Українські комікси: «Серед овець» Олександра Корешкова
Комікс Олександра Корешкова «Серед овець» стартував ще у далекому 2016 році і доволі швидко став одним із найбільш знакових українських мальописів. Можливо, якраз через це ми роками не бралися за огляд на цю історію – складно сказати щось нове, коли всі навколо вже зійшлись на думці, що перед нами справді дуже вдалий комікс. Але, зрештою, критика – це не лише спроба знайти оригінальні сенси чи підмітити деталі, на які більшість колег не звернула увагу. Критика – це ще й можливість (вчергове) розповісти своїм читачам про класний контент, і сподіватися, що вони вирішать прислухатись до твоїх порад і дадуть історії шанс. Тож якщо ви неодноразово бачили на комік-конах стенди з акуратними стопками антиутопічних мальописів, але щоразу вирішувати прочитати «Серед овець» якось іншим разом, можете вважати це знаком. Тим паче, що цього літа якраз у видавництва Vovkulaka вийшов четвертий випуск серії, а перші три частини історії було нарешті об’єднано під твердою обкладинкою.
У тоталітарного минулого є лише одна хороша (трохи менш погана?) риса – його дуже зручно використовувати як метафору для проблем сучасного суспільства. Саме тому історії про нацистів ледь не щороку отримують нове життя, дедалі набуваючи все більш химерних форм. Рідлі Скотт декілька років продюсував адаптацію «Людини у високому замку» Філіпа К. Діка, HBO нещодавно взялись за «Змову проти Америки», а Дж. Дж. Абрамс у 2018 році випустив «Оверлорда» – один з найкращих горорів про війну за останній час. Історії про нацистів стали для Європи та США чимось на кшталт терапії – дієвим способом осмислити колективні травми минулого, приводом замислитися над природою людства, і нагадуванням про те, до чого призводять ксенофобні ідеології.
Тут постає логічне запитання – чому глядачі щороку отримують тонни англомовного контенту, навіяного спогадами про боротьбу з нацистською Німеччиною, а ми досі боїмося подивитися привидам комуністичного минулого в обличчя? Лише задумайтесь – «Серед овець» став чи не першим українським поп-культурним продуктом, який аллегорично використовує сеттінг сталінської (чи взагалі радянської) епохи! І робить він це цілком вдало, поєднуючи підходи Джорджа Орвелла та Арта Шпігельмана – перед нами змальовується похмурий світ, повний мовчазних овець-пролетаріїв, наївних баранців-піонерів та нахабних, ненажерливих свиней-апаратників.
Кожен з цих персонажів займає якусь нішу – ось тільки наш головний герой, втомлений самотній вовк, ніяк не може знайти собі місце у цій тоталітарній машині. Він скромно працює на заводі поруч з вівцями, але одного дня хижа природа дає про себе знати – і протагоніст вступає у емоційну перепалку з директором підприємства. Звісно, тут ніхто не буде толерувати такого порушення субординації – вовк відразу опиняється на вулиці, перетворившись зі звичайного гвинтика системи на маргінала, небезпечну та безправну аномалію.
Як і у випадку з українським кіно, вітчизняним коміксам часом доводиться робити знижку – так, можливо десь панелі розмальовані похапцем, а десь проскакують одруківки, але ми ж усі розуміємо, що індустрія доволі молода, а видавництва поки оперують невеликими бюджетами. Тож коли чуєш, що в «Серед овець» класний малюнок, то відразу очікуєш щось непогане, але вражаюче хіба що за стандартами українського ринку. А даремно – попри те, що Олександр Корешков якимось чином встигає самостійно відповідати і за сюжет коміксу, і за летерінг, і за малюнок, і за колористику, кожна сторінка виглядає просто чудово. Емоційні крупні плани, динамічні екшн-сцени, деталізовані пейзажі, ефектна гра з перспективою – все це виконано на справді солідному рівні. Так, чотири невеликі випуски комікса вийшли за чотири роки, але технічна майстерність та увага до дрібниць вражають. Особливо, коли це стосується побудови світу – у кожному випуску вистачає вирізок з газет, архівних документів, креслень та фотографій, які розширюють на поглиблюють наше розуміння сеттінгу, і які просто шалено цікаво роздивлятися та вивчати. Якщо ви любите вистежувати візуальні пасхалки та ледь помітні особливості малюнку, то «Серед овець» – чи не перший український комікс, який дозволяє так розважатися.
Звісно, тут теж є свої недоліки – персонажі скоріше нагадують доволі однозначні архетипи (боязкі вівці! Ліниві свині!), а у світі «Серед овець» знаходиться не так вже багато місця для моральної двозначності чи множинних інтерпретацій. Можливо, це все через канони класичного антиутопічного сюжету, а може річ у тім, що Корешкову потрібно дуже багато часу на кожен випуск, і він ще просто не встиг показати героїв з якихось неочевидних сторін. І все ж, якщо сприймати комікс не як багаторівневу соціальну критику на кшталт умовних «Вартових», а як лаконічну притчу про небезпеки тоталітаризму, то більшість претензій відпадає. Так, герої говорять короткими, простими реченнями. Так, сюжет тут доволі прямолінійний. Але що ви хотіли від алегорії?
