Diva is a female version of a hustler
У 2015 році в журналі New York Magazine вийшла стаття про групу танцівниць одного нічного клубу, яких звинувачували у обкраданні клієнтів. Дівчата підсипали в шампанське відвідувачів наркотики, дізнавались у чоловіків конфіденційну банківську інформацію і переписували з їх кредиток тисячі доларів за раз. У кращих традиціях Адама МакКея та Софії Копполи, режисерка Лорен Скафарія вирішила адаптувати пригоди стриптизерок-злодійок для великого екрану.
Якщо оцінювати «Шахрайок з Волл-Стріт» лише за трейлером, складається враження, ніби це щось на кшталт жіночої версії «Похмілля у Вегасі». Чи ще одна частина «Сексу і міста». Компанія сміливих і красивих дівчат у центрі сюжету, фонтани шампанського, неонові вивіски стрип-клубів, дорогі магазини і салони розкішних автівок. Напевне, немало глядачів відразу наліпили на стрічку ярлик чергової лайтової комедії та забули про те, що вона взагалі виходить у прокат. Дуже даремно – перед нами одна з найкращих кримінальних картин цього року.
«Але ж серед акторського складу Дженніфер Лопес, реперка Карді Бі та Бетті з “Рівердейлу”!» – заперечите ви. «І взагалі, це історія про гламурних стриптизерок, що тут може здивувати?». А що, як я вам скажу, що в американській пресі це кіно вже встигли порівняти з роботами Мартіна Скорсезе та Стівена Содерберга? Більше того – немало критиків пророкують Дженніфер Лопес «Оскар» за кращу жіночу роль? Заінтриговані?
Режисерка ставить набагато серйозніші запитання – як жінки взагалі виживають у світі, де їх сприймають як ласий шматок м’яса?
ОРИГІНАЛЬНА НАЗВА
HUSTLERS
ХРОНОМЕТРАЖ
110 ХВ
ПРЕМ'ЄРА
12 ЖОВТНЯ 2019
ЖАНР
КРИМІНАЛЬНА ДРАМЕДІ
СЦЕНАРИЙ
ЛОРЕН СКАФАРІЯ
В РОЛЯХ
Констанс Ву
Дженніфер Лопес
Cardi B
Кеке Палмер
Джулія Стайлз
Лілі Рейнгарт
ПРОКАТНИК
КІНОМАНІЯ
Утім, найважливіше досягнення Скафарії – те, що вона грає за правилами «чоловічого» жанру, не перетворюючи власних персонажів на пародії класичних героїв кримінальних комедій.
Ми знайомимось з протагоністками у 2007 році. З усіх колонок грає Брітні, а найомріяніші предмети гардеробу – спортивні костюми Juicy Couture, різнокольорові сумки Louis Vuitton, леопардові ботильйони Christian Louboutin та шиншилова шуба. Дестіні (Констанс Ву) – нова танцівниця у престижному клубі. Її бабуся погрузла у боргах, а батьки залишили дівчину, коли вона була геть малою. Тепер усе, що рятує героїню від бідності – її краса та вміння танцювати. Утім, дівчина дуже швидко розуміє, що розбагатіти тут не так просто – клієнти неохоче віддають навіть однодоларові купюри, а зароблені гроші треба ділити з охоронцем, менеджером, діджеєм та барменом. Дестіні захоплюється Рамоною (Дженніфер Лопес) – харизматичною, амбітною та досвідченою танцівницею, яка успішно заробляє на комфортне життя для себе та маленької доньки.
Рамона бере героїню Ву під своє крило, вчить її спілкуватись з клієнтами та вигідно себе презентувати – і здається, що тандем жінок неможливо зупинити. Принаймні, до економічної кризи 2008 року. Впливові банкіри втрачають свої статки, а стрип-клуби – своїх найвідданіших клієнтів. Вагітна Дестіні йде з бізнесу та намагається будувати менш екстравагантне життя, але там на неї чекають лише сірі будні та довгі робочі дні продавчині. Коли протагоністки зустрічаються за пару років, у них виникає морально сумнівний план – знайомитись з багатими чоловіками у барах, підкидати їм у напої наркотики та обкрадати.
Стриптизерки-злодійки – ідеальна тема для легковажного, гіперсексуалізованого фільму категорії «Б», але Скафарію не цікавить експлуатація сенсаційної теми. Вона ставить набагато серйозніші запитання – як жінки взагалі виживають у світі, де їх сприймають як ласий шматок м’яса? Чи можуть вони якось контролювати чоловіків, які панують у цьому суспільстві? За кого нам вболівати – за благородних злодійок чи за їх жертв, які й так пропивають у стрип-клубах тисячі доларів? І головне – ми вже бачили дружбу між гангстерами, але чи є місце для щирих стосунків між дівчатами, які руйнують чужі життя?
Перше, що видає незвичний підхід режисерки – те, як вона показує нам життя героїнь. Попри провокативну білизну чи гротескно сексуалізований одяг, вони ніколи не перетворюються на пасивних об’єктів, чия задача – розважати глядача-чоловіка. Багато в чому це вдається завдяки героїні Дженніфер Лопес. Вона безсумнівно сексуальна (ми знайомимось з жінкою, коли вона зачаровує клієнтів чуттєвим танцем), але краса – лише частина її образу, а не найголовніша риса. Рамона впевнена у собі, розумна та винахідлива, вона підтримує інших дівчат, піклується про свою доньку та мріє колись створити власну лінію купальників з деніму. Так, саме купальників з деніму – цей фільм впевнено нагадує про усі дивні сторони культури 2000-х.
Утім, найважливіше досягнення Скафарії – те, що вона грає за правилами «чоловічого» жанру, не перетворюючи власних персонажів на пародії класичних героїв кримінальних комедій. Коли про стрічку почали говорити, як про «“Хороших хлопців”, але зі стриптизерками», я відразу почала перейматися, що нас чекає щось на кшталт нових «Мисливців за привидами» – копія старої історії, але з видозміненими протагоністами. На щастя, Рамона, Дестіні та інші дівчата не поводяться як гангстери на блискучих підборах – за жорстким фасадом та швидкими діалогами ховається автентичний жіночий досвід. Це і дозволяє фільму постійно дивувати глядача – щоразу, коли ми думаємо, що зараз буде шаблонна розв’язка, героїні ламають усі очікування.
Чи справді «Шахрайки» на рівні з умовними «Злими вулицями»? Особисто я так не думаю – часом стрічка набридає своїми одноманітними монтажними нарізками під радісні поп-пісні, та й деякі діалоги про сестринство та справжню дружбу приїдаються. Але це не заважає фільмові бути одночасно і вдалою кримінальною комедією, і драмою про жіночі стосунки та екскурсією екстравагантними 2000-ми.
