Безглузда «Громадянська війна»
овсім скоро на екрани виходить третій фільм про Капітана Америку під назвою «Громадянська війна». Як відомо, історія, що буде оповідана у фільмі, використовує мотиви відомої однойменної сюжетної лінії 2006-2007 років, де супергерої обернулися один проти одного. Про серію та її (брак) значення і буде йти мова у цій статті.
Передумови
«Громадянська війна» займає дивне місце в історії Marvel Comics – це був безумовний комерційний успіх, що проклав дорогу до нових, масштабніших форм кросоверів (аж до нещодавнього «перезавантаження» всесвіту), Марку Міллару випала можливість написати багато бійок, але з іншого боку – показове намагання кардинально змінити баланс сил виявилося нетривким і закінчилося сором’язливими косметичними змінами та ординарним відкотом до попереднього статусу-кво. З обов’язковим подальшим “але ж ми старалися!”. Навіть незважаючи на те, що ГМ має дуже суперечливу репутацію, цього червня почнеться вихід продовження за авторством всюдисущого Браяна Майкла Бендіса.
Середина двотисячних – дуже цікавий період існування Marvel Comics. Видавництво вже пройшло тривалу смугу невдач (і майже збанкрутувало), спромоглося відновити свою репутацію кількома успішними кіноадаптаціями («Блейд», «Люди Ікс», «Людина-Павук», «Фантастична четвірка») та розширенням лінійки серіями 2099 (те саме, але в майбутньому!), Ultimate (дистильовані, спрощені для нових читачів інтерпретації персонажів, що пізніше стали основою Кіновиміру Marvel), MAX (більше насильства і дорослих тем). Але основний світ, так звана Земля 616, все глибше загрузав у формальностях, залежності від попередніх історій та неабиякою клішованістю оповідних порухів – це завжди було «хороші проти поганих»: хороші завжди перемагали – і ще плюс кілька сцен з побуту.
Така стабільність мала відчутний наслідок у вигляді зменшення продажів та згасання інтересу до видань та персонажів у цих версіях.
***
І тут варто згадати, що робило комікси Марвел такими привабливими для читачів. З самого початку, козирем Marvel Comics була близькість до читача. Супермен був іншопланетянином, Бетмен – мільярдером. А Людина-павук був майже простим школярем з відповідними світоглядними трансформаціями, Фантастична четвірка була аналогом сім’ї з характерними проблемами, Люди-Ікс оповідали про поневіряння різноманітних меншин, а Неймовірний Галк символізував боротьбу людини з собою.
Кожен читач міг знайти собі щось близьке у цих персонажах. Але з часом прийоми почали ялозитися, сюжети – повторюватися (в принципі, всі вони вкладаються у формулу “поганий щось задумав, хороші його зупиняють”), форма – затуляти зміст, а співвідносність персонажів до читача почала падати внаслідок надміру можливостей і браку людяності. Настала загроза Сакраментального Застою. Виходом стали так звані «серії-події». Зазвичай, вони формувалися за принципом «А що якщо А випадкове дієслово Б і це призведе до В» – «один персонаж проти іншого персонажа», «згуртування всіх і вся проти глобальної загрози» – більше, гучніше, важливіше!
***
Основна лімітована серія написана Марком Мілларом та проілюстрована Стівом МакНівеном. Вона займає лише 7 випусків. Кожен охоплює певний етап конфлікту. Разом із супровідними випусками серій за участі різних персонажів – число випусків, у яких описані події «Громадянської війни» доходить до сотні. У кожному супровідному випуску описуються додаткові епізоди, які насичують та заплутують головний сюжет. У додатках є все – збори ілюмінаті, коментарі з приводу обмежень прав громадян, щось з чимось, неспівані пісні, сімейні чвари, події сумнівної адекватності.
З комерційної точки зору – це прекрасний розрахунок, який виправдав себе – закручена історія, що зачіпає кожного і має довготривалі наслідки. Але ціною успіху стала дратівлива несфокусованість оповіді – одна ідея починається і губиться (або продовжується поза основною серією), раптом з’являється друга, але просто тому, що вона цікава, а тут вискочила третя, з супровідного коміксу, а тут фраза шикарна, але невідомо до чого, а ось розкішна бійка, але на рівному місці.
