Share, , Google Plus, Pinterest,

Posted in:

Викрадення по-українськи

Анімація робить маленький крок вперед

Зазвичай рецензії на українське кіно перетворюються на спробу знайти ложку меду у бочці дьогтю. Надто багато мінусів, надто сильне бажання критикувати і часом навіть відверто насміхатися над «творчістю» вітчизняних режисерів і сценаристів. Неймовірно, але з «Викраденою принцесою» все інакше. Фільм хочеться критикувати, але лише тому, що чи не вперше за 27 років з’явилося дивне сяйво у кінці темного-темного тунелю.

Сценарій анімаційного фільму представляє собою суміш поеми Олександра Пушкіна «Руслан і Людмила» та класичного діснеївського сюжету про кохання принцеси і простолюдина. Дочку київського князя Володимира викрадає Чорномор, а Руслан, наввипередки з рештою лицарів, відправляється її шукати. Допомагає йому у цьому друг Нестор і кілька милих тваринок.

Незважаючи на усі переживання і побоювання, анімація картини не викликає жодних вагомих нарікань. Звичайно, студія Animagrad поки не в стані конкурувати з гігантами індустрії, але ситуація з «Микитою Кожум’якою»(2016), коли на екран було важко дивитися, не повторюється. Єдине, що дивує — це «перегравання» персонажів у кадрі. Під час розмов герої часто поводяться доволі карикатурно і гротескно, нагадуючи акторів любительського театру. У ігровій стрічці це можна було б списати на слабку акторську гру, але в анімації це скоріше надлишкове бажання художників «оживити» події у кадрі й додати їм гумору.

З чим у картини дійсно великі проблеми — то це зі сценарієм. Можливо причина криється у тому, що на початку фільм планувався як україно-російська екранізація «Руслана і Людмили».

Після подій 2014 року студія Animagrad забрала проект собі і частково його переробила, хоча через великий шматок готового матеріалу повністю змінити центральну історію не вдалось. Проте навіть попри ймовірні спроби прибрати мотиви російських народних казок, кризу української сценарної школи аж ніяк не приховаєш. Недолугі діалоги, зайві сцени і відверто «позичені» діснеївські ходи — результат слабкої роботи з сюжетом. Щоправда з гумором автори все ж впорались. Крім вдалих гегів у очі кидається хороший баланс між дорослими і дитячими жартами. Тому жодна з аудиторій не буде нудитись під час перегляду.

Викрадена принцеса / Оригінальна назва

91 хв / ХРОНОМЕТРАЖ
7 березня 2018 2018 / ПРЕМ’ЄРА

анімація, Комедія / ЖАНР

РЕЖИСЕР:
Олег Маламуж

СЦЕНАРІЙ:
Ярослав Войцешек

В РОЛЯХ:
Олексій Завгородній
Надя Дорофеєва
Євген Малуха
Сергій Притула
Юрій Горбунов
Олег «Фагот» Михайлюта
Микола Боклан
Пупсі Кіра
Дмитро Монатік

ПРОКАТНИК:
UFD

Усі мінуси картини — це лише нестача практики, помилки першопроходців та команда без достатнього досвіду. Все це виправляється і вдосконалюється за рахунок створення нових анімаційних фільмів

Багато дисбалансу в історію вносять проблеми з озвучкою. При цьому «Викрадена принцеса» дає можливість глядачам самостійно зрозуміти різницю між професійним голосом за кадром і новачком. Але не варто сприймати це як нищівну критику — українському дубляжу не завадить розширення, а залучення зірок до озвучки — звична світова практика. В даному випадку зіркові голоси персонажів належать Позитиву і Наді Дорофєєвій, Олегу Михайлюті, Юрію Горбунову, Василю Вірастюку та багатьом іншим. Щоправда окремо варто виділити Сергія Притулу. Шоумен настільки захопився, що повністю перекрив харизмою свого персонажа Нестора. Ведучого варто було б залучати ще на етапі розробки героя і сценарію, аби створити набагато цікавіший образ. Для прикладу, незважаючи на комедійний талант і харизму, Едді Мерфі лише доповнив образ Віслюка зі «Шреку».

Саме нейтральність і шаблонність картини заважають «Викраденій принцесі» претендувати на щось більше, ніж на звання «першої вдалої спроби української 3D-анімації».

Намагання наслідувати світові тенденції — це лише плюс, але за основу автори фільму взяли ходи, популярні ще у 70-80-х. Відсутність яскравих другорядних персонажів, небажання виходити за рамки типового романтичного сюжету і боязнь привнести у фільм (не озвучку) локальний колорит не дозволяють назвати стрічку сучасною.

Втім, на велику радість, у цій рецензії «але» стоїть після негативної критики. Усі мінуси картини — це лише нестача практики, помилки першопроходців та команда без достатнього досвіду. Все це виправляється і вдосконалюється за рахунок створення нових анімаційних фільмів.

Перший вікенд приніс «Викраденій принцесі» 21 мільйон гривень, картина продана для прокату у більше ніж 30 країн, а у наступному році нас чекає «Мавка». Як не дивно, але сьогодні йти на українську анімацію в кіно вже не так лячно. Хіба що вас дійсно злякає Чорномор.

Ratings in depth

  • #ВпередІВгору
5.5 10