Зомбі поза політикою: що не так з аніме Resident Evil: Infinite Darkness від Netflix
У японській компанії Capcom, що володіє правами на франшизу Resident Evil, вважають, що не варто занадто балувати фанатів якісним контентом. Інакше важко пояснити, навіщо комусь спало на думку знімати відверто непотрібне аніме про Леона Кеннеді, одного з головних героїв ігрової серії. Це мав би бути текст про те, чи варто вам дивитися Infinite Darkness. Однак краще розповім, чому вам в жодному разі не треба витрачати на це свій час.
Події серіалу розгортаються між четвертою та п’ятою частинами ігор: Леон Кеннеді — колишній поліцейський, а нині федеральний агент — нещодавно визволив доньку президента США із рук культистів. Нині ж Леон розслідує гакерську атаку на Білий Дім й натрапляє на зомбі прямо в резиденції президента. Згодом зустрічає Клер Редфілд, стару знайому, яка розслідує спалах зомбі-вірусу в республіці Панамстан. Зрештою стає зрозуміло, що ці події пов’язані, а Леону доведеться розплутувати політичні підступи й воєнні змови.
На перший погляд, Infinite Darkness — це суто фансервіс, бо без обізнаності в подіях серії та її персонажах досить важко зрозуміти, до чого вся ця метушня. Головний герой постає перед глядачем архетипним персонажем аніме — мовчазний, крутий, звабливий Леон Кеннеді вправніший за будь-кого з охорони президента; його мораль непохитна — так само, як і досконало вкладена зачіска. Словом, Леон просто нестерпно нудний у своїй ідеальності. А якщо ви не грали в Resident Evil і не уявляєте, хто це такий, серіал не допоможе розібратися, в нього просто нема на це часу.
Автори наче й розуміли, що це перший реліз аніме за франшизою на Нетфліксі й варто очікувати нової аудиторії: тому Леон таки кине кілька фраз про своє складне минуле в Раккун-сіті. Та вони однаково загубляться в стозі безглуздих діалогів про сіру мораль та політичній конспірології, від яких двадцятихвилинні серії здаватимуться черговим «дайректорс катом» Снайдера.
На щастя, Infinite Darkness має лише чотири серії, і якщо ви вже почали цю захопливу подорож, то маєте чималі шанси дотерпіти до кінця. Більше за Леона через брак часу страждає лише Клер, яка начебто також мала бути центральною персонажкою. Натомість Редфілд поволі веде своє особисте розслідування й майже не контактує з Леоном. А наприкінці ще й перетворюється на «даму в біді».
Увесь сюжет аніме неначе згенерований нейромережею з найгірших штампів Resident Evil. Випробування біологічної зброї американцями на війні, спроба державного перевороту, підступний лиходій, який увесь час був на видноті й ростив свою армію, і десь між тим кілька перестрілок із зомбі. Про горор говорити не доводиться, найстрашніше тут — це все ж діалоги, а не ходячі мерці. Насправді Infinite Darkness можна було врятувати більшою кількістю екшну, адже якраз він тут хороший: Леон красиво вимахується своїми бойовими вміннями, і за цим значно приємніше спостерігати, аніж слухати чергову розмову про війну з Китаєм чи глибокі роздуми про сутність страху.
Не рятує серіал і графіка, яка іноді виглядає набагато гірше, аніж катсцени ремейку Resident Evil 2. Якщо великі плани ще цілком задовільні, то на загальних картинка починає розвалюватися й скидатися більше на аматорський Blender-мультик. Утім, це далеко не перше аніме Resident Evil, створене в 3D, тож, вочевидь, від технології вирішили не відмовлятися й цього разу.
Я не знаю, кому міг би порекомендувати Infinite Darkness. Для фанатів серії це беззмістовна історія, про яку не просили й події якої не відгукуються в подальшому. Серіал хоч і вводить нових персонажів, але під кінець обов’язково їх здихається. Для нефанатів тут поготів нічого робити: занадто мало експозиції та просто нудний сюжет змусять вас вимкнути його вже за десять хвилин. Хіба що вам подобається те, як Леон робить hot boys stuff, — тоді, авжеж, дивіться.
