Біжи, Грейс, біжи
У далекому 1924 році один американський журналіст на ім’я Річард Коннелл написав, напевне, найпопулярніше оповідання в історії англомовної літератури – «Найнебезпечнішу гру» (The Most Dangerous Game). Якщо ви не чули про цю історію та вже готуєтесь написати гнівний коментар, зачекайте. Хоча ім’я Коннелла в нас не надто на слуху, сюжет його твору вже давно сприймається як класика поп-культури. «Найбільш небезпечна гра» розповідає про американського мисливця, який потрапляє на безлюдний острів та знайомиться з ексцентричним російським аристократом. Дуже швидко виявляється, що новий знайомий протагоніста – безсердечний маніяк, який марить полюванням і влаштовує сафарі на людей. Звучить знайомо? Сюжет Коннелла надихнув безліч фільмів, книжок та радіоп’єс, його цитував у своїх листах загадковий вбивця Зодіак (а потім – Девід Фінчер у своєму однойменному фільмі) і за його мотивами було створено комікси про Крейвена-мисливця «Хижак», «Важка мішень» Джона Ву, експлотейшн «Дівчата-рабині з безкінечності» – усе це вільні адаптації «Найнебезпечнішої гри».
У 2019 році безсмертна історія отримала дві нові екранізації. «Полювання» Крейга Цобеля спричинило безліч дискусій, навіть не вийшовши в прокат. Річ у тім, що після трагічної перестрілки у Ель Пасо президент Трамп розкритикував задум фільму, і Universal вирішили не випускати горор. Так, хтось справді вирішив, що цензура кіно – більш ефективний засіб боротьби проти злочинності, ніж контроль обігу зброї. Попри схожу концепцію та гостру критику консервативних цінностей, «Гра в хованки» не привернула увагу Дональда Трампа та спокійно стартувала в прокаті.
Грейс (шалено харизматична Самара Вівінг) виросла у прийомній сім’ї і, попри те, що її дитинство було щасливим, дівчина завжди мріяла про велику власну родину. Саме тому вона радісно погоджується одружитися з Алексом Ле Домас (Марк О’Браєн) та не надто звертає увагу на те, що родичі нареченого якісь непривітні, холодні та схожі на героїв фільмографії Тіма Бертона. Сім’я повідомляє нареченій, що їй потрібно пройти ініціацію аби стати повноцінною частиною клану. Грейс скептично жартує і не надає цій традиції серйозного значення, а варто було б.
ОРИГІНАЛЬНА НАЗВА
READY OR NOT
ХРОНОМЕТРАЖ
95 ХВ
ПРЕМ'ЄРА
23 СЕРПНЯ 2019
ЖАНР
ЖАХИ
РЕЖИСЕР
Метью Беттінеллі-Олпін
Тайлер Джиллетт
СЦЕНАРІЙ
ГАЙ Б'ЮСІК
В РОЛЯХ
САМАРА ВІВІНГ
МАРК О'БРАЄН
ЕНДІ МАКДАВЕЛ
ПРОКАТЧИК
UFD
Фільм не перетворюється на нудну лекцію з теорії еліт – автори пам’ятають, що їх першочергова задача – розважити глядача.
А варто було б. Ле Домас заробили свої статки на настільних іграх, і з того часу в них є дивний ритуал – кожен новий член родини мусить опівночі зіграти у якусь випадково обрану забаву. Більшості щастить – їм випадають шахи, монополія чи покер. Але якщо настає час схованок, то ставки зростають – Ле Домас відкривають смертельне полювання на безталанного нареченого чи наречену. На щастя для протагоністки, не лише вона не підготовлена до цієї страшної гри. Члени родини теж не дуже розуміються на власних правилах, не вміють користуватись традиційною зброєю та постійно сперечаються між собою. Та й рухає ними не щира кровожерливість, а страх – за легендою, якщо Ле Домас не спіймають невістку до світанку, то усю династію спіткає біда.
Жорстокість багатіїв – не нова тема для горору, але режисери Метт Бертінеллі-Олпін та Тайлер Джиллетт критикують вади сучасного капіталізму з особливим ентузіазмом. Дістається всім: патріарху родини, готовому будь-якою ціною зберігати власну впливовість, прислузі, яка свідомо підтримує цю навіжену систему та невісткам, які нещодавно пройшли крізь це пекло, але не співчувають бідній Грейс. При цьому фільм не перетворюється на нудну лекцію з теорії еліт – автори пам’ятають, що їх першочергова задача – розважити глядача. Часом стрічка стає чорною комедією, у першу чергу – завдяки боягузливим та неврівноваженим антагоністам. Наприклад, легенда 90-х Енді МакДауелл грає спокійну та навіть милу, але смертельно небезпечну свекруху. Адам Броді виконує роль лінивого пияки, який намагається не звертати увагу на хаос і кровопролиття навколо. Хотілось би побачити спін-офф про всіх цих дивакуватих мільйонерів, адже хронометражу фільму так і не вистачає для того, щоб розкрити їх окультне родинне життя.
Головна проблема фільму, як би дивно це не звучало, у бажанні сценаристів уникати сюжетних штампів жанру. Нас до останнього намагаються здивувати – і в результаті не показують те, що хочеться побачити у такому легковажному горорі. Трейлери обіцяють видовищну розплату, а Грейс здається еталонною «фінальною дівчиною»: героїня рішуче біжить коридорами маєтку в розірваній весільній сукні, затертих кровісках та з дробовиком у руках. Але протагоністка мало нагадує ту фурію, яку нам показують у промо-матеріалах – вона ледь виживає, і то завдяки своєму везінню і незібраності нападників. Коли ж приходить час епічного фіналу, сценаристи вчергове вигадують щось шокуюче, але їх розв’язка не дуже вписується у загальну історію.
«Гра в хованки» – своєчасний сатиричний горор, який дещо розгублено балансує між серйозною і комічною складовими свого сюжету. Часом він косплеїть «Крик» та «Смертельний потяг», часом – заграє зі страшнішими ідеями та образами. Якщо ви любите горори (чи, наприклад, не любите капіталізм) – можете сміливо дати цій історії шанс. Але не очікуйте, що це буде новий «Геловін» – з класичної ідеї 1924 року взагалі складно вибити щось надто оригінальне.