Сліпуча брехня: три причини дивитися серіал «У її очах» від Netflix
Серіальний конвеєр Netflix працює на повну потужність і видає щонайменше по кілька цікавих релізів на місяць, які моментально залітають в топ переглядів. Водночас власники стримінгу розуміють, що серіалів виходить ну надто багато, а в глядачів просто не вистачає ресурсу, аби передивитися всі новинки. Тому нині спостерігаємо, як кількість епізодів нових шоу де-не-де скоротилася до шести. Комусь це допомагає зробити сюжети більш цілісними та насиченими, як у випадку Behind Her Eyes, а комусь не заважає перетворити на нестерпні муки навіть таку невелику кількість серій, як у випадку з Fate: Winx Saga.
«У її очах» базується на однойменному романі англійської письменниці Сари Пінборо, який вийшов у 2017 році й здивував читачів моторошним та непередбачуваним сюжетом. Власне, автори екранізації постаралися зберегти ці епітети в її основі й зробили серіал, який дуже хитро обходиться з глядачем. Ось три причини, чому ви неодмінно маєте звернути на нього увагу.
Зовсім не те, чим здається
Головна героїня Луїз — секретарка в офісі психіатра, яка опиняється в любовному трикутнику. Її новий бос Девід, з яким у дівчини закручується роман, одружений. Однак справи в подружньої пари йдуть кепсько: Дружина Адель безмежно кохає Девіда, але той давно охолов до неї та тримає її на короткому повідку, контролюючи кожен крок. Щоб остаточно замкнути цей трикутник, автори серіалу знайомлять Луїз та Адель — дівчата стають добрими подругами та діляться усіма переживаннями, навіть попри те, що Луїз доводиться ретельно приховувати близькі стосунки з чоловіком своєї нової знайомої.
Від самого початку серіал розставляє такі акценти, щоб ви сприймали його точнісінько так, як це було описано в попередньому абзаці. «У її очах» намагається здаватися досить типовою любовною драмою про жінку й чоловіка, які нарешті знайшли втіху одне в одному, але бути разом не можуть. Оповідь від особи усіх трьох головних персонажів вже за половину сезону дає зрозуміти мотивацію кожного — точніше, автори серіалу хочуть, щоб ви так думали. Адже їхня мета — задурити вам голову впродовж перших чотирьох серій, оперуючи типовими для сюжетів такого роду речами: зрада, брехня, переховування та скандали. І роблять це для того, аби у фіналі повністю перевернути ваше уявлення про цей серіал, на льоту жонглюючи жанрами і розкриваючи потенціал, який увесь цей час так ретельно приховували.
Безумні твісти
Те, що тихенько кипіло протягом майже всього сезону, у фінали вибухає неочікуваною розв’язкою. А потім іще однією… а потім іще. Проте твісти, яких автори накидали в останніх серіях, абсолютно точно не назвеш надуманими та безпідставними. Кожен сюжетний поворот не просто обґрунтований — він сягає своїм корінням до перших серій і переплітається з подіями, які ми вже бачили, але не розуміли їхнього справжнього сенсу.
Утім, насичений фінал усе ж має свої недоліки. Я направду захоплений такою нестандартною сюжетною прогресією, однак не можу позбутися думки, що весь серіал варто дивитися лише заради двох останніх серій. З іншого боку, протягом усього сезону було розкидано чимало тривожних дзвіночків, які мають натякати на потужну детонацію в кінці. Цікавий ефект справляє ще й довжина серіалу в шість епізодів: назвати фінал зім’ятим чи неповноцінним я не можу, однак його динамічність безперечно заважає сумлінніше осягнути деталі та помітити деякі нелогічні рішення. Можливо, ще одна серія не завадила б, адже тоді сценаристам не довелося б скидувати глядачу на голову стільки одкровень. А можливо, вона б лише зіпсувала це разюче враження від перегляду, що не полишало мене кілька днів поспіль.
Харизматичні актори
Не припиняю дивуватися фантастичному вмінню нетфлікса діставати прекрасних акторів, які протягом своєї кар’єри губилися десь на других планах посередніх фільмів, і розкривати їх на головних ролях своїх серіалів. Найбільше уваги заслуговує Ів Г’юсон та її персонажка Адель, від гри якої аж мороз по шкірі. Вона втілила холодну й загадкову дружину, що зійшла наче з екрану якогось горору. Поведінка Адель непередбачувана, а її закручена сюжетна лінія змушує то співчувати героїні, то живити почуття презирства.
А ось актор Том Бейтман та його Девід — це причина, з якої я забороняю вам дивитися цей серіал в будь-якому озвученні, окрім оригінального. Серйозно, його шотландський акцент здатний побороти всі недоліки серіалу, якщо ви такі помітите. А ще на ролі другого плану тут Роберт Арамайо, який колись грав молодого Неда Старка в «Грі Престолів». Словом, талантів тут вистачає, і якщо серіал вам таки не прийде до вподоби, то акторська гра надзвичайно харизматичних британців точно потішить.