До сьогодні у фанатській спільноті триває дискусія з приводу адекватності мотивації Капітана Америки та Залізної Людини, а також відповідності їх характерів у ГВ до тогочасного канону. Але це лише підкреслює потугу, з якою були підняті питання відповідальності та вірності у серії.
Vertigo в социальных сетях:
Обов’язковий короткий переказ подій
«Громадянська війна» оповідає про протистояння Капітана Америки та Залізної Людини з приводу Акту Реєстрації Надлюдей. Ініціатива була запропонована внаслідок катастрофічно недолугої конфронтації гарячих на голову героїв та злодіїв. Через них загинуло багато невинних людей, зокрема дітей. Цей прикрий випадок знищив репутацію професії та спричинив широкомасштабне громадське обурення діяльністю костюмованих месників.
«Наглядачі» Алана Мура теж мали подібний сюжетний поворот глибоко у передісторії – там суспільна думка теж схилялася до заборони костюмованих месників, і там теж уряд підхопив ініціативу і оголосив всіх, хто не працює на них, злочинцями. Деякою мірою «Наглядачі» дають змогу побачити, куди могли піти Марвел, якби мали достатньо сміливості.
Похідний від Акту Реєстрації Мутантів з Клермонтових Людей Ікс, Акт Реєстрації Надлюдей полягає у тому, що уряд складатиме реєстр супергероїв, де будуть вказані їх персональні дані. В обмін на це месникам пропонується працевлаштування в межах структури організації Щ.И.Т. У випадку відмови від запропонованого варіанту супергероїв поставили перед вибором – або зміна роду занять, або ув’язнення. Тільки таким чином, на думку уряду, можна запобігти прикрих випадків на кшталт того, що підштовхнув до розгортання подій серії.
В силу різних обставин (муки совісті, загострене почуття справедливості, прищемлене самолюбство) Тоні Старк підтримав ініціативу. Ба більше – він організував декілька провокацій, аби довести доцільність Реєстрації. Його товаришу по боротьбі – Стіву Роджерсу, Капітану Америка, запропонували розбиратися із незгодними. У відповідь він рішуче виступив проти будь-якої форми держконтролю, адже це йшло поперек самої ідеї месництва і затвердження справедливості (для новачків варто зауважити, що Капітан Америка неодноразово заявляв, що він служить не державі, а Ідеї – Мрії про свободу, рівність, братерство).
Тоні Старк аргументує свою позицію тим, що костюмовані месники – це професія, яка потребує певної підготовки і підзвітності. На його думку, саме непрофесіоналізм окремих месників призвів до катастрофічних подій у Стемфорді.
Натомість, Стів Роджерс вважає, що месники і надлюди не мають звітувати ні перед ким, окрім себе, і мають робити все можливе для боротьби зі злом усіма можливими способами. Участь держави у діяльності супергероїв він вважає зайвою, адже уряд вже має сумнівну історію використання супергероїв для власних брудних справ.
Конфлікт швидко перейшов зі слів до дії, та через деякий час з’явилися дві ворогуючі фракції – реєстрові месники та месники-підпільники. Деякий час протистояння було більш вербальним і просувалося на яскравих жестах – наприклад Пітер Паркер каже світові, що він Людина-Павук. Але пізніше один з героїв загинув, мотивації сторін конфлікту вийшли за межі питання Реєстру та сунулися у вимір зіткнення неосяжних его лідерів сторін.
З цим протистояння переросло у відкриті бойові дії. Старк почав наймати суперпоганців, аби знешкодити незгодних. У Негативній Зоні (паралельний вимір без часу, довга історія) була збудована тюрма, де заарештованих тримали у нелюдських умовах. ЩИТ вирішив заманити туди всіх і закрити портал, але все вийшло навиворіт і стався дощ з супергероїв. Руйнівна колотнеча перейшла на вулиці Нью-Йорка. Загинуло ще більше людей.
Роджерс і Старк зійшлися в останньому бою, Стів майже переміг, і перед тим, як він добив Тоні, на нього накинулися звичайні люди і спробували відтягнути його, мотивуючи, що він вже наробив справ. Капітан Америка усвідомив масштаби неправильності ситуації і неадекватність власних дій і вирішив здатися. Його заарештували та відвели геть. Завіса.
