Американський психопат
Зараз у це складно повірити, але термін «серійний вбивця» з’явився не так давно – десь у середині 1970-х. До цього, звісно, існували маніяки (наприклад, той самий Джек-різник, який тероризував Лондон у 1888 році), але саме явище залишалося невивченим та неназваним аж до кінця минулого століття. Зате за останні десятиліття ідея жорстокого злочинця з неочевидною мотивацією без перебільшення захопила західну поп-культуру. Спочатку були романи про Ганнібала Лектера, пізніше – їх екранізації, десятки, сотні схожих трилерів, криваві слешери 1980-х, документальні стрічки, true-crime-подкасти та серіали. Ось Netflix екранізують мемуари найвідомішого дослідника маніяків! Ось Квентін Тарантіно знімає фільм про Чарльза Менсона!
Чому нас так захоплюють усі ці жахливі історії? Дослідники вважають, що питання не лише у нездоровому інтересі до гротескного насилля – глядачів більше лякає те, як серійні вбивці роками співіснують з іншими людьми, мімікрують під «нормальних» членів суспільства та уникають підозри. Тому навіть дивно, що лише зараз вийшла стрічка про Теда Банді – американського злочинця, який найкраще уособлював цю страшну дуальність. Якщо Менсон подарував світовій поп-культурі образ неврівноваженого та небезпечного гуру-контркультурника, то Банді був його повною протилежністю. «Хорошим хлопцем» з чудовою освітою, якого обожнювали жінки та поважали колеги. Аж поки не дізнались про те, чим саме від займався у позаробочий час. Історія Теда Банді показала, що монстром з новин міг виявитись хто завгодно – давній друг з коледжу, приязний сусід чи навіть люблячий партнер, з яким ви нещодавно вирішили одружитися.
ОРИГІНАЛЬНА НАЗВА
EXTREMELY WICKED, SHOCKINGLY EVIL AND VILE
ХРОНОМЕТРАЖ
140 МИН
ПРЕМ'ЄРА
12 ВЕРЕСНЯ 2019
ЖАНР
ТРИЛЛЕР
РЕЖИСЕР
ДЖОН БЕРЛІНГЕР
СЦЕНАРІЙ
МАЙКЛ ВЕРВІ
В РОЛЯХ
ЗАК ЕФРОН
ЛІЛІ КОЛІНЗ
ДЖОН МАЛКОВИЧ
КАЯ СКОДЕЛАРІО
Якщо дивитись «Звабливий, поганий, злий» без підготовки, то ми бачимо лише одну сторону медалі – ледь не комедію про веселого студента, який піджартовує над звинуваченнями поліції та з легкістю тікає з в’язниці.
Сценарист Майкл Верві показує найзагадковішого серійного вбивцю Америки очима його нареченої, Ліз Кендалл (Лілі Коллінз). У 1969 році самотня молода мати зустрічає у барі симпатичного та ввічливого незнайомця, який здається аж надто ідеальним – відразу починає турбуватись про її маленьку доньку, готує після першого побачення сніданок та мріє про спокійне родинне життя. Крім цього, Тед (Зак Ефрон) настільки красивий, що на нього постійно посеред вулиці задивляються жінки. Ліз в один питає свого коханого, чи він часом не втече від неї – і тут хочеться кричати в екран «Це ти тікай від нього!». Але героїня Лілі Коллінз навіть не здогадується, що з її нареченим щось не так – аж поки його не заарештовують у штаті Юта та не звинувачують у спробі викрадення та згвалтуванні. Навіть тоді Тед настільки переконливо наполягає на тому, що правоохоронці просто хочуть зробити з нього винного, що Ліз йому вірить. Ба, навіть незнайомий з американською історією глядач може до останнього підозрювати, що герой Ефрона просто опинився у поганому місці у невдалий час.
Фокус на досвіді Ліз – водночас козир сценарію та джерело його головних проблем. Ліз Кендалл справді існувала, і фактично усі події фільму взяті з її автобіографії. З одного боку, це додає стрічці вражаючої правдивості – деякі сцени з документальною точністю відтворюють історичну хроніку. З іншого – Ліз Кендалл була однією з небагатьох жінок, які не зазнавали від Банді жорстокості, тому її погляд на чоловіка здається лише фрагментом більшої оповіді. Що саме спонукало Теда вбити кілька десятків дівчат? Режисер картини Джо Берлінгер прийняв рішення безпосередньо не показувати злочини – можливо, через те що минулого року він зняв ще одну стрічку про Банді, документальний міні-серіал для Netflix. Якщо зіставити ці дві роботи, то виходить справді вражаючий портрет вбивці – і сувора хроніка його жахливих розправ, і красива історія про харизматичного молодого юриста. Але якщо дивитись «Звабливий, поганий, злий» без підготовки, то ми бачимо лише одну сторону медалі – ледь не комедію про веселого студента, який піджартовує над звинуваченнями поліції та з легкістю тікає з в’язниці.
Знову ж, сценарні рішення обмежують Зака Ефрона – йому залишається грати самовпевненого, кмітливого маніпулятора, який з легкістю обдурює людей навколо. Виходить чудово – колишня зірка «Шкільного мюзиклу» з точністю відтворює специфічні маннеризми Банді, його обережну мову, заразливий сміх та дещо екстравагантну жестикуляцію. Режисер навіть не утримується і під час титрів зіставляє реальний запис судового засідання зі сценою з фільмів, і так – схожість вражає. Але шкода, що Ефрон зміг лише ненав’язливо натякнути на холодну відстороненість, безпринципність та кровожерливість свого персонажа.
«Звабливий, поганий, злий» – дивний коктейль з яскравої, вдало стилізованої ретро-комедії, повчальної критики мас-медіа, напруженого трилеру та драми про жінку, яка осмислює власний травматичний досвід. Чи це поганий фільм? Фактично, ні – в мене немає особливих претензій ні до сценарію (окрім тих, які виникають через специфічний фокус), ні до акторської гри, ні до режисури. Але чи можна було розповісти історію однієї з найстрашніших кримінальних справ 20-го століття під більш вдалим кутом? Безперечно. Особливо, якщо враховувати що ця картина знімалась не лише для прокату в Америці, де ім’я Теда Банді вже стало синонімом до нелюдської жорстокості, а й для показу в країнах, де глядачі можуть цілком сумніватись у провині героя.
