Мазефака назавжди

У наші часи, коли сиквел на франшизі сидить і приквелом поганяє, успішний оригінальний (тобто не заснований на вже відомій інтелектуальній власності) фільм — це щось абсолютно непересічне. Тому коли «Тілоохоронець кілера» в 2017 році зібрав 180 мільйонів доларів з бюджетом у 69, студія Lionsgate вирішила не залишати фільм на поличці, а одразу готувати продовження. Через 4 роки на екрани вийшов «Тілоохоронець дружини кілера».

Від подій попереднього фільму минуло декілька років, але колишній елітний тілоохоронець Майкл Брайс (Раян Рейнольдс) досі не може забути травматичного досвіду охорони найманого вбивці Даріуса Кінкейда (Семюел Л. Джексон). Щоб позбавитися від стресу, психолог радить Майклу вперше в житті припинити працювати та поїхати у відпустку. У якості курорту той вибирає острів Капрі у Середземному морі. От тільки відпочинок триває недовго: уже в перший же день його знаходить дружина Даріуса, Соня (Сальма Гаєк), і змушує бігти рятувати її чоловіка, якого схопила місцева мафія.

Перший фільм був флешбеком до класичних «buddy movie» минулого століття: простий сюжет, ясні та виразні персонажі, засновані на справжніх характерах відомих акторів, які їх грають. Так, це була не найбільш оригінальна стрічка, але у своїй основі вона працювала безвідмовно. Експресивний Семюел Л. Джексон, який шукав найпростіший шлях до будь-якої мети (зазвичай з матюками та зброєю), відмінно контрастував зі спокійним і методичним Раяном Рейнольдсом з девізом «Boring is best», тобто «чим нудніше — тим краще».

Оригінальна назва
Hitman's Wife's Bodyguard
Тривалість
100 хв
Прем’єра
24 Червня 2021
Жанр
Комедія
Режисер
Патрік Г'юз
Актори
Раян Рейнольдс, Семюел Л. Джексон, Сальма Гаєк, Антоніо Бандерас, Морган Фрімен

На відміну від першої частини, яка однією ногою лізла в драму з темами геноциду та диктатури, сиквел — це на 100% комедія.

Але у другому фільмі зберегти цю просту формулу не вийшло. Передусім через появу в компанії головних героїв третього елемента. Сальма Гаєк абсолютно органічна та яскрава у своїй ролі, але її героїня надто сильно схожа з персонажем Семюела Л. Джексона, щоб створювати якийсь додатковий контраст.

Протистояння «методичний і нудний проти експресивного і відчайдушного» перетворилося на «двоє шибайголів проти невпевненого в собі боягуза». І можна уявити, наскільки поступається герой Рейнольдса в такому протистоянні. Можливо, саме через це він періодично зникає з фільму: то випадково вип’є транквілізатор, то його запхнуть у багажник. Складається враження, ніби сценаристи не зовсім знають, що саме робити з його героєм. Дотичним свідченням цього стає той факт, що стрічка геть забуває про агентку Руссель — жінку, заради якої персонаж Рейнольдса взагалі вліз у цю авантюру.

Щоб герої Гаєк і Джексона хоч якось відрізнялися, їм приписують різне ставлення до Майкла Брайса. Соня у захваті від тілоохоронця і вважає його найкращим другом свого чоловіка, а от Даріус як завжди не потребує його допомоги. От тільки цей контраст так само не працює. Адже перший фільм закінчився якраз тим, що герой Джексона визнає персонажа Рейнольдса та навіть гордо називає його «мій тілоохоронець». Але сиквел повертає цих героїв на вихідні позиції, ніби й не було у них спільних пригод у Нідерландах.

Але якщо формат «buddy movie» для трійці героїв уже не підходить, до чого звертаються сценаристи? До бондіани. Тому головним антагоністом стає могутній бізнесмен, який планує знищити інфраструктуру цілого континенту за допомогою, звісно ж, інноваційної зброї з діамантами. Можливо, фільм зміг би замаскуватися під якийсь інший зі шпигунських бойовиків, але ж ми знаємо, що саме вороги Бонда мають слабкість до діамантового озброєння. Третій акт «Тілоохоронця дружини кілера» настільки схожий на мешап зі старих фільмів бондіани (таких як «Кульова блискавка», «З Росії з любов’ю» та «Діаманти назавжди»), що в певний момент складається враження, ніби Антоніо Бандерасу от-от стрибне на руки біла кицька. Закордонні (у цьому випадку італійські) краєвиди — ще один кивок у бік класичних пригод Бонда.

Але чим «Тілоохоронець дружини кілера» точно не схожий на фільм про Бонда, то це лексикою. Герої матюкаються рясно й багато. Так багато, що гостро відчувається, як наш кінопрокат до цього не готовий. Річ у тім, що в наших кінотеатрах досі не можна вживати найгостріших виразів, і перекладачі змушені обходитися різними неологізмами на кшталт «довбогриза» чи «дупосракого». За все своє життя я жодного разу не чув, щоб люди вживали такі слова в реальності. Тому в ці моменти замість такої потрібної експресії ці слова виражають тільки обмежений лексикон великого екрану. Настільки обмежений, що «motherfucker» перекладають як «мазефака», через що воно взагалі стає беззмістовним. А тепер уявіть, наскільки іншим був би ефект, якби героям можна було б називати одне одного «хуєсосами».

Ще невеличкий осад після перегляду залишається від словосполучення «класифіковані координати», яке часто вживають герої. Чомусь здається, що в оригіналі це звучить як «classified coordinates», тобто «засекречені координати». Що логічно, оскільки герой Бандераса готовий дуже багато заплатити, щоб їх отримати. Але, можливо, їх і справді класифікували. За яким критерієм відбувалася ця класифікація, нам не повідомляють. Сподіваюся, що за критерієм засекреченості.

Проте всі ці недоліки не мають жодного значення, якщо ви знаєте, чого хочете від цієї стрічки. На відміну від першої частини, яка однією ногою лізла в драму з темами геноциду та диктатури, сиквел — це на 100% комедія. Через це навіть на явні запозичення з бондіани або з попереднього фільму (а їх багато, аж до вилітання Рейнольдса через лобове скло) можна заплющити очі — вони майже не заважають жартам. Причому гумор фільму не можна назвати винятково вульгарним: окремі епізоди (як, наприклад, зустріч Раяна Рейнольдса зі своїм кумиром-тілоохоронцем) викликають сміх навіть без матюків або опускання нижче поясу. Постійні чвари Гаєк та Джексона теж можуть бути смішними, але до них треба звикнути: актори переважно просто кричать свої репліки одне на одного.

Словом, ваше задоволення від фільму майже цілковито визначатиметься тим, наскільки весело вам дивитися на харизматичних, але карикатурних персонажів у виконанні Гаєк, Джексона і Рейнольдса. Якщо «Тілоохоронець кілера» залишив у вас теплі спогади, друга частина дає можливість повернутися в компанію знайомих персонажів. Але кроком уперед «Тілоохоронця дружини кілера» назвати аж ніяк не можна.

Плюси

+ харизматичні актори
+ велика кількість жартів (різної якості)

Мінуси

- вторинний сюжет
- неоднозначна локалізація
- карикатурність героїв

Оцінка

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: