Недитячі забавки: чому варто дивитися серіал «Гра в кальмара» від Netflix
Обожнюю Netflix, бо на цій платформі може нізвідки з’явитися серіал, про який іще місяць тому ніхто не знав, та залетіти на перші місця чартів по всьому світу. Ви, напевне, чули або вже й бачили «Гру в кальмара» — корейський серіал, про який нині гуде весь інтернет.
Іронічний та надзвичайно жорстокий, його вже встигли небезпідставно порівняти з «Паразитами» через підняття теми соціальної нерівності. Проте у «Грі в кальмара» є ще безліч шарів, завдяки яким серіал б’є рекорди стримінгу.
Головний герой серіалу Сонґ Джі-гун безнадійно намагається вилізли з фінансової ями, до якої його затягнула власна інфантильність. Чоловік набрався позичок у місцевої мафії, яка тепер обіцяє порізати його на органи, його хвора мати потребує грошей на лікування, а доньці треба придбати подарунок на день народження. Джі-гун просаджує гроші на кінних перегонах, намагаючись заробити й роздати борги — здебільшого безуспішно.
Зрештою йому трапляється дивна нагода: незнайомець пропонує Джі-гуну взяти участь у грі, де можна виграти купу грошей. Схиблений на азарті, герой погоджується і вже невдовзі опиняється на таємній базі на острові десь серед океану, а разом із ним — іще чотири сотні таких пропащих людей, що заради грошей пустилися берега.
Проте ані головний герой, ані решта людей не знали, на що вони йдуть насправді. Зібравши всі до так званого гуртожитку, учасників змушують щодня грати в дитячі ігри, популярні в Кореї. Щоправда, є одне важливе правило: учасник, який програв, помирає, а гроші за його смерть зараховуються до призового фонду.
Ідея смертельних ігор неодноразово експлуатувалася в кінематографі, однак із таким цинічним підходом, певно, вперше. У поєднанні з концепцією дитячих дворових забавок ігри зі смертю резонують значно сильніше: знедолені дорослі із жахом в очах граються в ігри, які колись означали радість та веселощі в колі друзів, а нині — виживання серед суперників та відвертих ворогів.
Ігри тут — це найважливіша декорація, каталізатор стосунків між учасникам та головний рушій сюжету. Попри всю жахливість правил, організатори «Гри в кальмара» попервах здаються лояльними до учасників. Бажаєте завершити гру — можна ініціювати голосування, й волею більшості буде ухвалено рішення. Однак відмовитися від ігор готові далеко не всі: для багатьох життя поза цим місцем давно втратило сенс, а шанс отримати купу грошей і почати все спочатку — єдине, на що вони можуть покладатися.
Не всі люди загнали себе в таке становище самі, як це зробив головний герой. Серед центральних персонажів тут є, наприклад, біженка з Північної Кореї, що опікується малим братом, чи пакистанський нелегал, який страждає через несправедливість керівництва на роботі. Спостерігаючи за цими долями, мимохіть примірюєш їх на себе та оцінюєш їхні вчинки вже під іншим кутом.
Зламані звірячими умовами та небезпечними іграми, ще й спокушені грошима, учасники мусять пристосуватися або померти. У серіалі не бракує паскудних персонажів, яким хочеться побажати скорішої ліквідації, але й звинувачувати їх у чомусь ви теж наряд будете. Всі учасники, які в будь-якому іншому сетингу розділилися б на хороших і поганих, тут апріорі знаходяться в сірій зоні. Адже якщо ти не навіжений убивця без краплі співчуття — тут це твоя провина. Якщо ти з усіх боків позитивний персонаж, дожити до самого кінця шансів маєш найменше.
Серіал береже всі найбільші твісти на останні серії, а впродовж всього сезону обходиться майже без них. Тут навіть важко сказати, що особистості персонажів розкриваються ширше під тиском обставин. Ні, ще з перших серій стає очевидно, хто і як себе поводитиме в іграх на життя. В подальших епізодах ви лише будете в цьому щоразу переконуватися.
Гостроті іграм додає елемент випадковості. Дитячі ігри нечасто базуються на випробуванні сили чи розуму — радше хитрості або ж взагалі керуються однією лиш випадковістю. Тому збагнути логіку серіалу годі й намагатися, адже шляхи, якими він вестиме, постійно лишаються непередбачуваними й підступними — не лише для глядача, а й учасників ігор. Переконаний, ви точно здогадаєтеся, хто з персонажів протримається найдовше, але разом із тим не позбавите себе моторошного захоплення від подій, що коїтимуться на екрані.
«Гра в кальмара» підкорює щирістю і чесністю, від яких стає незручно. Дискомфорт викликають не лише сцени насилля, до яких неможливо звикнути, а й усвідомлення безвиході, в яку загнали себе персонажі власною волею. Та найгірше те, що ви легко можете уявити себе на місці цих людей, а вашими думками ширятимуть суперечливі варіанти рішень. Словом, дивіться «Гру в кальмара», якщо досі цього не зробили, бо інтернет навряд чи залишить вас у спокої найближчим часом.
