Париж та лайки: чи варто дивитися серіал «Емілі в Парижі» від Netflix
У жовтні на Netflix стартував серіал «Емілі в Парижі» – новий проєкт вже легендарного творця ромкомів Даррена Стара («Секс і місто»). У центрі історії – американська спеціалістка з маркетингу (Лілі Коллінз), яка за щасливою випадковістю отримує роботу в паризькому офісі своєї компанії. Тут вона не лише шукає любов та насолоджується європейською романтикою, але й намагається перевиховувати консервативних та не надто зацікавлених у новітніх технологіях французів. Звісно, на фоні цього виникає немало конфліктів та непорозумінь – Емілі складно відволіктись від роботи та розслабитись, а її колеги щиро не розуміють, чому якась американка змушує їх по-новому вести справи.
Розповідаємо, чи сподобається «Емілі в Парижі» комусь окрім найбільш відданих фанатів Керрі Бредшоу, французької столиці та ескапізму, і чи варто його взагалі дивитися.
Не варто дивитись «Емілі в Парижі», якщо:
Ви цікавитесь маркетингом. Хоча Даррен Стар і створив один з найвідоміших серіалів про незалежних та успішних жінок, його, м’яко кажучи, ніколи не цікавив безпосередній кар’єрний шлях самих героїнь. Робоче життя Керрі, Саманти, Міранди та Шарлотти було скоріше ширмою, на фоні якої можна було піднімати теми, які справді хотіли побачити глядачі – роздуми про романтичні стосунки, сексизм та стереотипи. В «Емілі в Парижі» шоураннер не зраджує своїм звичкам – хоча значна частина сюжетів нібито зачіпає професійне життя головної героїні, маркетинг тут зображується надзвичайно спрощено.
Нам повідомляють, що Емілі ледь не миттєво стає успішним інфлюенсером (для цього їй достатньо завести у соціальних мережах сторінку, повну фотографій круасанів та паризьких краєвидів), а французькі колеги не цінують її навички та не розуміють, навіщо престижним брендам взагалі мати онлайн-присутність. Так, попри те, що компанія, в якій Емілі працює, має справу з надзвичайно успішними дизайнерами та парфумерами, ніхто в паризькому офісі не чув про охоплення чи віральність. Ну що ж, це виглядає десь так само реалістично, як і захмарні гонорари Керрі Бредшоу.
Ви сумуєте за складними темами «Секса і міста». Ми в редакції часто піджартовуємо над застарілими сюжетами і стереотипними романтичними проблемами «Секса і міста», але будемо відвертими – свого часу серіал і справді підіймав контраверсійні і важливі питання. Ейджизм, сексуальні вподобання, проблеми зі здоров’ям, гендерна нерівність, домагання та невблаганний плин часу – головні героїні не завжди викликали симпатію, але вони непогано відображали жіночий досвід, який до цього неможливо було уявити на телебаченні.
На жаль, «Емілі в Парижі» рішуче заплющує очі на реалістичні проблеми та зосереджується на пустому ескапізмі. Головна героїня переїздить у Францію, але не знає французькою ні слова? Нічого страшного, місцеві смішно кривитимуться, але відповідатимуть їй англійською! В офісі ніхто не цінує її здібності? Це лише поки що – зараз Емілі їм мило посміхнеться, і вони точно розтануть. Попри те, що часом героїню Лілі Коллінз хочеться задушити голими руками (я ще не бачила протагоністів, які б настільки самовпевнено ігнорували місцеві традиції та соціальні норми), сценарій чомусь намагається зробити з неї рольову модель для глядачів. Жоден з її необдуманих вчинків не має серйозних наслідків, а кожен герой, який з нею не погоджується, обов’язково про це шкодує, адже Емілі завжди знає, як краще.
Вас заінтригувала ідея міжкультурних конфліктів. В теорії, «Емілі в Парижі» міг би стати непоганим серіалом-дослідження стереотипів, які існують в англомовному та франкомовному середовищах – зрештою, у героїні регулярно виникають непорозуміння з новими знайомими і вона нібито намагається зрозуміти загадкове паризьке суспільство. Ось тільки сценаристам не цікаво докопуватись до джерел стереотипів, чи навіть якось над ними іронізувати. Нам вже у першій серії цілком серйозно повідомляють, що усі чоловіки-французи мають коханок, і що усі американці товсті і не стильні (так, включно з Емілі, яка протягом усього серіалу ходить у вінтажних сукнях Chanel).
Далі лише гірше – перед глядачем пролітає цілий парад спрощених уявлень про Європу: колеги протагоністки постійно п’ють на робочих обідах вино, обговорюють секс та дарують одне одному розкішну білизну. Усі чоловіки, з якими вона знайомиться, виявляються нестерпно красивими, а усі дівчата – неймовірно стильними. Круасани на сніданок, цигарковий дим, бурлеск-шоу та шикарні дами з маленькими собачками та довгими мундштуками – ми ніби потрапляємо у Париж з листівок чи парфумерних реклам, якусь максимально гіперболізовану та прикрашену версію міста, яка має дуже мало спільного з реальністю.
Варто дивитись «Емілі в Парижі», якщо:
Вам просто хочеться насолодитися красивим ескапізмом. І, можливо, заснути перед екраном. Як ви вже здогадались, «Емілі в Парижі» – легка та мрійлива історія, яку не варто навіть намагатися прискіпливо аналізувати. Так, французьких працівників маркетинг-компанії навряд вийшло б шокувати банальними смм-стратегіями. Так, нікому ще не вдавалось (принаймі, в 2020 році) підірвати інстаграм профілем, повним селфі на фоні паризьких вулиць та букетів. Але якщо не сприймати шоу серйозно (або навіть навпаки – уважно слухати кожен діалог та посміюватися над абсурдністю подій), то вийде цілком симпатична розвага на вечір. Пуста, солодка та безглузда – але ж часом хочеться чогось саме такого.