Але переможця в конфлікту так і не з’явилося. Тоні Старк знищив свою репутацію (але таки став директором ЩИТА – фактично директором супергероїв), а Стів Роджерс був вбитий у межах провокації ГІДРи (довга історія). А потім Пітер Паркер уклав угоду з дияволом, нічого цього не сталося, купуйте «Месники проти Людей Ікс».
Больше комиксов:
Що такого особливого в ГВ?
Попередні спроби змінити правила гри – такі «події» як «Дім М» або «Доба Апокаліпсиса» ставалися, але, попри свою яскравість, мали лише тимчасовий характер. З часом, все поверталося на свої місця (ретроактивність понад усе!). Натомість, «Громадянська війна» була задумана як кардинальна і “невідворотна” зміна правил гри. З серії «назовсім-назовсім». І на деякий час вона стала такою – деякі персонажі відійшли від справ, деякі змінили свій статус, деякі отримали довгоочікувані цікаві історії.
На відміну від попередніх «великих подій» Марвел – ГВ мала один важливий елемент – політику. Виразно натхненна все ще болючими наслідками 11 вересня (та Патріотичним Актом, що обмежував деякі громадянські свободи), запеклими дискусіями про роль держави в житті громадянина, перспективами жертвувати громадянськими правами в обмін на безпеку.
Сама зав’язка – супергерої борються не зі злом, а один з одним (певною мірою просто вимірюючи розміри власних его) – дає дивовижний простір для маневрів. А споконвічний зловісний уряд, що зацікавлений у підпорядкуванні обдарованих індивідів – є надійним та безвідмовним фоном для доленосних подій.
Це винесло героїв Марвел у новий вимір. Він був схожий на дійсність, в ньому були знайомі проблеми. Теж не можна просто раз за разом боротися з поганими хлопцям до переможного кінця – потрібно постійно маневрувати та прораховувати свої дії, шукати джерело проблеми і намагатися його ліквідувати. Це був сміливий крок вперед.
ГВ дала можливість показати динаміку характерів (вони вагаються, вони зважують за та проти), увиразнила їх складними вчинками (зраджувати один одного заради ідеї), окреслила політичні платформи сторін (переважно права та ліберальна).
Окремим атракціоном є руйнація. Канонічних зображень персонажів, великих площин, ідеалів, сподівань. Марк Міллар вміє виразно описувати конфронтації, а Стів МакНівен вміє їх яскраво зображати. ГВ може похизуватися розмахом та неабияким стилем на кожному повороті – в кожному випуску можна знайти кілька панелей надзвичайної виразності.
Але самі події ніколи не виходять за рамки «цей проти цього, бо тому що» і ближче до розв’язки це починає дратувати навіть дійових осіб і саме це врешті й стає причиною завершення конфлікту. І це доволі цікавий хід, хоча, маю зауважити, що це дещо антикліматичний підхід.
З часом проблемні деталі забулися, і наразі ГВ вважається поважною та важливою сюжетною лінією в історії супергеройського жанру.
Замість післямови
Насправді, для найбільш адекватного і виразного пояснення суті і значення цієї серії для Marvel Comics варто згадати «Поганих хлопців 2» – Мартин Льоренс тримає біля вуха телефон. Чує надзвичайно важливу інформацію. Розуміє обсяги небезпеки. Встає, камера робить оберт, він дивиться кудись і все розуміє. Каже «Shit just got real!». Обмінюється поглядами з Віллом Смітом. (павза)
Еч! Еге ж. Не те слово.
Далі починає лунати «Civil War» від Guns’n’Roses. What we got here is failure to communicate. Some men you just can’t reach… – і так далі.
Так само, як і ця пісня, ГВ примудряється чудернацько казати правильні і важливі речі про межі свободи і здорового глузду і, одночасно, робить це найбільш неадекватним, бомбезним чином – із зайвим пафосом, незграбними аналогіями та самозадоволеним виразом обличчя. Приблизно так само, як малята, що колошматять свої іграшки з розмаїтним «бдищ», «бум» та «та-та-та». Просто не сприймайте це все так серйозно і насолоджуйтесь дійством.