В чому причина популярності серіалу «Гра в кальмара» від Netflix?

Як і годиться будь-якому серіалу, за кілька тижнів після прем’єри «Гра в кальмара» почала набридати користувачам соцмереж. Як наслідок, негативні відгуки все частіше прориваються в ефір, ставлячи запитання «Як настільки посередній серіал міг стати настільки популярним»? Це лише цитата, але аж ніяк не оцінка. Ми, на Vertigo, вже встигли написати про шоу раніше, а зараз спробуємо розібратися у причинах неймовірної популярності корейського серіалу.
The revolution will be televised
В історії телебачення було чимало прикладів того, як шоу неочікувано для всіх ставало неймовірно популярним. Щоправда, кількість таких «андердогів» аж ніяк не зрівняється із «запланованими хітами» — серіалами, які розроблялися з розрахунком на успіх серед глядачів. Телебачення ще з 50-х років непогано навчилося зчитувати потреби власних глядачів, а сучасна «біг дата» та цифровізація побуту лише допомогла стрімінгам вдосконалити ці вміння.
Якщо у середині 2010-х Netflix ще бездумно завалював ринок грошами у пошуках потенційних гедлайнерів, то зараз корпорація діє зовсім інакше, замовляючи насамперед те, що зацікавить уже перевірену авдиторію. Цим можна пояснити неймовірну кількість ромкомів та ситкомів, які стрімінг випускає з неймовірною швидкістю. Компанію вже навіть почали звинувачувати в «боягузливості» через орієнтацію на уже наявні вподобання глядачів.
«Гра в кальмара» — ідеальний приклад того, наскільки гарно Netflix навчився розуміти авдиторію. Боягузи боягузами, але своїм успіхом серіал зобов’язаний грамотному підходу стрімінгу до створення і розповсюдження власного контенту.
Просто, зрозуміло, глибоко
«Гра в кальмара» є так званим high concept — так називають твори зі зрозумілим простим сюжетом, який можна описати одним реченням. Часто такий контент вважається низькоякісним через власну «простоту», але це така думка не відповідає дійсності. «Хай концепт» може бути максимально глибоким та складним з точки зору розвитку героїв, але центральна ідея його залишається чіткою і зрозумілою. Яскравим прикладом high concept є фільми Pixar — жарт про те, що всі сценарії студії пишуться за шаблоном «Уявіть, що у *вставте будь-яку концепцію* є емоції?» є жартом лише частково.
За рахунок цього корейський серіал миттєво чіпляє авдиторію — тут не потрібно розжовувати перипетії сюжету, адже центральна ідея одразу змушує оцінити хоча б якість її реалізації. Що ж це за небезпечні ігри та чому люди не відмовляються у них грати?
При цьому «Гра в кальмара» настільки вивірено підходить до історії, що досвідчені глядачі ще з перших серій почали здогадуватися чим закінчиться сезон. Схоже, сценаристи прекрасно розуміли, що закручений сюжет відлякає частину авдиторії (як у випадку з «Відьмаком»), а розумників можна буде утримувати сеттингом, гайпом і акторською грою. Помилилися? Аж ніяк.
Тим більше, що у них перед очима був успіх минулорічного хіта Netflix — фільму «Платформа». Іспанська стрічка підтвердив три істини:
— людям подобаються очевидні метафори соціальної несправедливості;
— людям цікаво дивитися на візуалізацію таких метафор, навіть якщо вони для них надто очевидні;
— люди готові дивитися контент з субтитрами.
Останнє було особливо важливо для американського ринку, який не дуже вміє користуватися таким складним інструментом як субтитри.
Популярність дорам лише підтверджувала усі попередні тези. То чи варто дивуватися, що високобюджетна розпіарена дорама завоювала світ?
Ваш друг алгоритм
Чим відомий Netflix? Грамотним користувацьким інтерфейсом, який постійно продає вам новинки стрімінгу, системою рекомендацій, яка постійно продає вам новинки стрімінгу та талановитим веденням соцмереж, які постійно продають вам новинки стрімінгу. Це не вичерпний список, але я думаю ви вже зрозуміли до чого я хилю.
Минулого року платформа презентувала найбанальніший і в той же час найефективніший свій інструмент — топ 10 контенту на сервісі. Цей список є вдалою еволюцією підбірки «Популярне», вдало акцентуючи увагу на окремих тайтлах і їхній затребуваності серед глядачів. Чи є ця затребуваність справжньою, чи це хитрість компанії — це питання інше та, як на мене, доволі очевидне.
Важливе інше — глядачі усього світу бачать серіал на перших місцях і йдуть його дивитися. Адже як би медіа не писали про смерть монокультурного світу та не називали «Гру престолів» останнім «спільним» серіалом, ми все одно хочемо разом дивитися контент і разом його обговорювати.
Вперше Netflix перевірив цю систему на «Королівському гамбіті» — шоу стало неймовірним хітом, завоювало величезну авдиторію і показало, що алгоритми сервісу чудово справляються з просуванням контенту.
Його величність гайп
В гонитві за кліками сучасні медіа перетворилися на бездумні ретранслятори, які готові безкінечно паразитувати на трендах соцмереж. Як наслідок, запустити в інтернеті самопідтримувану ядерну реакцію доволі просто. Для цього потрібно лише:
— Велика авдиторія, якій ви активно самостійно впарюєте контент. Враховуючи, що цей контент мультижанровий, то він отримує набагато більше охоплення, ніж в інших випадках. Додайте до цього ще й постійний ріст бази, який полегшує встановлення нових рекордів.
— Продумана кампанія в соціальних мережах, яка роздмухає популярність контенту серед глядачів та змусить їх ділитися враженнями. На це направлений також дуже впізнаваний візуальний стиль шоу, який дозволяє йому вибиватися серед решти.
— Кілька грамотно закинутих новин про те, як певний серіал поставив рекорд Netflix за кількістю переглядів та став лідером дивлення у майже сотні країн.
Як результат, медіа підхоплюють тему, розносячи по мережі. На це відгукуються нові глядачі, які множать реакції у соцмережах. Що провокує медіа ще більше писати про гайпову тему. А глядачів… ви зрозуміли.
***
То які ж будуть висновки? Ми живемо у світі, де окремі корпорації навчилися ставити авдиторію на вуха і активно цим користуються. Щоправда це не значить, що тепер Netflix може перетворити будь-який контент на міжнародний хіт, аж ніяк. Для цього досі необхідно, щоб цей контент був якісний. Хоча якість, як відомо, штука суб’єктивна.