїці «валідності», замаскувавши її елементами інших жанрів. Навпаки, складається враження, немов Ґанну настільки начхати, чи сприймуть його фільм як серйозне і доросле кіно, що він йде проти всіх багаторічних канонів кіновсесвіту D.C. – просто знімає те, що йому до вподоби.
Розумію, не всі поділяють смаки Ґанна – та й з часом безкінечні жарти про mommy issues, викручений на максимальну гучність класичний рок та постійне криваве місиво на екрані можуть приїстися навіть найбільш толерантним до провокації глядачам. Але той факт, що постановник до останнього відстоює своє бачення, заслуговує на цілковиту повагу та захоплення.
Парадоксально, фільм виходить занадто яскравим: музика постійно грає трішки заголосно, екшн-сцени настільки динамічні, що від них йде обертом голова, героїв трішки забагато, а події розгортаються аж занадто швидко. Якщо «Загону самогубців» чогось і не вистачає, то це хоч декількох сцен, протягом яких глядачам нарешті дозволять перевести подих та осмислити побачене. У цьому плані стрічку можна порівняти з хімічно-помаранчевим суперсирним попкорном, від якого неможливо відірватися, хоч після половини відерця починає боліти рот. Так, після такого кіно хочеться декілька хвилин посидіти в цілковитій тиші, але це точно найяскравіший супергеройський фільм останнього десятиліття.
+ авторське бачення
+ динаміка
+ екшн
+ гумор
