Нескінченність на двох
Коли стрімінг-сервіс Hulu в січні заплатив рекордні для фестивалю Санденс 17,5 мільйонів доларів за права на прокат «Зависнути у Палм-Спрінгз», ніхто й не підозрював, що цей фільм стане чудовою алегорією для ситуації, в якій опинилася майже вся планета: люди, які проти волі застрягли в безвиході, де один день схожий на інший. Прем’єра стрічки стала найбільшою в історії Hulu, але українці отримали змогу подивитися картину на великому екрані.
Коротко про сюжет: Найлз (Енді Семберг) застряг у часовій петлі на чужому весіллі, куди його запросили як хлопця однієї з дружок. За багато повторень він уже звик і почувається там як удома. Проте все змінюється, коли старша сестра нареченої Сара (Крістін Міліоті) опиняється в цій петлі разом з ним і змушує його переосмислити своє безцільне існування.
Після прочитання синопсису виникає логічна думка: «це ж «День бабака» в жанрі романтичної комедії». І, загалом, так воно і є. Але це поєднання дозволяє фільму сказати щось нове як для фільмів про часову петлю, так і для романтичних комедій. Передусім це стосується головного героя. Найлз починає фільм там, де Філ Коннорс, герой Білла Мюррея, закінчує свою подорож. Він примирився з життям, дізнався все не тільки про гостей на весіллі, але й про жителів курортного містечка. Філ навчився грати на піаніно та вирізати крижані скульптури, а Найлз – досконало грати в дартс і говорити найкращі й найдушевніші тости. Але якщо доля нагородила першого ранком наступного дня, то другий так і залишився в нескінченній петлі.
- Оригінальна назва
- Palm Springs
- Тривалість
- 90 хв
- Прем’єра
- 20 Серпня 2020
- Жанр
- Романтична комедія
- Режисер
- Макс Барбаков
- Актори
- Енді Семберг, Крістін Міліоті, Дж.К.Симмонс
Можна сказати, що поведінка Філа і Найлза в петлі нагадує даоський ідеал У-Вей – принцип недіяння.
У 2007 році сценарист «Дня бабака» Денні Рубін написав есе, у якому фантазував про подальшу долю Філа Коннорса, після того, як той вирвався з Панксатоні. Там Філ каже про те, що не зробив нічого екстраординарного, він просто жив своїм життям. Те саме робить і Найлз на початку фільму. Саме тому поява Сари стає для нього таким потрясінням. Вона не просто закінчує його самотність, вона пропонує йому абсолютно протилежний погляд на ситуацію, в якій він опинився.
Можна сказати, що поведінка Філа і Найлза в петлі нагадує даоський ідеал У-Вей – принцип недіяння. Згідно з ним, людина не має бути зацікавлена в наслідках своїх дій, не повинна своїми вчинками прагнути чогось для себе (хоча Найлз і не є альтруїстом). Тому дуже часто це сприймається як пасивність або навіть ледачість. Проте насправді основою цього принципу є гармонійність і умиротвореність. Замість того, щоб опиратися світу, треба навчитися жити разом із ним та цінувати все, що він тобі дає. Подібну ідею можна зустріти в іншій романтичній комедії, About Time (локалізованої як «Коханий з майбутнього»). Але якщо в «Дні бабака» та «Коханому з майбутнього» ця ідея є результатом сюжетної арки персонажів, то в «Палм-Спрінгз» це тільки початок.
В основу обов’язкового для романтичної комедії конфлікту між головними героями тут лягли не тільки звичні любовні перипетії, але й принципове розходження в поглядах на життя. Як справжня представниця європейської культури, Сара намагається змінити світ навколо себе замість того, щоб самій змінитися під вимоги світу. Східна умиротвореність Найлза їй не до душі, у ній вона бачить тільки небажання дорослішати й рости над собою. Цей контраст і є рушієм сюжету після того, як закінчуються звичні для таких фільмів заперечення, гнів і депресія. Він підкреслює, що самотність погана не тому, що одному нудно (Найлз не нудьгує), а тому, що вона обмежує твій досвід. Бо Сара не просто додає яскравих фарб в одноманітне життя Найлза, а змушує його переосмислити своє існування в цій капсулі й наважитися хоч на якусь дію після довгої бездіяльності.
Проте персонаж Сари – не просто інструмент, який вибиває Найлза зі стану душевної рівноваги. Сценаристу Енді Сіарі, який написав цей фільм ще в інституті, вдалося зробити те, що свого часу хотів утілити в «Дні бабака» Денні Рубін. За словами Рубіна, він хотів, щоб героїня Енді МакДавелл теж опинилася в часовій петлі, але не 2 лютого, як Філ, а 3-го. Однак цю ідею відкинули під час розроблення стрічки, вирішивши зосередитися тільки на персонажі Білла Мюррея. У «Палм-Спрінгз» же Сара не тільки опиняється в петлі, але й отримує власну частину фільму, без Найлза. Деякі сцени навіть показуються двічі: спершу з точки зору Найлза, потім від особи Сари. Так само й сюжетні повороти (а вони у фільмі не обмежуються тільки потраплянням у часову петлю) пов’язані саме з нею. Щоправда, головний з них трохи губиться в дубляжі, який чомусь дає глядачам інформацію, якої не було в оригінальній версії.
Парадоксально, що в романтичній комедії найслабшою частиною є скоріше романтична складова. Сара і Найлз більше схожі на найкращих друзів, ніж на коханців, тому коли вони нарешті зізнаються в своїх почуттях, їм не зовсім віриться. Також зовні фільм не дуже вражає: можливо, дається взнаки відносно невеликий бюджет у 5 мільйонів. Картинка дещо «стерильна», як у ситкомі, з яскравим освітленням і майже без цікавих візуальних знахідок (крім дотепного хореографічного номера). Важко також щось сказати про другорядних персонажів: тільки Джей Кей Сіммонс отримує виразну роль, решта – майже масовка.
Це фільм двох акторів, двох персонажів, які по-різному реагують на перспективу провести нескінченність разом. Закони жанру підказують, як саме має це скінчитися, але від цього спостерігати за тим, як вони по черзі витягають одне одного з зони вічного комфорту, не менш захопливо.
+ сюжет
+ вміле використання центральної теми
+ головні персонажі
— непереконлива романтична лінія
