Епізод 1: «Mort Dinner Rick Andre»
Нарешті почався п’ятий сезон «Ріка та Морті», і щоб краще розуміти Дена Гармона, відомого своїм невмінням дотримуватися дедлайнів, ми теж починаємо розкладати серії на дрібнички з деякою затримкою. На щастя, сезон починається з доволі прямолінійної серії, тому у нас є час на розкачку перед, сподіваємося, більш закрученими сценаріями.
Назва серії відсилає до фільму «Моя вечеря з Андре» — культової стрічки 1981 року, дія якої повністю відбувається в ресторані. У ній герої Воллеса Шона та Андре Ґреґорі майже дві години ведуть діалог про природу театру та сенс життя. Причина, чому згадується саме цей фільм, доволі зрозуміла: один із сюжетів серії присвяченій вечері Ріка та його дуже несподіваного заклятого ворога — містера Німбуса, короля Атлантиди.
Сам містер Німбус — це поєднання двох популярних персонажів коміксів, Аквамена з всесвіту DC та Неймора зі всесвіту Marvel. Аквамен широко відомий і має навіть сольний фільм від Джеймса Вана, а от Неймор поки не настільки розкручений. Що цікаво, поведінка містера Німбуса більше схожа на Неймора, ніж на Аквамена. Так само, як і герой (а частіше антигерой) всесвіту Marvel, він зображений пихатим і зарозумілим. І навіть його хіть більше відповідає Неймору, який десятиліттями мріє закохати в себе Сью Сторм (Жінка-невидимка з Фантастичної четвірки). Візуально містер Німбус дещо схожий на Короля моря (Deep Sea King) з аніме «Ванпанчмен», але не можна впевнено стверджувати, що художники надихалися саме цим образом.
Серія починається з того, що Рік і Морті заледве рятуються після чергової пригоди, а навколо них літають кристали, у яких можна побачити альтернативні версії героїв. Рік коментує, що в одному з них вони були Блейдами, згадуючи серію фільмів із Веслі Снайпсом, засновану на коміксах Marvel про мисливця на вампірів. У іншому кристалі в цьому ж кадрі можна роздивитися Ріка та Морті з пілотної серії Джастіна Ройланда, коли героїв ще звали Док і Марті.
Проте легко врятуватися з планети не виходить: корабель ледь-ледь пролітає крізь портал (кадр трохи схожий на сцену з оригінальних «Месників», де Тоні Старк в останній момент встигає повернутися на Землю крізь портал, який стрімко зменшується) і в аварійному стані падає на поверхню планети. Морті вирішує витратити останні миті свого життя, щоб нарешті зізнатися Джессіці у своїх почуттях, і та на диво відповідає йому взаємністю. Це настільки надихає Морті, що він дивом рятує корабель, приводнюючи його в океан. Там ми вперше й зустрічаємо містера Німбуса.
Наслідуючи традиції «вертикальних» серіалів, Mort Dinner Rick Andre показує декілька паралельних сюжетів, які наприкінці переплітаються. Перший сюжет — вечеря Ріка та Німбуса, другий — війна Морті проти мешканців іншого виміру, третій сюжет — спроба Джеррі та Бет влаштувати секс утрьох з Німбусом. Десь за кадром розгортається ще й четвертий сюжет, де Саммер воює на дні Маріанського жолобу за мушлю, у якій зберігається сила Німбуса.
Сюжет Морті починається з простого завдання: поставити вино в інший вимір на дозрівання. Портал, який веде в цей вимір, не традиційно зелений і круглий, а фіолетовий і прямокутний. Це пов’язано з тим, що вимір, куди Морті кладе вино, є для героїв не паралельним, а «кишеньковим», тобто вкладеним всередину їхньої реальності. Час усередині цього виміру йде інакше: набагато швидше, ніж у зовнішньому світі. Морті порівнює його з Нарнією.
Нарнія — казкова країна з творів британського письменника Клайва Стейплза Льюїса. Більшість романів про неї розповідають про дітей з нашого світу, які потрапляють туди, живуть там багато років, а потім повертаються в рідний світ майже в той самий час, що й зникли з нього.
Рік коментує це зауваження фразою «я не бобер, який вірить в Ісуса Христа». Річ у тім, що Нарнія населена тваринами, які вміють розмовляти. Одним з героїв найвідомішого роману про Нарнію «Лев, чаклунка та шафа» є бобер, який оберігає дітей після того, як вони потрапляють у чарівний світ. Він розповідає їм про те, що вірить у пришестя месії — лева Аслана.
«Лев, чаклунка і шафа» є багато в чому перекладенням Євангелія: лев Аслан жертвує собою, щоб спокутувати чужий гріх, але воскресає після смерті. Алюзія доволі прозора: він навіть каже дітям, що в їхньому світі він теж існує, але має інше ім’я. Цікавий факт: подейкують, що саме таке відверте запозичення біблійного міфу Льюїсом стало однією з причин, чому його тривала й міцна дружба з Толкіном зійшла нанівець. Автор «Володаря перснів» був дуже ревним католиком і негативно поставився до того, що його друг використав священний текст християн як сюжетну основу для свого дитячого роману.
