Епізод 1: «Спадкоємці Дракона»
Ласкаво просимо назад до Вестеросу! Пілотний епізод серіалу «Дім Дракона» – першого спінофу «Гри престолів» від HBO та екранізації книги «Вогонь і кров» Джорджа Мартіна – розставив усі фігури на шаховій дошці та підготував сцену до чергового епічного зіткнення за Залізний трон. Кров, секс, філософсько-сарастичні розмови про політику, сумнівні перуки та велетенські дракони – схоже, тут є все, що можна було чекати від ще однієї глави історії Вестероса.
Розповідаємо, що ж важливого відбулося в прем’єрній серії, порівнюємо «Дім Дракона» з його знаменитим попередником, і висуваємо власні теорії щодо подальшого розвитку подій. Гайда до Королівської Гавані!
Подкаст-обговорення першої серії
Кінець Золотої епохи
Почнемо з невеликої передісторії: дії першого сезону розпочинаються приблизно за 200 років до події «Гри престолів» та відразу після завершення так званої Золотої доби – епохи правління Джегаріса І Таргарієна (онука легендарного Егона Завойовника), який був королем Вестероса понад 60 років та остаточно закріпив славу свого роду. Оскільки обидва сини Джегаріса загинули, король доручив раді обрати свого спадкоємця з двох претендентів: принцеси Рейніс Таргарієн (онуки короля) та її молодшого брата, Візеріса. Рада вирішує, що жінка не може правити Вестеросом (зрештою, мова йде про фентезійне, але Середньовіччя), тож наступником Джегаріса стає Візеріс Таргарієн (Педді Консідайн). Утім, на цьому запекла боротьба за трон лише починається – ну а як інакше може бути в серіалі про Вестерос?
Схоже, «Дім дракона» буде трохи більш компактною історією за «Гру престолів», адже у центрі подій будуть переважно лише Таргарієни та боротьба всередині їх родини (недаремно ж закадровий голос нас попереджає про те, що «зруйнувати цю могутню родину зможе лише вона сама»). Утім, події розгортатимуться протягом багатьох десятиліть – в одному лише першому сезоні на нас чекає масштабний стрибок у часі, і ролі головних героїв виконують по двоє акторів.
Різні поля бою
Попри те, що Золота доба правління Таргарієнів закінчилася ще до того, як Візеріс сів на престол, Візеріс (Педді Консідайна) здається цілком успішним та популярним правителем – особливо, якщо порівнювати його з тими представниками родини, про яких ми чули вже в «Грі престолів». Він не надто любить безглузде насильство, довіряє власним порадникам, і навіть адекватно сприймає слова власної дружини Еми, коли та скаржиться на складнощі тогочасного материнства за попереджає його, що не погодиться більше вагітніти. Це водночас і дуже мило, і трохи нереалістично – звісно, мова про фентезійний світ, а не про справжнє середньовіччя, але складно уявити, щоб хтось із інших правителей Вестеросу поставився б із розумінням до такої заяви своєї королеви.
Якщо вірити шоураннером серіалу, то вони зробили багато висновків із претензій критиків та глядачів щодо зображення жінок та гендерного насильства у «Грі престолів». Можливо, увага до складної жіночої долі королеви, яка за десять років втратила п’ятьох дітей, а потім ще й померла в результаті незапланованого (та не знеболеного!) кесарського розтину – якраз реакція сценаристів на критику.
Розбрат та інтриги
І все ж, смерть дружини та довгоочікуваного сина не лише завдає Візерісу неабиякого психологічного удару, але й ставить його перед складинм вибором, який, схоже, переслідує родину Таргарієнів у цьому серіалі. Король мусить якнайшвидше назвати спадкоємця, але варіанти в нього не найкращі – або посадити на трон свою кмітливу доньку Рейниру (молодшу версію героїні грає Міллі Елкок), яку навряд одобрить не надто прогресивний народ Вестероса, або оголосити своїм спадкоємцем власного брата Деймона (Метт Сміт).
Деймон міг би здатися більш безпечним варіантом, але герой Метта Сміта, схоже, уособлює саме ті риси, завдяки яким родина Таргарієнів заробила собі злу славу: він водночас амбітний та непередбачуваний, сповнений любові до насильства (він нам дарує поки найбільш криваву сцену серіалу!), марнославний та настільки цинічний, що святкує смерть свого одноденного племінника у місцевому борделі. Здається, він буде саме тим персонажем, якого глядачі з задоволенням будуть ненавидіти.
Почувши про те, як Деймон поводився після смерті сина, Візеріс розгнівано жене брата геть із Королівської Гавані та проголошує своєю спадкоємицю Рейниру, яка все життя чекала, або батько на неї нарешті звернув хоч трохи уваги. Здавалося б, далі мусить розгорнутися запела боротьба між обуреним Деймоном та його племінницею, але на сцені (а точніше – за її лаштунками) є ще один гравець – давня подруга принцеси та донька Руки Короля, леді Елісент (її молодшу версію грає Емілі Кері). Поки Візеріс намагається осмислити смерть рідних, Рука Короля заохочує свою доньку «розрадити» вдівця, одягнувши сукню її покійної матері. Що ж, здається бідолашна Рейнира ось-ось може отримати нову мачуху. Таргарієни, звісно, славляться дещо дивними родинними стосунками, але майбутні святкові вечері можуть бути дещо некомфортними навіть по їхнім міркам. Особливо якщо мені не здалося, а Деймон якось надто вже грайливо надягав своїй племінниці кольє.
