Диявол носить чорно-біле

Парадоксально тільки те, що, хоч Міранда і не скоювала тяжких злочинів, але все одно здавалася зловіснішою антагоністкою, ніж Баронеса, яка не боїться забруднити руки. Передусім тому, що фільм не зовсім упевнено знаходить баланс між легким сімейним кіно та серйознішими темами. Через це достеменно не зрозуміло, як ставитися до окремих випадків жорстокості у фільмі: як до карикатури, яку не слід сприймати серйозно, чи як до реалістичного насилля, що має наслідки. Уявіть, ніби у мультфільмі про Тома та Джеррі мишу після того, як вона скинула праску на кота, засудили до позбавлення волі через перевищення меж необхідної оборони. Цю межу майстерно обігрує A Series of Unfortunate Events (серіал від Netflix за творами Лемоні Снікета), поступово підвищуючи градус насилля настільки, що його стає просто неможливо не сприймати серйозно. А от «Круелла» так і не може остаточно визначитися, чи вона розважає малюків, чи лякає. Тому в одній сцені персонаж може смішно впасти в торт, а в іншій — згоріти заживо у власній квартирі.

Так само по-різному грають і актори другого плану. Джеймі Деметріу (якого ви могли бачити у «Погані» в ролі зубастого хлопця) та Ендрю Люн грають так, ніби знімаються в «Байдиківці» (Lazy Town). У той же час Марк Стронг грає абсолютно серйозно, приблизно так, як можна очікувати від Марка Стронга. Виконавцям же головних ролей доводиться ходити по обидва боки межі, чергуючи фізичну комедію із серйознішими драматичними монологами. І те, що їм це переважно вдається — маленьке диво, яке не дозволяє фільму остаточно розсипатися на непоєднувані неоднорідні сцени.

Центральним елементом акторського ансамблю є, звісно, Емма Стоун, яка грає, по суті, дві ролі — Естелли та Круелли. І вона настільки довго грає першу, руденьку й трохи невпевнену асистентку, що встигаєш забути, що насправді вона — безкомпромісна та впевнена у своїй геніальності Круелла. Акомпанують їй Джаспер і Горацій у виконанні Джоела Фрая та Пола Волтера Гаузера. Ці двоє є своєрідним «серцем» фільму. Замість того, щоб бути просто посіпаками, вони стають родиною та моральним компасом головної героїні, не дозволяючи їй перетворитись на жорстоку лиходійку. Саме тому Круеллу, яку ми бачимо в цьому фільмі, дуже важко ототожнювати з героїнею класичного мультфільму. Емма Стоун надто чарівна, щоб потрошити цуценят, і стрічка, хоч і заграє з цією ідеєю, але так і не дозволяє їй стати «справжньою» Круеллою.