Бронзовий пам’ятник класиці

На момент продажу Джорджем Лукасом усіх прав на «Зоряні війни» корпорації Disney в 2012 році, навколо франшизи існував дивний статус-кво — фанатам подобалась оригінальна трилогія, фанатам подобалося різноманіття історій про всесвіт далекої-далекої галактики, фанатам дуже не подобалася трилогія приквелів. Тож студії довелося запевняти усіх, що вони збираються слідувати виключно духу класичних фільмів, не відступаючи від нього ні на крок. У результаті це й стало вироком новим стрічкам.

Після «Останніх джедаїв» інтернет баталії розгорнулися до таких масштабів, що керівництво Disney вирішило себе убезпечити — Раян Джонсон отримав анафему, Колін Треворроу був замінений на безпечного Джей Джей Абрамса, а візіонерство і нові ідеї поступилися перевіреному фан-сервісу та поверненню до «старих-добрих «Зоряних війн»». Причому бажання всіляко задобрити прихильників оригінальної трилогії перетворилося ледь не у нав’язливу манію — навіть акторів змусили у кожному інтерв’ю вторити одне-одному в мантрі «як добре повернутися до духу старих фільмів, а не вигадувати щось нове».

Синопсис у нової частини беззмістовний, як відповідь студента на заліку: сили спротиву воюють з «Першим порядком», Рей тренується, Кайло Рен страждає. Очевидно, що історія — напевне остання причина йти на нові «Зоряні війни». Фінальний епізод нарешті підтвердив, що у Disney не було наріжного сюжету для нової трилогії. Якщо перша розповідала про боротьбу повстанців з імперією, друга розкривала походження Дарта Вейдера і падіння Республіки, то третя так і не визначилася із задачами. «Перший порядок», вічна повстанка Лея Органа, джедаї та ситхи у невизначеності — складається враження, що в корпорації були впевнені в успіху незважаючи ні на що. Власне, так і вийшло.