Share, , Google Plus, Pinterest,

Posted in:

Ведмедик Паддінгтон: історія перуанського біженця

Як самотня іграшка зробила світ трохи добрішим

Він любить бутерброди з джемом, безкомпромісно торгується з продавцями на блошиних ринках та має напрочуд вишукані манери, особливо як для андського ведмедя. Він був зіркою власного телешоу, а Музей Лондона присвятив його життю окрему експозицію. Мова, звісно, про Паддінгтона, який у січні цього року вже вдруге з’явився на великому екрані. Розповідаємо, як персонаж став не лише улюбленцем британських дітей, а і культурним надбанням цілої країни та символом доброти та толерантності в усьому світі.

Перша поява

«Народився» Паддінгтон в 1956 році, коли оператор BBC на ім’я Майкл Бонд побачив на поличці крамниці маленького самотнього ведмедика. Це був різдвяний вечір, чоловікові стало шкода іграшку, яку ніхто не захотів купувати, і він придбав її для своєї дружини. Хоча Майкл ніколи не планував бути письменником, він почав вигадувати короткі історії про життя цього ведмедика, а згодом – записувати їх.

Ведмежа на ім’я Паддінгтон, 1958

У 1958 році вийшла збірка оповідань, у якій описувалось прибуття Паддінгтона до Лондона та його перші пригоди у чужому місті. Бонд надихався історіями дітей, які були змушені залишити рідні домівки під час війни та самотньо чекали своїх малознайомих родичів на залізничних станціях. Ведмедик теж став біженцем, хоч і з більш екзотичної країни – Перу. Цікаво, що він не просто іммігрант, а справжній нелегал: коли звіра питають, звідки він, Паддінгтон налякано вишукує поглядом полісменів, і лише потім розповідає свою історію. Виявляється, він втік з Перу та доплив до Великобританії на рятівному човні. Враховуючи цей контекст, повнометражна екранізація 2015 року виглядає не просто актуальною, а набуває всі риси ненав’язливої пропаганди проти Брекзиту та Партії незалежності Сполученого Королівства. Пригоди Паддінгтона – історія про те, що будь-хто може знайти своє місце у цьому світі. Навіть перуанський ведмідь у Ноттінг Гіллі.

Зараз усі впізнають Паддінгтона за характерним вбранням – синім пальто та червоним капелюхом. Насправді ж він приїхав до Британії без одягу, лише з банкою джему та валізою, на якій була записка: «Будь ласка, потурбуйтесь про цього ведмедика. Дякую.» Можливо, Паддінгтон би довго сидів сам посеред залізничної станції, але його знайшла родина Браунів. Прочитавши записку, вони забрали ведмедика додому. До речі, справжнє ім’я перуанської тваринки – Пастусо, але Брауни назвали його на честь станції, де вперше познайомились.

Паддінгтон зі своїм «книжковим батьком» Майклом Бондом.

В основі персонажа Паддінгтона лежить візуальний образ андського ведмедя.

Феномен Паддінгтона

Перша збірка оповідань відразу стала хітом, а Паддінгтон – справжнім улюбленцем британців. Та не лише британців – сто п’ятдесят книжок Майкла Бонда про пригоди ведмедя переклали більше ніж сорока мовами. У 1975 році почав виходити анімаційний серіал за мотивами оповідань, а в 1989 права на використання персонажа отримала американська студія Hanna-Barbera, яка теж запустила серіал про ведмедика. До речі, в ньому сусіда родини Браунів озвучує Тім Каррі («Один вдома 2», «Шоу жахів Роккі Горора»). У 1972 році з’явився перший офіційний «іграшковий Паддінгтон» (окрім того, який Бонд подарував своїй дружині, звісно). Його власником був маленький Джеремі Кларксон – той самий, що згодом став ведучим передачі «Топ Ґір». Річ у тім, що батьки майбутнього журналіста були власниками невеликої іграшкової майстерні. Одного Різдва вони зробили для своїх дітей двох м’яких ведмедиків, схожих на Паддінгтона. Коли іграшки побачили сусіди та друзі родини, вони теж захотіли придбати щось схоже, і згодом невелика майстерня стала респектабельним бізнесом з виробництва «ліцензійних» Паддінгтонів. У 1978 році компанія виготовила та продала понад 87000 м’яких ведмедиків.

У чому ж секрет популярності маленького перуанця? Однією з причин, чому ведмедик викликає таку симпатію, є його доброзичливість: попри усі свої пригоди, Паддінгтон завжди залишається чемним та милим, ніколи не свариться зі своєю родиною та завжди зберігає оптимістичний настрій. Не дивлячись на те, що такі риси мали б перетворити ведмедя на доволі нудного персонажа, Майкл Бонд подарував своєму витвору унікальну здібність потрапляти у складні та комічні ситуації.

Анотована сторінка «Ведмежа на ім’я Паддінгтон»

Культурний посол та скандаліст

У 1994 році іграшковий Паддінгтон став першою річчю, що подолала шлях між Британією та Францією щойно побудованим Євротуннелем. Обрали його невипадково – ведмедик символізував дружбу між двома країнами та відкритість Великобританії для туристів. Все ж іноді ведмедик ставав фігурантом і менш приємних історій. Наприклад, у 2006 році у Нью-Гемпширі раптово вимерла уся форель в одному з озер. Причиною катастрофи став іграшковий Паддінгтон, який застряг у трубі та заважав циркуляції кисню.

Але найгучніша історія за участю ведмедя відбулась у 1986 році та навіть отримала назву «Скандал ведмедика Паддінгтона». Австралійський політик Мік Янг відмовився задекларувати багаж своєї дружини на в’їзді в країну і був змушений через це піти у відставку. Як виявилось трохи згодом, у валізі були парфуми, декілька ляльок, предмети гардеробу та великий іграшковий Паддінгтон.

Особистий досвід

Співчуття до біженців та толерантне ставлення до іноземців з’явилось у Майкла Бонда ще в юності, адже він деякий час прослужив у Британській армії, познайомившись там з представниками різних народів та культур. Втім ще більший вплив на нього мало життя на вулиці Портобелло, де традиційно розташовані антикварні магазини та помешкання емігрантів. На цій вулиці знаходиться дім одного з найбільш дружніх до Паддінгтона персонажів – містера Грубера. Образ цього героя навіяний літературним агентом Бонда, єврейським емігрантом, який втік з нацистської Німеччини, залишивши позаду усі свої статки та перспективну кар’єру. Містер Грубер символізує старше покоління біженців, які можуть навчити молодших людей виживати у чужому та дивному світі.

Бонд підтримував біженців не лише у своїх книгах – у 2009 році письменник очолив соціальну кампанію з привернення уваги до умов, в яких знаходяться неповнолітні шукачі прихисту у Великобританії. До справи приєдналось близько шістидесяти дитячих письменників та ілюстраторів, які написали відкритого листа британському уряду. Долучився і сам Паддінгтон, від імені якого Бонд нагадав службовцям, що біженці – не страшна загроза країні. Іноді, це лише люди, яким просто треба безпека, тепло та бутерброд з джемом.

Голлівуд дав нове життя знаментому персонажу.