Зима в огні: бій українців за свободу

Багато історій можна розглядати крізь призму Майдану — це може бути героїчний епос, романтична драма чи психологічний триллер. Зазвичай, розповідаючи про події того часу, режисери цим і користаються, видавлюючи з глядача сльози або граючи на патріотизмі.

Проте Революція Гідності — це не лише безкінечна вервечка самопожертв та страждань. Усвідомити та зрозуміти її велич та трагедію навряд чи хто зуміє. Але про ті події необхідно розповідати. І можна розгледіти іронічність ситуації у тому, що найкраще це зробив російський режисер. Про Майдан зняті кілометри плівки, проте «Зима в огні» займає особливе місце у будь-якому списку фільмів.

І зовсім не тому, що картина знята за участі Netflix чи отримала номінацію на «Оскар». Я радше говорю якраз про те, чому вона удостоїлась такої уваги серед критиків.

Головною особливістю Революції Гідності була щирість та відкритість у вчинках. Це те, чого так і не зміг зрозуміти північний сусід, — бажання жити у кращій країні об’єднало навколо себе величезну кількість людей. За кожною героїчною історією, кожною драматичною розв’язкою Майдану завжди стояло це світле і непідкупне бажання змін, щира віра у те, що робиш.

«Зима в огні» не має на меті сакралізувати подвиги героїв та й не збирається робити з них типовий приклад «деды воевали». Режисер Євгеній Афінеєвський передав саме ті емоції, що вирували в душах кожного, — страх, гнів, рішучість та гордість за власний народ.

Тут немає пафосних монологів Уільяма Уолеса чи подвигу 300 спартанців. Документальний фільм розповідає про людей, що у різний час опинились на Майдані. Проте ці палаючі, рішучі очі, що світяться з екрану, нікого не залишать байдужим. Ні американця, ні британця, ні іспанця. Не дарма сам режисер казав про те, як зарубіжні глядачі задавалися питанням: «А чи могли б ми так само відстояти власну свободу?».

Для кожного з нас «Зима в огні» — зайве нагадування про той жах, що відбувався у центрі столиці. Про побої, палаючі шини та вулицю Інститутську.  Незважаючи на два роки, які відділяють нас від Революції Гідності, для багатьох це рана, що досі кровоточить. Проте ми не можемо про неї забувати. І зобов’язані не загубити пам’ять про ті події у вирі сьогоднішнього світу.

«Зима в огні» демонструє не міф і не епос. Вона показує лише хроніку 93 днів, які назавжди змінили країну. І робить це так, що навіть скептик повірить у подвиг простих людей, що опинились на Майдані.