Дорога в нікуди

У 1969 році загадковий серійний вбивця, відомий як Зодіак, оголосив пресі про свій намір розстріляти в одному каліфорнійському окрузі шкільний автобус, повний дітей. Погроза, на щастя, не справдилась, але протягом декількох тижнів учнів декількох навчальних закладів округу постійно супроводжували поліцейські. Серед дітлахів, які були змушені їздити на уроки в оточенні озброєного конвою, був семирічний Девід Фінчер – і образ безіменного маніяка надовго засів у пам’яті майбутнього режисера. Тож коли постановнику потрапив до рук сценарій Джеймса Вандербільта про полювання на Зодіака, Фінчер без вагань взявся за проект. За словами режисера, він давно чекав нагоди відділити реальну історію від абсурдних міфів, що на той момент вже стали повноцінною частиною американської поп-культури.

Донести до глядачів правду про події того літа було настільки важливою задачею, що Фінчер та Вандербільт навіть взялись за самостійне розслідування – протягом декількох місяців чоловіки проводили інтерв’ю зі свідками злочинів, уцілілими жертвами Зодіака та родичами загиблих. Саме цей нестандартний підхід і сформував усі особливості фільму – замість того, щоб зняти стандартну детективну історію з простою та логічною розв’язкою, Фінчер побудував цілий лабіринт із взаємопереплетених сюжетних ліній, фальшивих підказок та фактів, що заперечують одне одного. Сміливий крок – особливо, якщо враховувати, що фанати режисера точно очікували на щось у стилі його попередніх робіт. Та глядачі так і не отримали брутальної динамічної історії з ефектним фіналом – оскільки Зодіака досі офіційно не спіймали, Фінчер не став спрощувати події та вигадувати якусь однозначну розгадку. І цим він порушив усі правила «хороших» детективних історій. Адже першочергова ціль будь-якої подібної розповіді – показати нам, що навіть якщо у світі і відбуваються жахливі злочини, то їх принаймні можна проаналізувати, а жорстокого маніяка – піймати та запроторити за грати.

Оригінальна назва
Zodiac
Тривалість
157 хв
Прем’єра
02 Березня 2007
Жанр
Триллер
Режисер
Девід Фінчер
Актори
Джейк Джилленгол, Роберт Дауні-молодший, Марк Руффало


Якщо Фінчер когось і критикує, то хіба що безглуздий бюрократизм, який унеможливлює прояви індивідуалізму та ускладнює пошуки істини – знаючи, як режисер страждав на зйомках третього «Чужого», це не дивно.

Правду кажучи, «Зодіак» – не зовсім і детектив у традиційному значенні. Стилістично стрічка скоріше нагадує умовну «Всю президентську рать» (до речі, під час зйомок Фінчер справді орієнтувався на цю картину) – режисера більше цікавить не сама правда, а люди, які беззастережно та безрезультатно її шукають. Тому головним протагоністом історії стає Роберт Грейсміт (Джейк Джилленгол) – дещо наївний політичний карикатурист газети San Francisco Chronicle, який дуже любить загадки та згодом перетворює розслідування вбивств Зодіака на справу свого життя. Звісно, це не приносить йому щастя, а «Зодіак» наважується озвучити думку, яка напевне лякає будь-якого митця навіть більше за невловимого маніяка – якими б талановитими ми не були, і як би ми не любили свою роботу, часом нічого не виходить.

Паралельно з Грейсмітом над злочинами ламають голову і інші – інспектор Девід Тоші (Марк Руффало), кримінальний репортер Пол Ейвері (Роберт Дауні-молодший) та полісмен Вільям Армстронг (Ентоні Едвардс). Щоразу, коли здається, що хтось із цих героїв ось-ось наблизиться до розгадки, у справі з’являється якась нова інформація, а невловимий Зодіак знову перетворюється на безтілесний фантом. Нові підозрювані потрапляють до рук поліції та миттєво відпадають, свідки дають взаємовиключні свідчення, а роки йдуть – і ось Грейсміт залишається чи не єдиним, кого ця справа взагалі цікавить.

Здавалось би, навіщо взагалі знімати фільм про вбивства, які так і не розкрили? Який тут може бути катарсис для глядача? По правді, ніякого – динаміка стрічки найбільше нагадує морські хвилі, які циклічно наростають та сходять нанівець. Але Фінчер вдало використовує історію Грейсміта як притчу про нездорове, невротичне захоплення, яке рано чи пізно руйнує родини та життя. Звісно, у «Зодіаку» немає нічого моралізаторського – спостерігаючи за тим, з якою холодною точністю режисер вибудовує свій гіперреалістичний наратив, стає очевидним, що особисто він не засуджує Грейсміта, а чудово його розуміє. Якщо Фінчер когось і критикує, то хіба що безглуздий бюрократизм, який унеможливлює прояви індивідуалізму та ускладнює пошуки істини – знаючи, як режисер страждав на зйомках третього «Чужого», це не дивно.Чи був би «Зодіак» більш динамічним, емоційним та яскравим, якби режисер та сценарист відмовились від свого радикально реалістичного бачення? Без сумнівів – яким би різноманітним не було життя, в ньому набагато більше рутини та прозаїки, ніж у відточених вигадках драматургів. Тому «Зодіак», попри всю свою технічну довершеність, все ж не може конкурувати з умовним «Бійцівським клубом» чи «Зниклою» – принаймні, якщо мова йде про розважальний потенціал. Але це поки найбільш смілива та чесна стрічка Девіда Фінчера.
Плюси

— режисерська робота
— акторська гра
— скурпульозно відтворені реальні події

Мінуси

— нерівний темп
— відсутність драматургічного фіналу

Оцінка

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: