Перша справа Голмс
Міллі Боббі Браун, схоже, приречена на те, щоб стати одним з головних облич Netflix. «Дивні дива» зробили її відомою, а цього тижня на стрімінгу з’явилася «Енола Голмс» — адаптація першого роману з серії детективів Ненсі Спрінґер. Фільм мав дебютувати на великому екрані, але пандемія змусила Warner Brothers продати права на трансляцію. Невідомо, чи шкодують про це у WB, але схоже, що для Netflix ця угода може перетворитися на міцну підліткову франшизу — такі собі детективні «Голодні ігри».
Стрічка розповідає про Енолу Голмс (Міллі Боббі Браун), молодшу сестру відомих за оповіданнями Конана Дойла Шерлока (Генрі Кавілл) та Майкрофта (Сем Клафлін). Вона живе з матір’ю в маєтку, поки одного ранку та не зникає. Це змушує її братів приїхати з Лондона та взяти долю Еноли у свої руки, тобто віддати її в школу для шляхетних дівчат. Але героїня Браун хоче сама обирати свою долю, тому тікає від них і вирішує самотужки знайти свою матір.
Мабуть, не варто казати, що фільм має мало спільного з творами Конана Дойла. Але треба бути готовими до того, наскільки мало у них спільного. Передусім це стосується знайомих персонажів — Шерлока та Майкрофта. Персонаж Генрі Кавілла і справді видатний детектив, схожий статурою на боксера. Проте у ньому немає й частки цинізму, снобізму та мізантропії, які ми звикли бачити у Шерлока. І це настільки очевидно, що навіть спровокувало судовий позов.
- Оригінальна назва
- Enola Holmes
- Тривалість
- 123 хв
- Прем’єра
- 23 Вересня 2020
- Жанр
- Пригодницький фільм, Детектив
- Режисер
- Гаррі Бредбір
- Актори
- Міллі Боббі Браун, Генрі Кавілл, Сэм Клафлин, Хелена Бонем Картер
Головним рушієм фільму є конфлікт між людьми, які активно намагаються зберегти традиційний лад; людьми, які нічого не роблять, бо їх усе влаштовує; та людьми, які активно намагаються щось змінити.
Річ у тім, що не всі твори про Шерлока Голмса є так званим «суспільним надбанням», тобто доступними для безкоштовного використання й відтворення. Останні 10 оповідань, написані з 1923 по 1927 рік, належать нащадкам Конана Дойла, і вони дуже пильно стежать за тим, чи не порушує хтось їхні авторські права. Причому порушити їх можна не тільки використанням сюжетів, але й використанням образа детектива. На думку спадкоємців, саме в цих 10 оповіданнях у цинічного мізантропа Шерлока виникають емоції. «Голмс стає теплішим. Він розуміє, що таке дружба. Він може виявляти емоції. Він починає поважати жінок» — це цитати з позову проти Netflix за використання саме такого Шерлока у своєму фільмі.
І це справді так — персонаж Генрі Кавілла відверто симпатизує молодшій сестрі, виконуючи роль майже обов’язкового для дитячих фільмів «дорослого, який розуміє». Звісно, поруч із ним має бути «дорослий, який не розуміє», і цю роль фільм відводить Майкрофту. І якщо в герої Кавілла ще вгадується знайомий персонаж, то Майкрофт узагалі не має нічого спільного зі своїм літературним прототипом, крім імені. У творах Конана Дойла він був, за свідченнями самого Шерлока, ще розумнішим за брата: міг розв’язати майже будь-яку справу, не встаючи з крісла, а також «можна сказати, був британським урядом». Єдине, чого йому бракувало — то це амбіцій. У «Енолі» ж усе навпаки: Майкрофт не виявляє й частки інтелекту, наявного у Шерлока та Еноли, натомість більше за все переживає про свій суспільний статус і родове ім’я.
Власне, Майкрофт перетворюється мало не на головного антагоніста стрічки. Точніше, на втілення головного антагоніста стрічки, яким є… британський консерватизм. Так, «стара добра Англія», яку так люблять відтворювати у фільмах і серіалах, тут постає диктатурою білих чоловіків, які не бажають ділитися ні з ким своєю владою. Що, в принципі, не сильно відрізняється від правди.
Головним рушієм фільму є конфлікт між людьми, які активно намагаються зберегти традиційний лад; людьми, які нічого не роблять, бо їх усе влаштовує; та людьми, які активно намагаються щось змінити. Ця формула не нова: молодь, яка ламає застарілі норми — мабуть, один з найпопулярніших сюжетів підліткового кіно. І бунтарка Енола — прекрасне нове втілення цього сюжету. Героїня Браун розумна, дотепна, дещо самовпевнена, але її можна зрозуміти — вона все-таки Голмс. Іншими словами — справжня зірка власного фільму (що не завжди так для молодих акторів).
Постановка від Гаррі Бредбіра, відомого роботою над «Поганню», не поступається яскравістю головній героїні. Енола постійно розмовляє з аудиторією, коментуючи свої дії чи запитуючи поради. А невеличкі колажі, які можна було побачити в трейлері, виринають упродовж всього фільму, оригінально показуючи детективну роботу героїні. Так, іноді комп’ютерна графіка ріже око, але такі моменти хочеться пробачити.
А от що пробачити важко, то це структурні проблеми фільму, який намагається розкрити одразу дві детективні справи за один раз. Причому вони не майстерно переплітаються, а витісняють одна одну з екрану, причому надовго. Тому коли наприкінці вже очікуєш побачити фінальні титри, виявляється, що до них ще майже пів години — адже треба розкрити справу, про яку вже встиг забути.
До речі, одна з небагатьох рис, що об’єднує «Енолу Голмс» з творами Конана Дойла — це те, що під кінець детективна складова поступається пригодницькій. І так само, як оповідання про Шерлока часто закінчуються перестрілками, переслідуваннями та бійками, так і «Енола» усе сильніше завалюється в екшн ближче до фіналу.
Важко сказати, яким був би ефект від фільму на великому екрані, але Netflix надзвичайно пасує легкий і дещо несерйозний підлітковий детектив з харизматичною головною героїнею та яскравою постановкою. «Енола Голмс» ніби створена для того, щоб дивитися її вранці на вихідних усією родиною, пробуджуючи в кожному з нас бажання хоч трохи змінити світ на краще.
+ харизматична головна героїня
+ яскрава постановка
— недосконала структура
