Під куполом

Навпаки, творців «Шоу Трумена» найбільше хвилювало те, чи зможуть глядачі взагалі повірити в настільки абсурдну історію. Актори регулярно жартували про те, що ніхто на світі не хотів би дивитися на життя звичайної людини. До останнього здавалось, що Paramount помилково вклалися в чергову високопарну наукову фантастику, яка сподобається лише гардкордним любителям жанру, а потім зникне з радарів. Ситуацію ускладнювало ще й те, що зйомки проходили аж зовсім не гладко, а на майданчику постійно відбувалисяь якісь сварки й нещасні випадки.

Легендарний, але складний у спілкуванні Денніс Гоппер, якого спочатку взяли на роль Крістофа, постійно конфліктував із колегами й відмовлявся завчати свої репліки. Джим Керрі ледь не вмер під час роботи над сценою на вітрильнику, а перший монтаж стрічки був настільки невдалим, що продюсер вимагав викликати собі швидку. Та навіть за двадцять два роки після своєї прем’єри, «Шоу Трумена» залишається одним із найбільш популярних та впливових науково-фантастичних комедій в історії, а журналісти та психологи досі вигадують йому нові інтерпретації. Релігія, етика, масові комунікації чи психоаналіз — стрічку можна аналізувати через будь-яку призму, і вона однаково підштовхуватиме вас до цікавих висновків.

Я не буду переказувати вам сюжет фільму, – блискуча концепція Ніккола вже стала такою важливою частиною попкультури, що її пам’ятають навіть люди, які ніколи не дивились саму стрічку. Згодом схожі ідеї підхопили інші постановники: Вачовскі створили свою амбітну «Матрицю», Майкл Бей лякав глядачів «Островом», а Чарлі Брукер взагалі побудував кар’єру на загальній недовірі до об’єктивної реальності. Але найцікавішим наслідком виходу «Шоу Трумена» стало те, що життя простих (чи не дуже) людей справді перетворилось на масову розвагу. Передачі на кшталт «Великого брата» чи безкінечних пригод клану Кардаш’ян заполонили ефіри, дозволяючи нам безкарно підглядати за незнайомцями, а соціальні мережі перетворили й наше власне життя на нескінченне шоу.