Проте «Рік і Морті», звісно, зацікавлений не в християнстві, а в тому, до яких наслідків може призвести інший плин часу. Так, коровоподібний мешканець райського кишенькового виміру допомагає Морті винести пляшки в гараж, а коли повертається, виявляється, що в його світі минуло вже багато років. Його вагітна дружина встигла народити, померти та перетворитися на скелет, а його син здичавів і чекав на повернення батька, щоб помститися. Кадр, коли мандрівник у часі розвертає крісло зі своєю мертвою дружиною, відсилає до гічкоківської класики — «Психо», де так само розвертають крісло з покійною матір’ю Нормана Бейтса.
Невдалий візит у інший вимір породжує цілу череду конфліктів між Морті та нащадками загиблого. Нам швидко показують еволюцію цивілізації, заснованої на ненависті до хлопця. У своєму розвитку вона проходить від фентезі до наукової фантастики, з відповідними референсами. Наприклад, вартові на стінах фортеці, які чекають на прибуття Морті, нагадують Нічну варту з «Гри престолів», а поламаний меч, яким зваблюють наступника королівської династії, нагадує Нарсіл з «Володаря перснів» — меч, яким Ісілдур відрубав палець Саурона з перснем, та який потім перекували для Арагорна.
Переломним моментом розвитку цивілізації стає механічна рукавиця, яку залишає там Морті. Подібну ситуацію можна побачити у всесвіті «Термінатора», де механічна рука Т-800 з першого фільму пришвидшила розвиток технологій та сприяла створенню «Скайнету». Внаслідок цього кишеньковий вимір стрімко перетворюється на світ далекого майбутнього, де черговий представник королівської династії готується помститися за далекого пращура.
Готується він у кімнаті з голограмами, схожої на Кімнату небезпеки, яку можна побачити в мультсеріалі та коміксах «Люди Ікс», де учні Професора Х проводили тренування. Сценарист серії Джефф Лавнесс (який також напише наступний фільму про Людину-мураху для Marvel Studios) зізнався, що саме мультсеріал про мутантів 90-х став одним з його джерел натхнення. Підготовка ж матір’ю свого сина до важливої місії дещо нагадує «Дюну», де леді Джессіка з дитинства готувала Пола до месіанської долі Квісац Хадераха.
Тим часом інший сюжет розвивається, у дусі класичних ситкомів, між кухнею та вітальнею. Помічає це й Рік, який згадує один з найпопулярніших ситкомів 90-х років — «Фрейзер» (інше джерело натхнення для Лавнесса). Він розповідає про психіатра, який повертається в рідний Сієттл, де змушений жити разом зі старим батьком. Цікаво, що заголовну роль Фрейзера Крейна грає Келсі Ґреммер, який не тільки втілив Звіра (доктора МакКоя) у вже згаданій франшизі «Люди Ікс», а ще й є батьком акторки Спенсер Ґреммер, яка озвучує Саммер. «Фрейзер» згадується в контексті перешіптування на кухні — класичного тропу, корені якого тягнуться ще до початків жанру (його в тому числі обігрувала і перша серія «ВандаВіжн»).
Поки дорослі перешіптуються на кухні, Джессіка вмикає телевізор на канал «Nintendo 69» на міжвимірному кабелі. Це канал для дорослих, де однією з учасниць порносцени є ігрова приставка. Як стверджують знавці, попри те, що канал обігрує назву консолі Nintendo 64 (однієї з найпопулярніших приставок в історії), у відео нам показали пізнішу модель.
Сюжетні лінії перетинаються, коли обраний з «Нарнії» робить спробу вийти в зовнішній світ. Щоб захиститися від прибульця, Джессіка б’є його штопором, через що той летить крізь час до дерева, на якому сидить сова. Сова в центрі всесвіту — не нова ідея для мультсеріалів. Один з персонажів «Часу пригод» — Космічна Сова, яка з’являється у віщих снах героїв. Дерево ж, на якому вона сидить, може бути як більш загальним світовим деревом (один з найпопулярніших міфічних мотивів, який зустрічається майже у всіх народів світу), так і посиланням на фантастично-філософський фільм Даррена Аронофскі «Джерело» (у неправильному перекладі «Фонтан»), де Дерево Життя поєднує всі сюжетні лінії стрічки.
Додатковим свідченням на користь свідомого посилання до Аронофскі є репліка Морті «Мені не потрібна твоя бідна Санденсівська науково-фантастична маячня». І хоча «Джерело» дебютувало не в Санденсі, а у Венеції, напевне мається на увазі саме така низькобюджетна артхаусна фестивальна фантастика на кшталт фільмів Шейна Каррута (його Primer та Upstream Color дебютували якраз на Санденсі) чи «Опинись у моїй шкірі» Джонатана Ґлейзера.
У кульмінації серії Рік іде рятувати онука та його дівчину з іншого виміру. Там він зустрічає світ майбутнього із кіберптахами, і коментує, що це вже банальність. Певно, мається на увазі, що Людина-птах, перетворившись у попередньому сезоні на Людину-фенікса, теж додав собі кіберімплантів.